Оксана Хороша » Архітектура класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини кінця XVIII початку ХХ століття
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Архітектура класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини кінця XVIII початку ХХ століття

Дисертація
Написано: 2020 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 04.10.2020
Твір змінено: 04.10.2020
Завантажити: pdf див. (18.5 МБ)
Опис: 2

АНОТАЦІЯ

Хороша О.І. Архітектура класицистичних палацово-паркових
комплексів Вінниччини кінця XVIII початку ХХ століття. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за
спеціальністю 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури.
– Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і
науки України. – Львів, 2020.
Тема роботи присвячена проблемам вивчення та збереження
класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини кінця XVIII -
початку XX століття. У роботі проаналізовано історичні передумови та основні
чинники формування класицистичних палацово-паркових комплексів у регіоні.
Висвітлено композиційно-просторову організацію території класицистичних
палацово-паркових комплексів та досліджено основні її функціональні зони.
Встановлено функціонально-планувальні, архітектурно-композиційні
особливості класицистичних палаців на Вінниччині кінця XVIII - початку XX
ст. та розроблено відповідну типологію. Визначено основні проблеми
збереження та розроблено рекомендації щодо подальшого використання
класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини.
У Розділі І «Стан та методика дослідження архітектури
класицистичних палацово-паркових комплексів на Вінниччині»
систематизовано та проаналізовано наукові праці, літературу та джерельну базу
за тематикою дослідження.
У підрозділі 1.1 «Історіографія, література та джерельна база з
тематики дослідження» прослідковано, що рівень висвітлення в теоретичних
працях питання щодо палацового зодчества Вінниччини характеризується
незначним вивченням в контексті палацової архітектури України: окремі
маєтки згадуються в різних виданнях, найглибше вивченою є група найбільш
відомих об’єктів, інші матеріали мають описовий характер. До уваги взяті праці 3

українських, польських та російських авторів, які вивчали класицизм та
палацово-паркові комплекси, а також розглянуті дисертаційні роботи з
дослідження палацово-паркових комплексів інших регіонів України.
У підрозділі 1.2 Методика дослідження архітектури
класицистичних палацово-паркових комплексів на Вінниччині кінця XVIII –
початку XX століття опрацьовано комплексну методику дослідження, яка
складається з чотирьох послідовних етапів на основі обраних загальнонаукових
та архітектурно-професійних методів, які дозволяють виконати композиційно-
просторовий аналіз території комплексу та архітектурно-композиційний,
функціонально-планувальний аналіз будівель, що формують композицію
комплексу; визначити типологію палацових будівель за композиційними,
планувальними та стильовими ознаками; визначити внутрішню організацію
приміщень палаців; визначити рекомендації щодо функціонального
використання палацово-паркових комплексів.
У підрозділі 1.3 Законодавча база та пам’ятко-охоронний статус
об’єктів дослідження проаналізовано законодавчу базу у сфері збереження
культурної спадщини України, визначено та охарактеризовано співвідношення
охоронного статусу класицистичних палацово-паркових комплексів на
Вінниччині з реальними заходами із збереження. Проаналізовано основні
недоліки пам’яткоохоронної діяльності регіону: порушення системної співпраці
органів вищої влади та місцевого самоврядування, невідповідність
законодавчих вимог нормативів до реальної ситуації на місцевості.
У Розділі ІІ «Історичні передумови формування та розвитку стилю
класицизм в архітектурі палацово-паркових комплексів на Вінниччині»
проаналізовано історичні та суспільно-політичні передумови виникнення стилю
класицизм на Вінниччині та його вплив на палацову архітектуру.
У підрозділі 2.1 «Основні тенденції розвитку стилю класицизм в Речі
Посполитій та Російській імперії» прослідковано становлення та розвиток
стилю класицизм в Речі Посполитій та Російській імперії. Простежено, що 4

