Павло Кравченко » Специфіка кримінального переслідування за крадіжки в умовах Голодомору-геноциду 1932–1933 рр.
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Специфіка кримінального переслідування за крадіжки в умовах Голодомору-геноциду 1932–1933 рр.
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
30.05.2023 |
|
| Твір змінено: |
30.05.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.9 МБ)
|
|
| Опис: |
"З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №2 (56) 2021
Метою статті стало дослідження обставин переслідування селян за крадіжки в умовах Голодомору 1932–1933 рр. та застосування постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності».
Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, усебічності. Для дослідження архівно-кримінальних справ був застосований антропологічний підхід. Для реалізації мети були використані проблемний, хронологічний, конкретно-пошуковий методи.
Для вищого політичного керівництва приховування селянами збіжжя під час конфіскаційної хлібозаготівлі було «контрреволюційним злочином». Для створення правових підстав для засудження «розкрадачів соціалістичного власності» була ухвалена постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності». Пік застосування цієї постанови припав на листопад 1932 – початок 1933 рр. і супроводжувалося агітаційно-пропагандистською кампанією. Її метою було посіяти страх перед представниками партійно-радянського апарату і змусити селян здати все збіжжя у хлібозаготівлю. Кремлівські очільники не зважали на наростаючу смертність, оскільки вона була карою за спротив комуністичному режиму.
Для більшовицького керівництва у другій половині 1932 – початку 1933 рр. факт приховування зерна був «контрреволюційним злочином». Їм було байдуже щодо джерел походження збіжжя – крадіжка, власне виробництво чи отримане за трудодні.
Через конфіскаційні хлібозаготівлі селянство було поставлене в умови пошуку нових методів виживання. Масові крадіжки колгоспного збіжжя та власності інших селян стали реакцією на дії комуністичного режиму, що зруйнував традиційний, еволюційний розвиток сільськогосподарського виробництва. Обтяжуючою обставиною таких злочинів стала наявність вогнепальної зброї та крадіжки державного/колгоспного/кооперативного майна.
Специфіка покарання за крадіжки в умовах Голодомору 1932–1933 рр. була в тому, що переважна більшість селян була засудження за статтями Кримінального кодексу УСРР за невиконання податків, відмову здавати зерно у хлібозаготівлю та крадіжки на термін від двох до п’яти років виправних робіт. Це викликало нарікання керівництва російського наркомату юстиції, яке звинувачувало суддів у невиконані «партійних вказівок». |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
