|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
01.06.2022 |
|
| Твір змінено: |
01.06.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Івашко Р. В. Львівська латинська архідієцезія в унійних процесах зі
східним християнством у 1410-х – 1460-х роках. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – історія та археологія. – Львівський національний
університет імені Івана Франка. – Львів, 2022.
У дисертаційному дослідження йдеться про особливості
міжконфесійних відносин у Львівській архідієцезії та прилеглих дієцезіях в
межах церковної провінції перед, під час та після укладення Флорентійської
церковної унії. Особлива увага звернена на західні впливи та спроби
запровадження структур Латинської Церкви на цих теренах. Особливості
церковно-конфесійних відносин були розглянуті з тісно пов’язаними
політичними, економічними та етно-національними чинниками.
У рамках дослідження з’ясовано, що унійні процеси зі східним
християнством цікавили дослідників ще часів Австрійської монархії. Інтерес
був пов’язаний з особливостями організації національного співжиття в
імперії на тій чи іншій території. Щоправда історія східнохристиянських
церковних структур розглядалася дещо абстраговано від відповідних
західнохристиянських. Подібна тенденція досліджувати церковні структури
без належної уваги до проблем їхнього співіснування зберігається до наших
днів. Характерне розуміння унійних процесів зі східним християнством на
Русі у роботах радянського періоду, не зважаючи на залучення значної
кількості джерел у відповідних дослідженнях, потребувало перегляду. Значна
частина джерельного матеріалу стосовно проблеми станом на сьогодні
здебільшого опублікована, проте його змістовий потенціал ще не був
3
досліджений докладно. У дисертаційному дослідженні подано спробу
розкрити його детальніше.
Стосовно особливостей організації структур Латинської Церкви в
руських землях розкрито, що катедра латинських архієпископів митрополитів
у Львові була головною з-поміж інших катедр, які знаходились у Перемишлі,
Холмі, Луцьку, Кам’янці, Баї та Києві в межах церковної провінції. У
відповідному рішенні про перенесення митрополичої катедри з Галича до
Львова пізанського (анти)папи Іоанна ХХІІІ було відображено механізм
конверсії населення руських земель, теоретично, без можливості сповідувати
християнство східного обряду. Утвердженню західного християнства
повинні були допомагати місіонери з Домініканського та Францисканського
орденів. Декларовані римським престолом цілі були, зрозуміло, нереальними,
тому король Владислав ІІ Яґайло через кілька років констатував на
Констанцькому соборі присутність “схизматиків” у власних володіннях.
Смерть митрополита Київського і Литовського Григорія Цамблака і вибух
гуситських війн знову спричинили поступову відмову від релігійної
толеранції у 20-х рр. XV cт. Латинське духовенство повернулось до
конверсій та заборон міжконфесійних шлюбів у Львівській архідієцезії,
очевидно, у контексті боротьби з гуситами.
Дисертація складається з чотирьох розділів. Перший охоплює аналіз
історіографії, огляд джерел та методологію дослідження. В інших трьох, де
ширше представлено результати наукових пошуків, проведено умовні
проблемно-хронологічні контури дослідження між спробами запровадження
локальної моделі церковної унії у руських землях, об’єднання християн
навколо церковних уній 30–40-х рр. XV ст. та особливостями
міжконфесійних відносин у Львівській архідієцезії та прилеглих дієцезіях в
межах митрополії, церковної провінції, незадовго до та після подій травня
4
1453 р. Виявлено, що унійні процеси зі східним християнством на
відповідній території були у всесвітньоісторичному контексті пов’язані із
діяльністю церковних соборів у Констанці та Базелі–Феррарі–Флоренції–
Римі, польсько-тевтонськими війнами, гуситськими війнами, розпадом
Золотої Орди та падінням Константинополя. У меншому масштабі, щодо
історії Русі-України простежено зв’язок досліджуваної проблематики із
запровадженням польського законодавства після 1434 р., Свидриґайловими
війнами та поступовою ліквідацією удільних руських князівств королем
Казимиром IV.
У другому розділі дисертаційного дослідження подані результати
пошуків спроб реалізації локальної моделі церковної унії у руських землях
напередодні укладення Флорентійської унії. Загалом, тут підтверджено
загальні тенденції стосовно конверсій християн грецького обряду
відповідних територій окреслені ще проф. Михайлом Грушевським.
