|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
24.02.2020 |
|
| Твір змінено: |
25.02.2020 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(21.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Черновол Д. К. Інтер’єр будівель трипільської культури. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 — археологія. Інститут
археології НАН України. — Київ, 2019.
Робота складається із вступу, чотирьох розділів та висновків. У
першому розділі розглянуто питання історіографії, стан вивчення проблеми
на сьогоднішній день, методики досліджень, проаналізовано площадку як
джерело дослідження з указаної проблематики. У другому розділі подано
характеристику господарсько-побутових елементів інтер’єру та елементів
інтер’єру сакрального призначення. Опосередковано розглянуто окремі
рухомі елементи інтер’єру. У третьому розділі виділено варіанти споруд
трипільської культури за елементами інтер’єру. У четвертому розділі
розглянуто функціональне призначення будівель трипільської культури.
У вступі розглянуто актуальність роботи та новизна окресленої теми.
Залишки трипільських споруд у вигляді шару випаленої глини приваблювали
дослідників з моменту перших розкопок, проведених наприкінці ХІХ ст. Між
ними розгорілась жвава дискусія з приводу призначення виявлених споруд.
В. В. Хвойка вважав їх тілопальними точками, а виявлену платформу вважав
горищним перекриттям. Інші дослідники, як-то М. Ф. Біляшівський,
О. А. Спіцин, В. М. Доманицький, розглядали виявлені об’єкти, як залишки
житлових одноповерхових споруд, що утворилися завдяки конструктивному
випалу. На сьогодні платформу вважають міжповерховим перекриттям, яке
складалося з шару глини та несло на собі відбитки у вигляді колотих колод зі
споду несучої конструкції. Виявлені об’єкти інтер’єру кожен із дослідників
розглядав згідно запропонованої концепції. На початку ХІХ ст. дійсно
зародилися основні напрямки у досліджені залишків трипільських будівель. 3
Концепція постійно змінювалася відповідно до кількості накопиченої
джерелознавчої бази. Однак, сам інтер’єр у руслі поданих ідей розглядався
опосередковано.
Історію досліджень трипільських споруд можна розподілити на три
етапи. Перший етап почався наприкінці ХІХ ст. з перших досліджень
В. В. Хвойки, М. Ф. Біляшівського, О. А. Спіцина, В. М. Доманицького і
тривав до 1926 р., коли була написана узагальнююча стаття П. П. Курінного.
Ним було проаналізовано розкопані об’єкти та дано характеристику
виявлених елементів інтер’єру. Окрім того, П. П. Курінний, будучи
послідовником поглядів В. В. Хвойки, частково піддав сумнівам його
твердження щодо призначення трипільських площадок.
Другий етап розпочався в 30-ті рр. ХХ ст., з початком роботи
археологічної експедиції С. C. Магури та К. Ю. Коршака на поселенні
Коломийщина І. Результати цієї експедиції були опубліковані Т. С. Пассек та
Є. Ю. Кричевським у 1940 р. Вони повністю відкинули концепцію
В. В. Хвойки та пристали до поглядів, запропонованих М. Ф. Біляшівським.
Згідно цього ними було розроблено різні варіанти типології жител та
типології виявлених об’єктів інтер’єру, проведено перші реконструкції
внутрішнього вигляду споруд трипільської культури. Інтер’єр не відігравав
ключової ролі в їхніх дослідженнях. Типологія Т. С. Пассек базувалася на
розмірах будівель, хоча вона і висловила припущення, що трипільські
споруди мають різне призначення – житлове, господарське, також серед них
можуть бути святилища чи громадські будівлі. Типологія Є. Ю Кричевського
базувалася на морфологічних відмінностях площадки, всі виявлені об’єкти
він розглядав як варіанти печей та вогнищ різного призначення. Окрім того,
Т. С. Пассек у 1949 р. було запропоновано методику фіксації та розкопок
трипільської площадки, що відіграло важливу роль у подальших
дослідженнях.
