| Опис: |
Воля. Тижневик. 1920. Том 2. Ч. 2
Наданий текст є уривком з праці П. Чижевського "Відродження Нації". Автор з захопленням відзначає талант Винниченка, але водночас критикує його за "манію величності" щодо власної партії та приниження інших, а також за деякі фактичні помилки, які дискредитують зміст книги.
Чижевський зазначає помилки, що стосуються радикально-демократичної партії (пізніше соціялістично-федералістичної) та "Товариства Українських Поступовців" (ТУП). Він спростовує твердження Винниченка про те, що ТУП складалося з "найпоміркованійшої частини українського громадянства дрібно-буржуазного походження" і що в ньому не брали участі СД та СР. Чижевський називає це "дивною помилкою", оскільки Винниченко, пишучи історію відродження нації, не помітив організації, яка була власне національним українським союзом, більш широким і краще організованим.
ТУП, на думку Чижевського, не був партією певного соціально-економічного світогляду, а союзом різних груп, партій та організацій, що мали на меті збудувати автономну Україну у федеративній Росії. Кожна громада, що входила до складу ТУП, була автономною і могла включати осіб від анархістів та більшовиків до кадетів, головне, щоб вони добивалися широкої автономії України, федеративного ладу в російській державі, а також вживання української мови у школі, церкві, суді та вільного розвитку української культури.
Культурно-просвітницька та політична діяльність ТУП була надзвичайно широкою та різноманітною навіть у часи реакції, коли більшості сучасних українських партій не існувало. Видання, такі як "Украинская Жизнь", "Рада", "Літературно-Науковий Вісник", та більшість інших належали ТУП. Книгарні, клуби та "Просвіти" були засновані або перебували під керівництвом ТУП. ТУП розсилало сотні й тисячі українських книжок щорічно, створюючи бібліотечки. Вся ця діяльність була планомірною, розраховувалася та санкціонувалася Центральною Радою ТУП у Києві. Існувало багато громад ТУП у Києві, на Полтавщині, у Москві, Петербурзі та майже у всіх великих і деяких малих містах України.
ТУП мав значний вплив на інші організації та товариства, засновані ним, навіть якщо деякі з них не знали про існування ТУП. Наприклад, через комітет Полтавського товариства взаємного кредиту ТУПівська громада мала майже рішучий вплив на саме товариство. Всі виступи депутатів лівих партій у російській Державній Думі на українські теми відбувалися під впливом і за програмою ТУП. ТУП також організував всеросійський союз автономістів-федералістів та брав участь у закордонних виданнях. Чижевський наголошує, що ТУП працював як "добре улаштована машина", проводячи щорічно загальні збори представників громад.
Чижевський дивується, як Винниченко не помітив, що у ТУП брали участь його знамениті однопартійці С. Петлюра та Б. Мартос. Він стверджує, що саме ТУП підготовлював "стежки й шляхи", якими потім велично покотився український рух у 1917 році.
Стосовно радикально-демократичної партії, яку Винниченко також критикує, Чижевський вважає, що нова назва (соціялісти-федералісти) краще відповідала світогляду партії. Він зазначає, що РД партія бере свій початок з сімдесятих років, від Драгоманова, коли різні соціалістичні організації називалися "радикальними". Чижевський вказує, що 35 українських селян у "радикальній" другій Державній Думі одноголосно ухвалили програму партії РД, покинувши трудовиків, СД та СР. Він також порівнює результати виборів до російських установчих зборів на Полтавщині, де СД отримали 20 тисяч голосів, а СФ – 10 тисяч, і зазначає, що обидві партії складалися переважно з інтелігентів. Чижевський вибачається перед СД, пояснюючи свою "образливу фразу" бажанням підкреслити необережність Винниченка в оцінці інших партій. |