Насильницькі спроби запровадження Латинської віри, польської культури та
адміністрації спричинили опір християн грецького обряду, “схизматиків”, які
знайшли союзників – гуситів. Виявлено, що спроби латинського єпископату
Русі розірвати цей союз були майже безрезультатні. Також, незалежно від
польського дослідника д-ра Томаша Ґраффа з’ясовано, що становлення
структур Львівської архідієцезії було однією з відповідей Ягеллонів у
протистоянні із лицарями Тевтонського ордену. Крім того, король Владислав
ІІ Яґайло допускав сповідування християнства за східним обрядом підданими
у випадку толеранції до його особи.
У третьому розділі дисертаційного дослідження висвітлено спроби
запровадження церковних уній 30-х – 40-х рр. XV ст. у Львівській
архідієцезії та суміжних дієцезіях у межах митрополії, церковної провінції.
Проаналізовано зміст групи документів отців Базельського собору,
5
адресованих духовенству та вірним Львівської архідієцезії. Таким чином
підтверджено та доповнено схему, запропоновану польськими дослідниками
стосовно зв’язків духовенства архідієцезії із діячами собору. Уточнено, що
умовна взаємодія між сторонами тривала від ювілейних святкувань 1436–
1438 рр. до 1449 р., логічно завершившись ювілейними святкуваннями 1450–
1451 рр. у Короні Польській. З’ясовано, що досі актуальною є інтерпретація
запровадження Флорентійської унії на цих землях, запропонована ще проф.
Владиславом Абрагамом. Також, в рамках дослідження доповнено доробок
дослідників історії УГКЦ стосовно запровадження церковних уній.
У заключному розділі дисертаційного дослідження розкрито форми
участі духовенства і вірних Львівської архідієцезії та суміжних дієцезій в
межах митрополії, церковної провінції, в антиосманських хрестових походах
40-х – 60-х рр. XV ст. Простежено, що значний тягар організації
Варненського хрестового походу ліг на домен Ягеллонів. Виявлено імена
потенційних та дійсних учасників цієї кампанії з території на яку
поширювалась церковна юрисдикція львівських архієпископів-митрополитів.
Зокрема, троє учасників баталії при Варні – Павел з Ґрабова, Ян Вонтробка-
Стжелецький, Ґжеґож з Сянока, – в подальшому досягли єпископського сану
у руських землях. З цим хрестовим походом теж пов’язана поява монахів
ордену Кармелітів босих у Львові.
Продовжено дослідження діяльності папського колектора Маріно де
Фреґено. Особливу увагу звернено на час його перебування у Львівській
архідієцезії. Львівський архієпископ Ґжеґож із Сянока виступив на захист
папського колектора під час труднощів який той спіткав при спробі
транспортування зібраних коштів Апостольській палаті. Це тому, що
датський король Крістіан І звинувачував Маріно у шахрайстві. До того ж
антиосманський хрестовий похід був дискредитований у Львівській
6
архідієцезії з огляду на дії хрестоносців під егідою шляхтича Щенсного, що
прямували до Анкони. Відзначено, що шляхта Жидачівщини та Львівщини
уклала договір про взаємодопомогу проти свавілля королівських службовців
та хрестоносців. З організацією походу пов’язана поява ордену Бернардинців
у Львові.
З’ясовано, що представники від львівського вірменського архієпископа
Ґріґора ІІ навіть безпосередньо брали участь у засіданнях Флорентійського
собору. Стосовно ж окреслення християн грецького обряду, – русинів та
литовців, – і надалі в документах використовувалось кліше “схизматики”
незадовго до початку засідань собору. До того ж їх вважали спільниками
татар та гуситів. Щоправда, вірна служба східних християн на користь
Ягеллонів загладжувала подібні нюанси. Перед укладенням Флорентійської
унії міжконфесійні відносини перебували на піку напруженості, що пов’язано
із Свидриґайловими війнами. Практично Флорентійська унія схвалила
одночасне перебування християн як західного так і східного обрядів у
Львівській церковній провінції та Київській митрополії. Спостерігалося дещо
жорсткіше ставлення до християн грецького обряду у містах. Натомість
допускалась участь східнохристиянського духовенства та вірних у
господарсько-правовому житті у сільській місцевості. До вірмен християни
латинського обряду ставились дещо краще, не зважаючи навіть на їхні ділові
стосунки з османами.
