| Опис: |
Метою статті є з’ясування на основі аналізу історичних джерел (зокрема, наративних, пам’яток права тощо), а також наявної наукової літератури процесів становлення та розвитку права на теренах України упродовж VІІ ст. до н. е. – першої
половини VІ ст. н. е.
Проаналізовано праці Геродота, Плутарха, Діогена Лаертського, Лукіана Самосатського, промови Демосфена, а також законодавчі акти та інші епіграфічні пам’ятки античних полісів Північного Причорномор’я, зокрема, присягу громадян
Херсонесу (кінець ІV – початок ІІІ ст. до н. е.), ольвійський “Закон Каноба” про грошовий обіг (початок ІV ст. до н. е.), закон Херсонеського полісу щодо амністування політичних вигнанців (перша чверть ІІІ ст. до н. е), акт про продаж або оренду земельних ділянок (60–70-ті роки ІІІ ст. до н. е.), розпорядження намісника римської провінції Нижньої Мьозії Тертуллія (кінець ІІ ст. н. е.) до посадових осіб Херсонесу та начальників розташованого у місті римського військового гарнізону, рескрипти
боспорського царя Аспурга до горгіпіян (14/15 р.), рескрипт римського імператора про звільнення громадян Тіри від мита (201 р.) та ін. Цінний матеріал щодо особливостей права власності та зобов’язального права міститься також у виявлених
археологами приватних листах, написаних на свинцевих пластинках.
Відзначено, що зародження права на території сучасної України в античну добу пов’язується, насамперед, із правовими традиціями скіфів й автохтонного населення, що мешкало на теренах, включених до їхніх ранньодержавних утворень, а також
мешканців північнопричорноморських полісів. Наративні, епіграфічні та археологічні джерела надійно засвідчують наявність у державах Північного Причорномор’я достатньо розвиненої, складної та розгалуженої системи правового регулювання
суспільних відносин. Вже починаючи з кінця VІІ – VІ ст. до н. е. тут поступово складаються окремі елементи базових галузей права. У Скіфії вони формувалися на власних традиційних засадах, а до Херсонесу, Ольвії, Пантікапею та інших полісів
прийшли переважно з правової системи афінської держави через метрополії – Гераклею Понтійську та Мілет. Незважаючи на певні місцеві особливості, основні інститути права (цивільного, кримінального, процесуального), північнопонтійських міст-держав у своїй основі були подібними до правових основ регулювання суспільних відносин в інших грецьких полісах того часу. |