класицизм, як архітектурний стиль, сформувався у Франції в XVII ст. та став
загальноєвропейським явищем в XVIII-XIX ст. Архітектура даних держав
визначалась грандіозністю містобудівних та палацово-паркових ансамблів,
монументальністю ордерних форм, чіткими та стриманими композиціями,
врівноваженими геометричними об’ємами, логічним симетричним
розплануванням. Архітектура класицизму в Речі Посполитій у другій половині
XVIII століття формувалася за правління Короля Станіслава Августа
Понятовського (палац в Лазенках, Палац Крулікарня, палац в Натолін тощо), в
Російські імперії за правління Катерини ІІ (палац Архангельське, палац
Середніково, палац Валуєво та інші).
У підрозділі 2.2 «Шляхи формування архітектури класицистичних
палацово-паркових комплексів на території України» досліджено, що
архітектура класицизму на території України у кінці XVIII ст. сформувалася в
період правління Речі Посполитої, під владою якої знаходилися правобережні
українські землі, та в період правління Російської імперії, під владою якої
знаходилися лівобережні українські землі. Визначено, що архітектура
класицизму в Україні, відповідаючи загальноєвропейським тенденціям, мала
три етапи розвитку з певними своїми характеристиками: а) ранній класицизм
(1760 – 1780-ті рр.) – перехід від бароко та формування нових стильових ознак;
б) зрілий, або високий, класицизм (1790 – 1830-ті рр.); в) пізній класицизм
(1840 – 1850-ті рр.) – затухання стильових форм та перехід до архітектурних
рис іншого стилю.
У підрозділі 2.3 «Особливості розвитку архітектури класицистичних
палацово-паркових комплексів на Вінниччині та стан їх збереженості»
проаналізовано, що специфічною особливістю території Вінниччини є
приналежність регіону в досліджуваний період до складу різних держав – Речі
Посполитої та Російської імперії. Відповідно, становлення та розвиток
архітектури класицистичних палацово-паркових комплексів, сформувавшись
наприкінці XVIII століття за влади Речі Посполитої на основі європейських 5

традицій, набула подальшого інерційного розвитку в період правління
Російської імперії. Класицистичні палацово-паркові комплекси, за кількісним
співвідношенням, становили більшу частку серед палацових комплексів інших
стильових напрямків, збудованих на Вінниччині.
У підрозділі 2.4 «Характеристика етапів розвитку архітектури
класицистичних палацово-паркових комплексів з кінця XVIII до початку ХХ
століття на Вінниччині» визначено хронологічні межі становлення та
розвитку класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини
відповідно до загальноприйнятих етапів розвитку стилю: І період – остання
чверть ХVІІІ століття, зародження раннього класицизму, що відзначився
розквітом у всій своїй довершеності та величі, монументальності масштабу,
симетричності об’єму та його композиційних частин (Тульчин, Вороновиця,
П’ятничани, Серебринці, Іванів тощо); ІІ період – перша чверть ХІХ століття,
розвиток зрілого класицизму, який розкрився в архітектурі низки палаців
середньої величини. (Нападівка, Печера, Чорномин, Муровані-Курилівці,
Соколівка та ін.); ІІІ період – 30-50-і роки ХІХ століття, етап пізнього
класицизму, затухання стильових рис, помірне декорування (Дашів, Антопіль);
IV період – кінець ХІХ та початок ХХ ст., продовження класицистичних
традицій в архітектурній течії «неокласицизму» (Немирів, Хмільник).
Визначено особливості формування та стан збереженості об’єктів дослідження.
Розділі ІІІ «Основні чинники формування, функціональне
зонування та композиційно-просторова організація класицистичних
палацово-паркових комплексів Вінниччини» висвітлює основні чинники, що
впливали на формування палацово-паркових комплексів, на вибір їх місця
розташування; характеризує функціонально-планувальну та композиційно-
просторову організацію класицистичних палацово-паркових комплексів.
У підрозділі 3.1 «Соціальні-економічні, містобудівні, географічні,
функціонально-просторові, регіональні чинники формування та
становлення класицистичних палацово-паркових комплексів на території 6

