| Опис: |
Анотація
Це дослідження, написане професором Б. Крупницьким у 1957 році, аналізує розвиток української історичної науки під радянською владою з 1920 по 1950 роки. Автор простежує життєвий і науковий шлях Бориса Дмитровича Крупницького, який після мобілізації та еміграції в Німеччину присвятив себе науковій роботі, здобувши визнання. У роботі висвітлюється боротьба українських істориків і культурних діячів за збереження національної ідентичності в умовах тоталітарних режимів. Розглядається роль української еміграції, зокрема Українського Наукового Інституту в Берліні та Української Вільної Академії Наук, у підтримці та розвитку української історичної думки. Також аналізується вплив радянської ідеології та цензури на історичні дослідження та роль таких постатей, як М. Грушевський та Д. Дорошенко. Твір є цінним джерелом для розуміння того, як українська наука функціонувала поза межами України в середині XX століття.
***
Основні ідеї
* **Життєвий шлях Бориса Крупницького**: Борис Крупницький народився в 1894 році на Київщині. Він здобув університетську освіту в Києві, проте його навчання було перерване мобілізацією у 1916 році. Після більшовицької окупації України він емігрував до Німеччини і зміг повернутися до наукової роботи лише в 1925 році.
* **Студії у Німеччині**: У Берлінському університеті Крупницький вивчав "східноєвропейську історію" під керівництвом професора Отто Геча. Він став стипендіатом Українського Наукового Інституту в Берліні, де його вчителями були Д. Дорошенко та І. Мірчук.
* **Розвиток наукової кар'єри**: Захистивши дисертацію про історика України Йоганна Христіана фон Енґеля, Крупницький отримав докторський ступінь. У 1932 році він став професором Українського Вільного Університету в Празі, а в 1933 — науковим співробітником Українського Наукового Інституту в Берліні.
* **Українська історична наука в еміграції**: Українські вчені в еміграції, що були змушені покинути батьківщину через тоталітарні режими, відновили культурне та наукове життя в демократичних країнах. Заснування Української Вільної Академії Наук в Мюнхені та відновлення Наукового Товариства ім. Шевченка в 1947 році відіграло ключову роль у цьому процесі.
* **Наукова діяльність в еміграції**: Крупницький брав активну участь у науковому житті української еміграції, виступаючи на конференціях та з доповідями. Він займав почесні посади, зокрема, був обраний заступником Голови Історичної Секції в УВАН.
* **Вплив радянського режиму**: Після 1917 року українська історична наука зіткнулася з несприятливими умовами, особливо в період "воєнного комунізму". Наукова робота була майже припинена, а більшовицька влада проводила русифікаційну політику.
* **Політика "українізації"**: З 1923 року радянська влада запровадила "нову економічну політику" (НЕП) та політику українізації. Це дозволило відновити роботу Української Академії Наук, яка стала центром українського історично-наукового життя.
* **Роль Михайла Грушевського**: У 1924 році до Києва повернувся Михайло Грушевський, який активно працював в Українській Академії Наук. Під його керівництвом було створено численні комісії та секції для вивчення історії України.
* **Історична наука та ідеологія**: Документ описує, як радянська влада використовувала історичну науку для обґрунтування своїх політичних цілей, зокрема, "возз'єднання" України з Росією. Аналізується спотворення історичних фактів, наприклад, щодо ролі Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного.
* **Критика радянської історіографії**: Автор критикує спроби радянських істориків довести "природність" возз'єднання України та Росії. Вказується, що ці твердження не підкріплені реальними історичними фактами, а ігнорують, наприклад, участь козаків у війнах проти Москви.
* **Різниця між київським і берлінським університетами**: Крупницький порівнював свої студії в Київському університеті та Берлінському, зазначаючи, що в останньому він отримав "максимум знань та методів праці".
* **Наукові праці Б. Крупницького**: У документі перераховані численні наукові роботи Крупницького, присвячені різним періодам української історії, зокрема Хмельниччині, добі Мазепи, а також історії української еміграції.
* **Визнання у світі**: Наукове ім'я Крупницького здобувало загальне визнання. У 1938 році він був обраний закордонним співробітником Варшавського Українського Наукового Інституту та членом Наукового Товариства ім. Шевченка. |
