Олег Горенко » Людина в історії vs історія в людині – ч. 1: Горизонти взаємодії історії та психології
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Людина в історії vs історія в людині – ч. 1: Горизонти взаємодії історії та психології
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
24.03.2021 |
|
| Твір змінено: |
24.03.2021 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(429.6 КБ)
|
|
| Опис: |
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 28: Міжвідомчий збірник наукових праць. – К.: Інститут історії України НАН України, 2019.
Серйозні дослідники вже давно приділяють предметну увагу проблемам міждисциплінарної взаємодії історії з іншими суспільними науками. У цьому широкому спектрі думок великий інтерес становлять оцінки складного процесу становлення взаємовідносин між історією та психологією. Сформувався навіть цілий новий напрямок в історіописанні, який так і називається – «психоісторія». Окрім того, нікуди не поділися здобутки попередніх поколінь дослідників, які не обходили психологічні аспекти світового й національного процесу у своїх конкретно-історичних працях. Стаття не має на меті детальне й послідовне висвітлення еволюції якогось із етапів становлення згаданого напряму сучасного історіописання або якогось конкретного сегмента психоісторичного дискурсу, а є скоріше пропозицією більш широкого історіософського узагальнення проблем та перспектив самого методу поєднання історії та психології. Автором акцентується увага на необхідності підвищення загальної психологічної культури як правлячої еліти, так і широких верств пересічних громадян з урахуванням важливої ролі потенціалу комунікації у справі запобігання виникненню конфліктних ситуацій. Окремим методологічним питанням надзвичайної ваги залишається психологічна культура самих дослідників історії і їхня готовність до використання багатого досвіду психологічної науки у своїх пошуках адекватного образу минулого. Вітчизняне історіописання перебуває лише на самому початку психоісторичного осмислення суспільних процесів та історичних особистостей (особливо нещодавнього минулого). Водночас, українська наука має багаті традиції глибокого психологічного проникнення в людський вимір національної історії. Ефективне поєднання традиції і нової методологічної свободи інноваційного історичного мислення залишається серйозним методологічним викликом сучасного етапу розвитку вітчизняного історіописання, який потребує нового розуміння та відчуття цілісності історичного процесу і, відповідно, нового бачення цілісності історичної свідомості. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
