Оксана Дрогобицька » Храмове свято в обрядовій культурі та громадському побуті галицьких селян (кінець ХІХ – 30 ті роки ХХ століття)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Храмове свято в обрядовій культурі та громадському побуті галицьких селян (кінець ХІХ – 30 ті роки ХХ століття)
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
05.01.2023 |
|
| Твір змінено: |
05.01.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(209.9 КБ)
|
|
| Опис: |
Народна творчість та етнологія: №3 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2021.
У статті розглядається роль Храмових свят в обрядовій культурі та громадському побуті галицьких селян наприкінці ХІХ – упродовж 30‑х років ХХ ст. Основну увагу звернено на процес приготування до свята, традиції гостинності, меню, а також розваги учасників урочистих дійств.
Підготовка до свята здійснювалася як на колективному, так і на індивідуальному рівні. Напередодні церковне братство прибирало храм і його територію. Селяни чистили оселі всередині й ззовні, наводили лад на подвір’ї. Перед Празником готували багато хліба та солодкої випічки. У міжвоєнний період серед святкових страв з’явилися навіть торти. Вони завдячують своєю появою кулінарним курсам, організованим представниками сільської інтелігенції та товариством «Союз українок». До обов’язків господаря також належало придбання чи приготування алкогольних напоїв, насамперед горілки й пива.
Родичів і знайомих запрошували на Празник під час останніх відвідин або за тиждень чи два до свята. Саме свято розпочиналося урочистим богослужінням у церкві, на якому були присутні односельці, гості із сусідніх і віддалених сіл чи міст. Після закінчення урочистої відправи господарі запрошували гостей додому на частування. Найбільш поважних гостей садовили за стіл на покуті – найсвятішому й найпочеснішому місці в хаті. За традицією гостям давали в дорогу шматок пирога чи солодку випічку. Перелік святкових страв відрізнявся залежно від етнографічного регіону, конкретного населеного пункту та матеріальних статків родини. Особливо ретельно готувалася родина місцевого священника.
Цікавий пласт для дослідження сучасних етнографів становлять так звані храмові пісні, які виконували з нагоди свята під час гостини. У піснях звеличували господаря та його дім. Велику популярність мала творчість мандрівних лірників.
Під час Храмових свят активно велася торгівля різним крамом, особливо релігійною атрибутикою (хрестиками, іконами, малими «образками») та молитовниками. Патріотично налаштоване духовенство часто використовувало празники для пропаганди національної ідеї.
На прикладі Храмів найбільш виразно простежується функція обіду як форми соціального спілкування. З нагоди Празника до села навідувалося багато гостей, які привозили новини з усіх околиць краю. Тоді споживання їжі тривало кілька годин; за столом обговорювали побутові, економічні, суспільно-політичні проблеми. Після частування розваги тривали поза межами оселі господарів. Такі свята відігравали важливу роль також у налагодженні добросусідських взаємин між мешканцями різних населених пунктів, розширенні товариських зв’язків та кругозору селян. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