Третій етап розпочався у 1964 р. з досліджень В. І. Маркевича і триває
до сьогоднішнього дня. Ним було висловлено припущення про 4
двоповерховість трипільських споруд. Це твердження дозволило інакше
поглянути на об’єкти інтер’єру, виявлені у різних шарах площадки, що
раніше розглядалось Т. С. Пассек як різні будівельні горизонти. Проте,
дослідники продовжували розглядати виявлені споруди за ознаками,
запропонованими нею. Завдяки єдиній методиці фіксації вдалося створити
джерельну базу, яка охоплювала розкопані площадки, починаючи з середини
40-х рр. ХХ ст.
Елементи інтер’єру в будівлях трипільської культури виділено автором
дисертаційного дослідження за морфологічними ознаками та місцем
розташування на площадці. Зокрема, до уваги бралися їхні форми, склад
глини та місце розташування у споруді. Залишки споруд томашівської групи
є еталонними, оскільки на сьогоднішній день вони найкраще досліджені та
відповідно зафіксовані.
Для інтерпретації виявлених елементів інтер’єру взято глиняні моделі
трипільських жител відкритого типу, зокрема, глиняні моделі томашівської
локальної групи.
Вказано на ознаки будівельних решток, притаманні двоповерховим та
одноповерховим будівлям. Відповідно, запропоновано два типи споруд.
У другому розділі вказано на морфологічні ознаки та місце
розташування у будівлі об’єктів господарсько-побутового та сакрального
призначення. Окрім того, розглянуто синкретичні об’єкти, які поєднали у
собі елементи конструкцій господарсько-побутового та сакрального
призначення. Проаналізовано яким локально-хронологічним утворенням
притаманні ті чи інші конструкції.
У розділі основну увагу зосереджено на характеристиці нерухомих
елементів інтер’єру. Рухомі елементи інтер’єру розглянуто лише
опосередковано.
У третьому розділі виділено варіанти трипільських споруд за
розташуванням та наявністю в них тих чи інших елементів інтер’єру.
Запропоновано п’ятнадцять варіантів трипільських будівель за 5
розташуванням елементів інтер’єру в житловому приміщенні другого
поверху. Незмінним елементом інтер’єру в будівлях трипільської культури є
піч, яка розташована праворуч від входу. В цілому, трипільські будівлі,
починаючи з етапу ВІ, за елементами інтер’єру другого поверху
стандартизовані. Будівлі раннього етапу розвитку культури мають суттєві
відмінності від споруд наступних етапів її розвитку. Розглянуто можливі
причини цих відмінностей.
За організацією господарського простору першого поверху будівлі
розподілені на дві групи – А і В. Група А – будівлі без інтер’єру на першому
поверсі, група В – будівлі з інтер’єром на першому поверсі. На ранньому
етапі переважають споруди групи А. Будівлі варіанту В масово починають
з’являтися на етапі ВІ. Для окремих локально-хронологічних утворень
простежено стандартизацію в організації господарського простору першого
поверху. Зокрема, для споруд поселення Ожеве-острів етапу ВІ, поселення
Кліщів етапу ВІ/ІІ та у небелівській локальній групі етапу ВІІ. Іншим
локально-хронологічним утворенням стандартизація не притаманна. У
кожній зі споруд цих утворень, елементи інтер’єру господарсько-побутового
призначення, вірогідно, облаштовувались відповідно до потреб її мешканців.
У четвертому розділі розглянуто функціональне призначення будівель.
Основна маса площадок – це залишки будівель житлового призначення. Інше
призначення площадок – це господарські будівлі, до яких належать
одноповерхові споруди та площадки малих розмірів. Виділено площадки
суспільного призначення або чоловічі будинки, для цього залучено
порівняння рухомих елементів інтер’єру на розкопаних площадках поселення
Ожеве-острів та порівняння розмірів корисної площі споруд.
Оскільки, інтер’єр житлового простору стандартизований, різниця між
будівлями полягала в розмірах корисної площі. На основі аналізу споруд
томашівської групи житлові будівлі за корисною площею було розподілено
на три групи. До першої групи віднесено будівлі, розмір яких складав 6,5–
9 м², до другої групи – будівлі розміром 12,2–24 м², до третьої – 35–39,7 м². 6
Господарські споруди виділено за кількома ознаками:
1 варіант. Будівлі малих розмірів, 4×4 м, в яких імовірно відбувався
робочий процес, пов’язаний з колективною працею, можливо сакрального
характеру чи виробництвом. Такі будівлі часто можуть бути супутниками
житлових споруд, хоча відомі випадки, коли вони знаходились окремо від
них.
