НЕВДАЛИЙ ДЕНЬ ПОЛКОВНИКА ХОДОРКОВСЬКОГО

   Олег Федорович був в поганому гуморі.Він вирішив зайти в генделик недалеко від свого будинку та опрокинути чарку.Він не шукав компанії і не намагався налагоджувати контакти з зовнішнім світом з яким спілкувався переважно через посередників та дуполизів.Причиною поганого настрою стала чергова втеча чергової кішки які довго у нього чомусь ніколи не затримувались і слідували прикладу колишньої дружини та ставали на лижі.
  Олег Федорович ще не звільнився з лав Збройних Сил,але вже більше двох місяців як злиняв з росташування дивізіону на лікарняний і вже місяць знаходився в рідному південному місті на березі Дніпра і незнав,що йому робити далі,бо повертатися назад йому було зась і на ППД його ніхто не бажав бачити та навіть натякнули що в разі чого ніхто його з лайна витягати не збирається.Ех і дьорнув дідько підписати ще на півроку на початку осені-треба було ще тоді злиняти!Тепер невідомо взагалі коли його звільнять,бо наказ з Сухопутки він чекає вже кілька місяців!
  Полковник Ходорковський замовив графінчик горілки та сів осторонь від нечислених відвідувачів літньої ділянки цього генделика якраз напроти панелі по якій транслювали якусь дурню.
   Олег Федорович потягнув першу чарку і відчув як гірке тепло тече по стравоходу і зупиняється у шлунку.Полковник Ходорковський миттєво спітнів-ох не варто цим балуватись з усіма його болячками,але кращого засобу для зняття напруги неіснувало!Водночас в голові почало ставати спокійно і легко,а думки стали літати немов метелики.Взагалі,Олег Федорович був людина біла та пушиста,але кар'єра воєнного вимагала підтримувати образ суворого офіцера і тому він відростив свого часу вуса а-ля Йосип Віссаріонович часів підписання Ялтинських домовленостей та використовував авторитарні методи керування особовим складом.
   Олег Федорович закусив шматочком солоного огірка. Напруження в мізках спадало,але настрій краще не робився.Він хлопнув другу чарку аби пошвидше набрати необхідну дозу.Закусив ще одним шматочком огірка.На вулиці був травень і діло йшло до літа,до ще одного чергового літа його дуркуватого життя.Він замислився над тим як проводитиме це літо і зрозумів,що не може бути певен як він його проведе-ще невідомо чим уся ця афера з поверненням на службу до нього повернеться!
   Полковник Ходорковський згадав події дворічної давнини як він тріумфально повертався на службу і як йому держава довірила цілий дивізіон учорашніх селюків та п'яничок і як він,Ходорковський,з затятістю кинувся виліплювати з цього непотрібу справжній бойовий підрозділ!Майже рік до цього він спостерігав зі своєї херсонської квартири який бардак робився в цій їхній новій армії!Він дивився та критикував усі невдалі/і вдалі також/бойові операції відмічаючи про себе нестачу кваліфікованих офіцерських кадрів старої/совдепівської/ школи!Молодший брат Олега Федоровича служив воєнкомом їхнього міста і ще на початку усієї цієї вакханалії попередив старшого брата який засидівся на пенсії,аби не думав йти до війська бо ще невідомо чим усе скінчиться,а там може якщо Східна імперія прийде на наші терени то може хоч гідну пенсію нарахують!Молодший брат Олега Федоровича був пересічним представником генерації ряжених офіцерів часів незалежності які просиділи усю свою кар'єру в воєнкоматах і важали це нормальним,а за його часів в ті воєнкомати відправляли служити або дебілів або рахітів!Тим не менш полковник Ходорковський слідував порадам брата та не виявляв того пекельного літа бажання йти до війська розсудивши,що краще перечекати найгарячішу пору вдома біля телевізора,а далі видно буде на чий бік варто ставати.Тож Олег Федорович і спостерігав за подіями на Сході перед зомбоскринею немов футбольний матч, погладжуючи чергову кицьку які від нього дуже часто тікали та роблячи ванночки від геморою.Спостерігаючи за подіями на фронті Олег Федорович не міг не зауважити головної помилки командування та цих офіцерів-сикунів,а саме-відсутність дісципліни та занадто м'яке ставлення до особового складу!Головною проблемою полковник Ходорковський важав недостатньо жорстке ставлення до особового складу з боку командування і він від розуміння цього від злості ледь вуса собі не висмикував перед екраном телевізора,а те що бійці були не підготовлені,були погано одягнені,погано взуті,озброєні та немали нормальної техніки він важав відмазками.
