Григорій Квітка-Основ'яненко НА ПУЩАННЯ – ЯК ЗАВ'ЯЗАНО Діждалися пущання* на піст. Хома й каже жінці: – Гляди ж, Кулино! Нагодуй мене так, щоб через цілісінький піст не захотілося мені їсти. – Та добре ж, добре. Їж тільки на здоров'я, а то придбала усього, – сказала Кулина і постановила перед ним макотерть вареників та повнісіньку миску млинців. Учистив Хома якраз, маслечком поливаючи та у сметану обмокуючи. Зібрала Кулина саме череп'я і постановила обідати: борщ з сулою* мудрий, сметанкою засмажений, каша тобі пшоняна так і плава у маслечку, локшина у молоці, галушечки на яєчках, та теж з молоком, тараня у маслечку напряжена, та молошної каші півмакітри, – тільки й усього. Аж повискромаджував усе сердешний Хома, та на потуху – півглека молока, та й сів і дріма. Ще не гаразд і прочуняв, вже й полуднувати пора. Тут і вродилися каша до молока, гречаники гарячі до маслечка. Уписав їх Хома самотужки аж зо три та добрав п'ятірко рибок тарані, у маслі шкварчачих. – Що ж, недалеко вже до вечора. Будемо підвечіркувати, – так сказав Хома, ледве дух переводячи. Мисочку млинців та буханців зо два у сметанку обмокуючи, от чоловікові й буде. – Нехай, – каже, – ще повечеряю чого- небудь. Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка: і борщику, і каші, і рибки, і млинців, і буханців, а далі тирить і вареників макітру – як кулаки плавають у маслі. Сопе Хома, дотрощує їх, та вже спочиваючи. Розперезався, силкується.. От-от і дно видко, та бачить, що лихо; от здихнувши, і каже: – Що се, жінко, зо мною сталося? Щось не доїм. – Ох, мені лихо! Чи не з очей? – Ні, – ледве промовив, тяжко дихаючи, сердешний Хома. – Бачу: на пущання – як зав'язано! Примітка Вперше надруковано в альманасі «Ластівка», Спб., 1841, с. 289-299. Подається за першодруком. Пущання, пущення – останній день вживання скоромної їжі перед постом. Сула – судак. __________________________ Текст та примітка представлені за виданням: Г.Ф. Квітка-Основ’яненко. Зібрання творів у семи томах. Том третій. «Наукова думка», Київ, 1981.