| Опис: |
Пропонується очевидцем мальований лірико-психологічний портрет Часу (50-ті роки XX ст.), Простору (Донеччина), історію становлять Особистості в системі соціальної несвободи - шістдесятників, борців за Незалежність, героїв Майданів, звитяжців нинішньої війни. Випускник сільської десятирічки Назар Соколівський у після-голодоморний і післявоєнний час, за півроку до смерті Сталіна, їде робочим поїздом здобувати сільськогосподарську спеціальність. Усе, що йому думається, хто трапляється на очі і виголошує свою життєву філософію — не залишається осторонь його очей, часто відгукується в душі і серці. Спресовані у часі події, які спресовані до одного дня -жовтня 1952 року - мудрість любові, дебилізм колгоспу, конфлікт ідей, сутички характерів (Назар - Мафтей). Поряд з іншими чинниками природні стихії формують характер героя і логіку його мислі-дії.
Герої тікають у примарну дійсність, виходять за межі можливого, різними способами шукаючи себе, у тому числі і через метафізичний, віртуальний світ, наповнений скалками дум високих і повсякденних. Пейзаж у романі активний. Небо, Земля, Вода перебувають у постійному русі, чимось нагадують людську бутійність. Дощ, вітер, як і Сон та Смерть, впливають на Долю людей, їх характер, думку і пристрасті. Тут реальне і уявне, раціо і емоціо поєднуються одне з одним, переплітаються між собою, аби читач повірив в уявне, як реальне і в реальне, як уявне.
Рукопис роману складається із мініатюр, якими є «мала проза»: новела, етюд, замальовка тощо, що несе у собі ознаки драматичного, трагічного, піднесеного, комічного. Та, власне кажучи, із малих форм і виник роман як жанр. Сюжет будується як низанка тем, які втрачають свою самостійність, як тільки перегукуються з іншими. Течія різнопланових образів подібна лінії. Пряма то ширшає, то вужчає та невпинно тягнеться вперед, у вічність, туди, де кипить натхнення і палає вогонь допитливості.
Роман побудовано за принципом зворотної перспективи: описані факти і події в «Епілозі» збирають увесь сюжет докупи, в жменю, щоб деталі змогли знову розпорошитись і засвітитись в ланцюгу ідей і образів. Метод зворотної перспективи, започаткований відродженцем Леонардо да Вінчі у малярстві, забезпечує більш ефективне прочитання, осмислення тексту. Несподіване в «Епілозі» вирішення конфліктів і злам ретельно вибудуваних характерів раптом вивиднює інший горизонт майбутнього героїв. Портрети своїх персонажів автор означив кількома, хай і виразними штрихами, усе ж вони залишаються недомальованими, тому останній мазок на портреті Простору і Часу поставить кмітливий читач. Принаймні, автор націлює на обопільну працю письменника і читача. |
