Ліна Костенко » Проміння землі
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Проміння землі
Поезія
|
|
|
| Написано: |
1957 року |
|
| Розділ: |
Художня |
|
| Твір додано: |
31.08.2023 |
|
| Твір змінено: |
01.09.2023 |
|
| Завантажити: |
djvu
(519.4 КБ)
fb2.zip
(257.3 КБ)
|
|
| Опис: |
Ліна Василівна Костенко народилася в 1930 році в наддніпрянському містечку Ржищеві.
З 1936 року жила в Києві, де й закінчила середню школу, а потім навчалась в педінституті. В 1951 році поступила в Московський літературний інститут ім. Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 році.
Вірші почала писати ще в дитинстві. Після Великої Вітчизняної війни друкувалась у журналі «Дніпро» та в молодіжних літературних альманахах.
«Проміння землі» – перша збірка молодої поетеси. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Огортають землю замети
Я виростала у садах
Лист
Сміх
Справжня сила – довше під спудом
Ранком
В краєзнавчому музеї
Художник
Шлях
Глядач
На схилах трав’янистих і вологих
Моя перша зустріч з гуцулами
Добре жию
Коли народжується вітер
Ріка заховалась під кригу
Не оплакуй ні мрій, ні згадок
Перші кроки
Канарейка
Є велике щастя стрічати
Буває тяжко впорожні
Якщо не можна вітер змалювати
Вулиця Солов’їнка
Не навчили мене подруги
Вже трави інеєм припали
Сходить сонце, ясний обагрянок
Найрідніше моє Підмосков’я
Нема кому сказать
Моє серце, мабуть, болітиме
Добра ознака
Заповітна груша
Новорічний базар
Десята дорога
Зустріч
Я була маленька і стривожена
Дощі випадають нечасто
Признаватися, може, й не варто
Опадає вишневий цвіт
За багрецем сповитий обрій
Так мовчиш, що заслухатись можна
Острах
Вечори приходять з-за поля
Я додому пишу нечасто
Я в людей не проситиму сили
Знову чую російську мову
Буду ходить – туманіти
Ще трохи – і літ юнацьких
|
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