2 варіант. Складська будівля, що за розміром відповідає житловій
споруді. Проте, наявні в ній елементи інтер’єру розташовані таким чином, що
унеможливлюють розміщення мешканців для постійного проживання.
3 варіант. Одноповерхові спеціалізовані споруди, призначені для суто
господарських цілей, зокрема, виплавки міді, випалу вапна тощо.
Окрім того, було вказано на можливі господарські споруди, які по собі
не залишили конструкцій у вигляді площадки – це вимостки на поселенні за
межами споруд та ями, в яких виявлено сліди кременевого виробництва.
Будівлі суспільного призначення або чоловічі будинки були виділені за
такими ознаками:
По-перше, певна відмінність в інтер’єрі від житлових споруд.
По-друге, розмір споруди, корисна площа якої становить понад 100 м²,
коли в житлових будівлях вона сягає максимум 40 м².
По-третє, характеристика матеріальних знахідок, які є рухомими
елементами інтер’єру у цій споруді, зокрема, керамічні комплекси, крем’яні
та кістяні вироби.
Для характеристики цих будівель були залучені етнографічні джерела.
Було поставлено під сумнів наявність будівель, які відігравали роль
святилищ та висловлено припущення про наявність будинків для ініціації.
У висновку були проведені узагальнюючі підсумки за результатами
зробленої роботи. Житловий та господарський простір трипільських
площадок має певні відмінності. З одного боку ми маємо будівлі раннього
трипілля, які різняться організацією житлово-господарського простору від
споруд наступних етапів розвитку культури. Було запропоновано вірогідні
причини змін в інтер’єрі при переході від раннього трипілля до етапу ВІ.
Вірогідні причини змін: інноваційні (зміни механізму витяжки диму),
кліматичні (тимчасове похолодання) та іноетнічні (прихід у трипільське
середовище інокультурного населення).
У цілому ж інтер’єр трипільських будівель, починаючи з етапу ВІ,
стандартизований та, безсумнівно, є ознакою самої культури. Було
запропоновано п’ятнадцять варіантів будівель. Поява на площадці того чи
іншого елементу інтер’єру стає ознакою нового варіанту будівель в
трипільській культурі. Окремі варіанти представлені лише однією будівлею,
що може здаватись винятком. Однак, це може свідчити лише про ступінь
вивчення площадок на тому чи іншому етапі розвитку культури.
Ключові слова: трипільська культура, будівля, інтер’єр, площадка,
піч, «корито», вимостка, вівтар, конструкція, господарська будівля,
чоловічий будинок. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНАТОЦІЯ.
ВСТУП. 22
РОЗДІЛ 1. Історія досліджень площадок та інтер’єру будівель
трипільської культури у вітчизняній науці. 27
1. 1. Історіографія. 28
1. 2. Методика досліджень. 51
1. 3. Джерельна база. 54
РОЗДІЛ 2. Елементи інтер’єру господарсько-побутового
та сакрального призначення. 63
2. 1. Печі. 63
2. 2. «Корита». 76
2. 3. Подіум. 80
2. 4. Вимостки. 83
2. 5. Ями. 93
2. 6. Вівтарі. 97
2. 7. Поріг. 106
2. 8. «Гральні дошки». 110
2. 9. Орнаментація стін, підлоги та вхідного отвору. 111
2. 10. Синкретичні об’єкти та конструкції невизначеного
призначення. 115
2. 11. Рухомі елементи інтер’єру. 117
РОЗДІЛ 3. Варіанти будівель трипільської культури. 122
3. 1. Варіанти другого поверху. 122
3. 2. Варіанти першого поверху. 139
3. 3. Організація господарського приміщення першого поверху. 155
РОЗДІЛ 4. Функціональне призначення будівель
трипільської культури. 160
4. 1. Господарські будівлі. 160 21
4. 2. Громадські будівлі. 176
ВИСНОВКИ. 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 227
ДОДАТКИ 228
ДОДАТОК А 228
ТАБЛИЦІ ТА ГРАФІКИ
ДОДАТОК В 258
ІЛЮСТРЦІЇ
|
|
|