Вінницької області» визначено, що на формування архітектури та території
палацово-паркових комплексів на Вінниччині мали вплив соціально-
економічні, містобудівні, географічні, функціонально-просторові та регіональні
чинники, що виникли в результаті історичних передумов подільського регіону.
Визначено, що більшість палацово-паркових комплексів Вінниччини
кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. зводилася на теренах сільських місцевостей та
містечок (72% – Антопіль, Соколівка, Серебринці, Нападівка, Андрушівка та
інші), в меншій мірі – при в’їзді у невеликі містечка (28% – Вороновиця,
Тульчин, Муровані-Курилівці, Дашів тощо), у повітових містах класицистичні
маєтки не зводилися. Географічні чинники визначали територію, зорове
сприйняття, розміщення водойми в структурі комплексу та об’єм забудови
палацово-паркових комплексів на Вінниччині в період від кінця XVIII до
початку ХХ століття.
У підрозділі 3.2 Принципи функціонального зонування та
композиційно-просторової організації території класицистичних палацово-
паркових комплексів Вінниччини розкрито стан питання поділу території
палацово-паркових комплексів на функціональні зони та номенклатуру
будівель кожної з них, в залежності від планувальної схеми. Аналіз
функціональної організації класицистичних палацово-паркових комплексів
кінця XVIII ― початку XX ст. показує, що території кожного класицистичного
палацово-паркового комплексу на Вінниччині розподілялись на функціональні
зони: парадну, палацову, службову, господарську, паркову, комунікаційну.
Загалом, класицистичні палацово-паркові комплекси на Вінниччині
мали симетрично-осьову організацію території, розташування головних та
службових споруд, де палац – це центр композиції посеред пейзажного парку з
річками чи озерами, який часто переходить у ліс. Основна увага приділялась
влаштуванню парадної частини та безпосередньо архітектурі палацу.
Проаналізовано композиційно-просторові схеми планування території
комплексу, визначено взаємозв’язок головної композиційної осі комплексу з 7

функціональними зонами, принципи включення водойми та наявність храмової
споруди на території.
У підрозділі 3.3 «Закономірності архітектурно-планувального
розвитку паркової території та її структурні елементи» досліджено
паркові території класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини,
опираючись на попередні праці в галузі розвитку парко будування
європейських країн. Це дає змогу виявити особливості еволюції парків на
Вінниччині. Для палацово-паркових комплексів стилю класицизм на
Вінниччині характерна комбінована композиційна схема, що ґрунтувалася на
поєднанні регулярних та пейзажних прийомів в організації території парку.
Розділі IV «Особливості архітектури класицистичних палаців
Вінниччини за композиційними, функціональними. планувальними та
стилістичними характеристиками» досліджено архітектурно-композиційні,
функціонально-планувальні, стилістичні особливості палаців.
У підрозділі 4.1 «Типологія класицистичних палаців за
планувальними та композиційними вирішеннями» виявлено композиційні
характеристики палаців та розроблено типологію палаців за симетрією відносно
головної композиційної осі, за поверховістю, за ритмічністю горизонтальних та
вертикальних членувань, кількістю ризалітів; за головним акцентом
центрального об’єму, за формою даху, за головними архітектурними
елементами, що формують композицію фасаду, де основою формування
класицистичних палацових комплексів стала чітка осьова симетрія. Виявлено
планувальні характеристики палаців та розроблено типологію: за симетрією
плану (симетричні та асиметричні), за формою плану (у вигляді широкого
прямокутника, видовженого прямокутника, П-подібний, у вигляді підкови), за
планувальною схемою (анфіладний та змішаний тип), за розміщенням
комунікаційних вузлів (центричні та змішані).
У підрозділі 4.2 «Стилістика фасадів та архітектурні деталі
класицистичних палаців» охарактеризовано стилістику фасадів 8

