| Опис: |
відсутні сторінки 1-3
Ця праця є деталізованим оглядом територіальної експансії Російської імперії, починаючи від Великого князівства Московського до початку XX століття. Автор аналізує методи та ключові періоди зростання російської держави, висвітлюючи, як з відносно невеликої території Московщини вона перетворилася на величезну імперію.
Ранній період (до Петра Великого):
Автор починає з опису політики московських князів, зокрема Івана Калити, який завдяки хабарям та лояльності до Золотої Орди накопичував багатства та поширював свою владу.
Протягом XIV-XVII століть Московщина розширювалася за рахунок сусідніх земель, зокрема Новгорода, Пскова, Смоленська, а також колонізувала Сибір.
Згадується завоювання Казанського (1552) та Астраханського (1556) ханств за Івана IV Грозного.
Епоха Петра І (1689-1725):
За правління Петра І Росія отримала вихід до Азовського та Балтійського морів, приєднавши Ліфляндію, Естляндію, Інгерманландію та частину Карелії після Північної війни.
XVIII століття (після Петра І):
Анна Іоаннівна (1730-1740): Приєднання Малої Орди (казахів).
Єлизавета Петрівна (1741-1761): Завоювання частини Фінляндії.
Катерина ІІ (1762-1796): Цей період відзначений значним територіальним зростанням. Росія отримала Північне Причорномор'я, Крим, Правобережну Україну, Білорусь, Литву та Курляндію внаслідок поділів Речі Посполитої та російсько-турецьких війн.
Павло І (1796-1801): Приєднання Грузії.
XIX століття:
Олександр І (1801-1825): Приєднання Фінляндії, Бессарабії, Дагестану, Ширвану, частини Персії, а також Варшавського герцогства (створення Царства Польського).
Микола І (1825-1855): Приєднання Єреванської та Нахічеванської провінцій, придушення польського повстання.
Олександр ІІ (1855-1881): Значне розширення в Центральній Азії (Ташкент, Самарканд, Хіва, Туркменістан), отримання Південної Бессарабії, Ардагану, Карса та Батумі за Берлінським конгресом. Обмін Курильських островів на Сахалін з Японією.
Олександр ІІІ (1881-1894): Захоплення Туркменії.
Микола ІІ (1894-1917): Отримання Порт-Артура наприкінці 1897 року.
Статистика територіального зростання:
При вступі Петра Великого на престол: 14 555 417 км².
Після смерті Петра Великого: 15 128 848 км².
Після смерті Катерини ІІ: 18 360 837 км².
Після смерті Олександра І: 20 621 169 км².
Після смерті Миколи І: 21 007 000 км².
Станом на 1 січня 1914 року: 21 799 435 км².
Книга демонструє послідовну та агресивну політику розширення Російської держави протягом століть, яка призвела до значного збільшення її території за рахунок сусідніх народів та держав. |