   На початку наступного року, в розпал тієї пекельної зими коли йшли жорстокі бої за те моторошне летовище та був здан отой залізничний вузел і почалася чергова черга мобілізації до війська,брат подзвонив та повідомив,що тепер можна ідти бо наближається перемир'я під час якого можна буде непогано прилаштуватися на посаді командира дивізіону і займатися улюбленою справою-воювати з особовим складом та писати нікому непотрібні папірці,заводити нікому не потрібні журнали інструктажів і врешті решт отримати убедешку та ділянку коло Дніпра,а якщо повезе то ще і двох рабів!
   Того року до війська кинулись натовпи офіцерів-совків,які перечекали найгарячішу пору вдома,а зауваивши,що найближчим часом загострення не передбачається і усім цим мобілізованим селюкам таки платять непогану платню та видають посвідчення учасників бойових дій активно почали шукати для своїх дуп теплих місць,яких вистачало в великій кількості новоутворених воєнних частин.
  Прийшов  нарешті час триумфального повернення Олега Федоровича до війська-ну тепер то він покаже як треба порядок в армії наводить!По протекції брата, полковника Ходорковського було відправлено в окрему артилерійську частину що росташована в сусідньому обласному центрі де йому мали довірити дивізіон мобілізованих військовослужбовців.Та мобілізація відрізнялась від попередніх тим,що минувши найгарячишу стадію протистояння неоголошена війна переходила в іншу якість:коли високопосадовці Збройних Сил та Міністерства Оборони остаточно переконались,що так легко ці йобані мобілізовані не здадуться і відсіч в найсприятливіші для капітуляції миті вони вже дали,то вони вирішили нагріти свої брудні загребущи руки як можна більше і тому ввели обов'язкові курси "молодого бійця"для сорокарічних і старше мобілізованих чоловіків,щоби з самого початку розчавити в них будь яку мотивацію до боротьби,навчаючи по ще совдепівських програмах,та попутно тягнучи гроші з бюджету МО на всі ці непотрібні 'навчальні'центри та даючи можливість багатій кількості 'кадрових офіцерів'та старим контрактникам,які відмовлялися брати участь в бойових діях,робити вигляд що вони виконують надважливу міссію по підготовці особового складу!Тож Олегу Федоровичу і дістався особовий склад який вже пройшов перші кола пекла в 'учбових центрах' і попав в обійми такого непересічного та досвідченого командира як Ходорковський!От коли Олег Федорович нарешті почав розгортати свої плани по створенню відновленої неосовдепівської армії в якій головним ворогом був особовий склад!Втім,не все так було добре на початку:хоч йому в колектив і потрапили такі добрі грамотні та досвідчені офіцери як зампотех майор Лещенко;заступник командира по роботі з особовим складом майор Стєкольщиков/який хоч і був ряженим воєнним,що майже усю кар'єру просидів в воєнкоматі беручі хабарі звідки його і скоротили,але був повністю солідарним з Олегом Федоровичем в питанні визначення головним ворогом особовий склад!/;командир взводу управління лейтенант Стопочкін,який хоч і був шмаркачем,що щойно випустився з академії,але був затятим кар'єристом та дуполизом,а дуполизів Олег Федорович любив!Але повністю розгорнути бурхливу діяльність не давав начальник штабу майор Червоній,який насправді все і вирішував в підрозділі.Тим не менше,Олег Федорович був тепер при ділі-тепер він знов був полковником,а не якимось там дідом що шаройобився без справи по своєму сонячному та ледачому місту!      Нарешті Олег Федорович зайнявся вишколом ввіреної йому сірої маси з якої він мав намір виліпити сучасне військо на совдепівський лад!
