| Опис: |
Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій. – Київ, 2020. – №3 (10).
Через активне використання тканин у повсякденному житті, текстильні вироби пізнього Середньовіччя та ранньомодерного періоду погано збереглися до наших днів. Однак саме тканини, через особливості матеріалу, «увібрали» відомості про своїх користувачів та їхні життя.
У статті досліджено тип текстилю, відомий як «рушники Перуджі»: протягом XIV–XVI ст. він був присутній в італійських помешканнях різних верств населення. З’ясовано, що такі тканини виготовляли в різних європейських містах, за межами Італії в тому числі. Однак найбільш поширеними «рушники Перуджі» були в Умбрії та Тоскані.
Зроблено висновки, що велика кількість таких предметів, що їх нині з більшою вірогідністю атрибутують до різних європейських виробництв, все ж могли бути створені в італійському регіоні Умбрія. Вперше досліджено текстильний зразок XVI ст., який належить до типу «рушники Перуджі», з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. З’ясовано, що виріб було придбано колекціонерами Богданом та Варварою Ханенками в Римі, наприкінці ХIX або на початку XX ст. Його, найбільш ймовірно, вони купили у антиквара Аттіліо Симонетті, як тканину азійського походження. В 1959 році виріб було зараховано до фонду західноєвропейського декоративного мистецтва. Тканини типу «рушники Перуджі» справді часто відтворювали в італійському живописі XV–XVI ст. як такі, що асоціювалися з близькосхідною традицією в різних смислах, адже їх декорування нагадувало азійський текстиль, головним чином «шовки тіраз».
Знайдено аналогії до досліджуваного предмета в інших музейних колекціях, європейських та американських. З’ясовано, що, найбільш вірогідно, тканину було створено в Італії, можливо, в регіоні Умбрія. З іншого боку, лишається ймовірність, що фрагмент орнаментальної кайми з Музею Ханенків було виготовлено в іспанському регіоні Кастилія-Леон, а тому його провенанс потребує подальшого дослідження.
Визначено особливості текстильного виробництва Перуджі в XV–XVI ст. З огляду на відомості писемних джерел, місто було розвиненим центром виробництва тканин. Одразу декілька гільдій могли контролювати виробництво «рушників Перуджі». Досліджено аспект поширення перуджійського текстилю в інших регіонах Італії, в контексті чого вперше розглянуто ряд писемних документів з Флорентійського державного архіву. Різноманітні перуджійські тканини були відомими поза межами Умбрії, навіть у таких знаних центрах текстильного виробництва, як Флоренція. Заможні флорентійці використовували перуджійські тканини в повсякденному житті. Крім того, влада Перуджі запрошувала флорентійських майстрів, аби ті сприяли розвитку місцевого текстильного виробництва.
Зроблено припущення щодо семантики «рушників Перуджі» в італійських міських практиках та живописі XIV–XVI ст. Досліджуваний тип виробів, окрім того, що асоціювався з близькосхідною традицією, міг ставати також символом тілесної та духовної чистоти. |