Розкрито зв’язок між спробами запровадження церковної унії у
Львівській архідієцезії з прилеглими дієцезіями в межах митрополії,
церковної провінції, та організацією антиосманських хрестових походів. В
цьому ключі одним із ключових документів був привілей 1443 р. короля
Владислава ІІІ про рівноправ’я обох обрядів у володіннях Ягеллонів. Таким
чином дія інквізиторських повноважень львівського архієпископа Яна
7
Одровонжа стосовно обмежень міжконфесійних шлюбів та конверсії вірян
значно обмежувалась. Християни грецького обряду залишалися, зокрема,
поблизу Старого Самбора та у Страдчі, перебуваючи у відносній близькості
до Львівської латинської катедри. Разом з цим, схоже, що конфесійні
протиріччя відходили на другий план при службі, насамперед, військовій на
користь монархії Ягеллонів чи Гедиміновичів як це було у випадках
боротьби із Тевтонським орденом, татарськими набігами, при Варненському
хрестовому поході та при створенні Львівської шляхетської конфедерації.
Ключові слова: Львівська латинська архідієцезія, міжконфесійні
відносини, східні християни, гусити, конциліаризм, Флорентійська унія з
греками, падіння Константинополя, антиосманські хрестові походи, поділ
Київської митрополії.
ABSTRACT |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП .................................................................................................................... 19
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ .................................................................................................... 26
1. 1. Ступінь наукової розробки проблеми .................................................... 26
1. 2. Огляд джерельної бази ............................................................................. 39
1. 3. Методологія дослідження ........................................................................ 52
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ........................................................... 58
РОЗДІЛ ІІ. МІЖКОНФЕСІЙНІ ВІДНОСИНИ У ЛЬВІВСЬКІЙ АРХІДІЄЦЕЗІЇ
У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ЇЇ СТРУКТУР (ДО 1432 Р.) .............................. 59
2. 1. Визначення права приналежності церковної інвеститури на території
спадщини Романовичів ...................................................................................... 59
2. 2. Перші роки співжиття християн латинського та грецького обрядів у
Львівській архідієцезії ........................................................................................ 68
2. 3. Вплив гуситських війн на міжконфесійні відносини у Львівській
архідієцезії ........................................................................................................... 75
2. 4. Між конверсією християн грецького обряду та релігійною толеранцією
у Львівській архідієцезії ..................................................................................... 82
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ ............................................................. 90
РОЗДІЛ ІІІ. БАЗЕЛЬСЬКО-ФЛОРЕНТІЙСЬКІ ПЕРИПЕТІЇ У ЛЬВІВСЬКІЙ
АРХІДІЄЦЕЗІЇ ........................................................................................................ 92
3. 1. Винесення проблеми врегулювання міжконфесійних відносин у
Львівській архідієцезії на Базельський собор .................................................. 92
16
3. 2. Спроби запровадження церковних уній з греками та вірменами у
Львівській архідієцезії ......................................................................................100
3. 3. Львівська архідієцезія між Базельським собором та папою Євгенієм IV
.............................................................................................................................107
3. 4. Повернення духовенства та вірян Львівської архідієцезії до послуху
папі Євгенію IV .................................................................................................114
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ .........................................................122
РОЗДІЛ IV. ЗАЛУЧЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХІДІЄЦЕЗІЇ ДО ХРЕСТОВИХ
ПОХОДІВ НА ПІДТРИМКУ ЦЕРКОВНИХ УНІЙ ТА ОПОРУ
ОСМАНСЬКОМУ ТА МОСКОВСЬКОМУ ВПЛИВАМ .................................124
4. 1. Залучення Львівської архідієцезії до антиосманського хрестового
походу на підтримку церковних уній .............................................................124
4. 2. Залучення Львівської архідієцезії до організації антиосманських
хрестових походів після падіння Константинополя .....................................134
4. 3. Львівська архідієцезія і поділ Київської митрополії .............................145
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ ...................................................154
ВИСНОВКИ .........................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ............................162
ДОДАТКИ ............................................................................................................208
|
|
|
