| Опис: |
Вісник аграрної історії, 2025, Випуск 51-52
Анотація. У статті висвітлюється проблема подолання продовольчої кризи в умовах
трансформації аграрної галузі від методів управління «воєнного комунізму» до нової
економічної політики. На основі аналізу документальних свідчень з’ясовано, що в
декларованих більшовиками нових умовах господарювання, українське селянство
знаходилось під тягарем скасованої на папері непомірної продовольчої розкладки. Основне
навантаження, як і в попередні роки, лягло на продуктивні, рентабельні господарства
заможних селян – «куркулів». Доведено, що продовольча розкладка спричинила скорочення
посівної площі, оскільки селяни не бажали повною мірою засівати свої земельні наділи,
знаючи, що держава примусом, із застосуванням зброї російськими заготівельними
робітничими і військовими загонами реквізує хліб, посівний матеріал, продукти харчування.
Наділені земельними угіддями малоземельні й безземельні селяни, як засвідчив досвід, не
виправдали сподівань владних органів на виробництво хліба, а головне якісного, сортового
насіння для освоєння пустуючи колишніх поміщицьких і власних хлібних ланів. З метою
призупинення зменшення посівної площі державні органи, щоб стимулювати працю селян,
запровадили продовольчий податок. Він стягувався не з фактично засіяних селянських нив, а
з усієї площі землі, що знаходилася у володінні селянських подвірних господарствах. Це
означало, що чим менша площа земельного наділу засіяна, тим більша частка врожаю
підлягала відчуженню у формі податку. Показано, що важливим чинником, який негативно
вплинув на освоєння посівних площ, а отже й на врожайність, була посуха в 1921
господарському році. Стихійне лихо особливо охопило південні українські губернії. Зібраний
урожай ярових культур був істотно меншим за врожай 1920 р. Майже повністю були
втрачені елітні сорти колоскових, городніх, технічних культур. Попри тяжке продовольче
становище в Україні, московський більшовицький уряд вимагав поставок до Росії хліба,
посівного матеріалу, продуктів харчування. Плани заготівель в Україні хліба, насіння для
російського населення визначалися волюнтаристськими, примусовими методами і засобами,
без урахування реального становища у продовольчій справі. Всупереч декларованому у
березні 1921 р. продовольчого податку продовжувала діяти продрозкладка. В умовах
посухи, неврожаю перед владою, земельними органами, селянськими подвірними
господарствами постала нагальна необхідність засіву хлібних нив, як важливої умови
подолання продовольчої кризи, поглиблення якої було спричинено так званими реформами
більшовиків в сільському господарстві. Новаційним явищем більшовицьких очільників було
накладення на селян насіннєвої розкладки. Вона, як і продовольчий податок, стягувалася із
селян примусовим шляхом. Сільську місцевість заполонили заготівельні формування, які
змінили назву з продовольчих загонів на продовольчі дружини, що прибули здебільшого з
Росії. Їм надавали активну допомогу члени комітетів незаможних селян. |
