| Опис: |
Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник.
Випуск 3. – Харків: Майдан, 2001. – С. 23-30.
### Анотація
Стаття Зенона Е. Когута "Формування української національної історіографії" (2001) досліджує процес становлення української національної історіографії в імперській Росії. Автор аналізує вплив різних ідеологічних течій, зокрема народницького та державницького підходів, на розвиток історичної думки про Україну. У статті показано, як, незважаючи на панування російської "парадигми єдності" (яка стверджувала спільне походження українців та росіян), українські історики намагалися формувати окремий національний наратив. Когут розглядає роль таких істориків, як Микола Костомаров, Володимир Антонович, Михайло Грушевський, які, кожен по-своєму, сприяли створенню українського історичного бачення. Стаття підкреслює, що процес формування української історіографії був складним і супроводжувався боротьбою за право на власну історичну інтерпретацію в умовах імперського тиску.
### Огляд основних думок
1. **Процес становлення української історіографії**: Стаття Зенона Е. Когута "Формування української національної історіографії" розглядає складний процес становлення української національної історіографії в умовах Російської імперії.
2. **Вплив народницького підходу**: На початкових етапах українська історіографія значною мірою перебувала під впливом народницького підходу. Цей підхід зосереджувався на соціальних аспектах, таких як боротьба мас за свободу та соціальну справедливість проти польських та російських поміщиків.
3. **Розвиток "державницької" орієнтації**: Лише з появою "державницької" орієнтації у ХХ столітті історичні дослідження зосередилися на політичних аспектах. Це сприяло формуванню більш цілісного бачення української державності.
4. **Роль провідних істориків**:
* **Микола Костомаров**: Один із ключових діячів, який своїми працями, зокрема ідеями про федеративний устрій, закладав основи окремого українського історичного погляду.
* **Володимир Антонович**: Був значною фігурою, яка сприяла збору та вивченню українських історичних джерел, формуючи академічну базу для подальших досліджень.
* **Михайло Грушевський**: Його монументальна "Історія України-Руси" стала наріжним каменем української національної історіографії, представивши цілісний, багатотомний наратив, що підкреслював окремішність українського історичного розвитку.
5. **Боротьба з "парадигмою єдності"**: Українська історіографія розвивалася в умовах домінування російської "парадигми єдності", яка стверджувала спільне походження українців та росіян. Українським історикам доводилося відстоювати право на власну інтерпретацію минулого, заперечуючи російський гранд-наратив.
6. **Історичні наративи як ідеологічні інструменти**: Стаття підкреслює, що історичні наративи були не лише науковими, а й ідеологічними інструментами, які формували національну самосвідомість та політичні претензії. |