класицистичних палаців, які від збільшення до зменшення пишності в
оздобленні, мали ознаки класицизму – античний портик з колонами іонічного,
корінфського, рідше тосканського ордеру, основні засоби зовнішнього
декорування – пілястри, гірлянди, дентикули, рельєфні фризи; стіни перших
поверхів майже обов'язково прикрашало рустування, балкони огороджувалися
балюстрадою; віконні прорізи стримано декорували й підкреслювали
геометрично. Зовнішнє опорядження фасадів було монохромним в пастельних
тонах, декор підкреслювався білим кольором.
У підрозділі 4.3 «Функціональне планування внутрішнього простору
та інтер’єри класицистичних палаців» визначено, що планування палаців
було симетрично-осьове, як правило, анфіладне з парадною залою в
центральній частині, рідше – коридорне з двостороннім розташуванням кімнат
відносно центральної осі. Перший поверх був парадним і поділявся на офіційну
(хол, вестибюль, бальний зал, салони, їдальня, більярдна та ін.) та особисту
половини (спальні, будуар господині, дитячу кімнату), другий поверх вміщав
апартаменти для гостей. В плануванні одноповерхових палаців на центральній
осі будівлі знаходились парадні приміщення, а спальні, кімнати для гостей,
ванни, гардеробні, туалетні кімнати розміщувалися по обидва боки палацової
будівлі.
Розділ V «Проблеми збереження та рекомендації щодо специфіки
відновлення класицистичних палацово-паркових комплексів на
Вінниччині». У підрозділі 5.1 «Актуальні проблеми збереження палацово-
паркових комплексів Вінниччини сьогодення» з’ясовано, що впродовж ХХ –
ХХІ ст. на Вінниччині постають нові актуальні проблеми збереження палацово-
паркових комплексів: обмеженість державного програмного фінансування, що
призводить до занепаду та втрати історико-культурного надбання;
недосконалість законодавчої бази, фактичне порушення законодавства у
питаннях охорони та використання культурної спадщини; відсутність
налагодженої взаємодії між органами вищої державної влади, місцевих органів управління та громадських організацій; відсутність у більшості пам’яток
оновленої науково опрацьованої облікової документації та інші. З’ясовано
специфіку класицистичних палацово-паркових комплексів Вінниччини для
подальшого збереження та відновлення.
У підрозділі 5.2 «Закордонний досвід збереження палацово-паркових
об’єктів» визначено, що у європейських країнах використовуються чотири
основних способи вирішення цього завдання: приватизація пам'яток з
подальшою реставрацією та з накладеними зобов’язаннями на приватних
власників; «девелопмент» об’єктів культурної спадщини; розвиток культурного
та пізнавального туризму, створення на базі об'єктів культурної спадщини
туристичної інфраструктури; розвиток інтересу до місцевості та пам’яток
архітектури.
У підрозділі 5.3 «Рекомендації функціональної адаптації палацово-
паркових комплексів у сучасних умовах».
Запропоновано рекомендації із збереження та функціональної адаптації
класицистичних палацово-паркових комплексів: консервація, розроблення 3D
моделі первісного вигляду, інформаційних панелей та мистецьких інсталяцій
(Андрушівка, Біличин); цілісна реставрація з відновленням історико-
архітектурної цінності палацово-паркового комплексу (Тульчин, Муровані-
Курилівці, Іванів, П’ятничани.); ремонтно-реставраційні роботи (Нападівка,
Гущинці, Серебринці, Дашів); відновлення із застосуванням сучасних методів
та засобів заповнень втраченого, яке має ґрунтуватися на історичних
документах та архівних даних (Печера (палац), Стрижавка (палац)). Розкрито
важливість супровідних методів збереження: пристосування об’єктів під: музеї,
комплекси культурно-розважального чи культурно-освітнього призначення
(Тульчин – Opera Fest); популяризація за підтримки громадських організацій та
благодійних фондів (Андрушівка, Соколівка, Гущинці).
Ключові слова: палац, класицизм, Вінниччина, чинники, палацово-
парковий комплекс, ордер.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.