| Опис: |
НОВА УКРАЇНА, 1942 р., ч. 16(33)
Анотація
Стаття "Зруйновані села" Івана Чепіги, опублікована в газеті "НОВА УКРАЇНА" 30 січня 1942 року, описує руйнівні наслідки правління "жидо-більшовиків" на українських селах поблизу Костянтинограда, що лежать уздовж річки Берестова. Автор стверджує, що ці колись багаті та квітучі села були знищені через жорстоку хлібозаготівельну політику, колективізацію та податки. У тексті йдеться, що майже третина населення померла від Голодомору 1933 року, а молодь тікала до міст, щоб не померти з голоду. Селяни, незважаючи на страждання, не скаржилися, оскільки "скаржитися не було кому". Автор звинувачує "жидів із большевиками" у розграбуванні народного добра, обійманні кращих посад та розкраданні хліба, зібраного з селян. Стаття завершується на оптимістичній ноті, стверджуючи, що з приходом німецьких військ села починають відроджуватися як духовно, так і матеріально, а молодь повертається додому.
---
### Основні ідеї твору
1. Автор описує руйнування колись квітучих українських сіл Паталіївка, Олянівка та Попівка, де селяни були вправними городниками.
2. Колективізація та жорстока хлібозаготівельна політика призвели до знищення господарств.
3. Майже третина населення померла від Голодомору 1933 року.
4. Влада "жидо-більшовиків" звинувачується у розоренні сіл.
5. Згідно з текстом, "жиди" загарбали всі добре оплачувані посади, де можна було розкрадати народне добро.
6. У статті наведено приклад знущання, коли за невиконання плану хлібоздачі селянина примушували роздягатися та сідати на їжака.
7. За Попівкою було збудовано хлібосховище, куди звезли сотні тисяч пудів хліба, награбованого у селян, і яке потім підпалили більшовики під час відступу.
8. З приходом німецьких військ села "поволі оживають", а молодь повертається до рідних осель.
9. Стаття завершується заявою про початок "духового і матеріяльного" відродження села. |
