Сергій Гула » Соціально-психологічний портрет співробітника радянських органів державної безпеки на Поділлі (1928–1938 рр.)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Соціально-психологічний портрет співробітника радянських органів державної безпеки на Поділлі (1928–1938 рр.)
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
04.10.2024 |
|
| Твір змінено: |
08.03.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(408.1 КБ)
|
|
| Опис: |
"З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №2 (50) 2018
Для дослідження було обрано 44 особи, які упродовж 1928–1938 рр. працювали на керівних посадах в органах ДПУ–НКВС Поділля. Чимало з них брали участь у громадянській війні у Росії, війнах радянської Росії проти України та Польщі, придушені антирадянських повстань. На керівні посади у територіальні органи держбезпеки Поділля їх призначали у віці 32–36 років, з чекістським стажем понад 10 років. Проаналізувавши біографічні дані, автор дійшов висновку, що більшість з чекістських керівників були малоосвіченими, мали непролетарське походження і були членами Комуністичної партії. За національною ознакою – понад половину з них були євреями. Відтворюючи психологічний портрет співробітника органів держбезпеки, автор акцентував увагу на схильності до жорстокої, іноді садистської поведінки, грубості у спілкуванні з оточуючими. Практично всі страждали нервовими захворюваннями. Формування психотипу чекістів відбувалося під впливом військових і революційних подій, кризи усталених порядків, знецінення людського життя. Кар’єрні амбіції поєднувалися із маніпуляціями, до яких вдавалося керівництво і партійні очільників з метою «посилити» боротьбу з «ворогами народу» й «антирадянськими елементами». У свою чергу, це спричиняло застосування різних видів насилля стосовно підслідних. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