  Втім за деякий час майор Червоній здимів з дивізіону,а на його місце прибув майор Осипенко який мав із самого початку тут бути ,але він доводив до кінця інший дивізіон з мобілізованими третьої хвилі.Майор Осипенко прибувши в новий підрозділ був здивований майже неп'ючим особовим та офіцерським складом(втім це було суб'єктивним враженям),бо до цього йому довелось цілий рік прослужити в агресивних для справжніх офіцерів умовах серед мобілізованих третьої хвилі,які не надто прогинались під ряжених кадрових офіцерів та затято давали відсіч ворогу-ех,не було його,Ходорковського,втому дивізіоні!Олег Федорович швидко б їх усіх построїв щоб вони і на вогневих позиціях стройовою ходили би та честь віддавали(або його б раніше живцем закопали,а це б мабуть і сталось насправді),махновці йобані!Майор Осипенко хоч і був ще молодий чоловік,але неосовкової воєнної припезді в його голові вистачало сповна,тож він не надто перешкоджав розгортанню Олегом Федоровичем за активних підказок Олега Володимировича та Равшана Петровича бурхливої діяльності по цькуванню особового складу та урізанню продовольчого пайка разом з грошовим забезпеченням.
  Дивізіон ввірений полковнику Ходорковському за увесь рік мобілізації випустив усього лише сорок снарядів в бік ворога,і хоч перші пів року батареї виїздили на бойові чергування по кілька діб ховаючись по лісосмугах,та всеж таки майже не брав участі в бойових діях,а регулярно переїздив з одного місця на інше поки нарешті на зиму не осів в яблуневому садочку по коліно в багнюці.Чергування тепер відбувались на місці тож були усі умови для перетворення останніх пів року служби на суцільне пекло з кількоразовими шикуваннями на добу та перевірками в повному обмундируванні на вранішньому шикуванні особисто полковником Ходорковським.
.........................................................................................................
  Олег Федорович перехилив третій гранчак та занюхав крабовою паличкою.Затаїв подих чекаючи коли вогненна рідина стече вниз і продовжив жувати,а малюсінькі шматочки крабових паличок застрягали на його обскубаних вусах.Останній тиждень він забував слідкувати за зовнішнім виглядом та вчасно підстригати свої вуса які колись замолоду завів для мужнього вигляду,бо таким чином він ставав схожим на Йосипа Віссаріонича,як йому здавалась,а насправді на одного з багатьох мешканців своєї засмітченою совдепівською припєздю макитри-таргана!Так його ,доречі,і прозивали вдячні військовослужбовці.Скільки разів він сварився зі своєю колишньою дружиною:"Та сбрєй ти ету пізду под носом!"волала вона,але Олег Федорович мужньо не вівся на провокації.Взагалі то подружнє життя невдало складалося для майбутнього полковника Ходорковського:будучі грізним офіцером перед особовим складом на який виливав усі свої дитячи образи,в подружньому житті він був бесхребетним тюфтієм!Так-так!-саме бесхребетним підкаблучником та рогоносцем!Нелегка багаторічна служба Олега Федоровича по цькуванню особового складу була пов'язана з постійною відсутністю його вдома,чим не могла не скористатися його вишча на голову роспусна та хтива дружина яка ну ніяк не могла не скористатися постійною відсутністю благовірного вдома!Тож і не счувся бравий вояка як став оленем!

   По зомбоскрині показували черговий репортаж про черговий "Броненосець Потьомкін"влаштовний особовим складом якоїсь механізованої бригади в зоні бойових дій.
  -А все потому шо люді нічем не заняти!-подумав вголос Ходорковський.
Очі кількох нечислених відвідувачів,що уважно дивились репортаж, миттєво впились в Олега Федоровича.
  -А ти,дєд,шо?!-звернувся до нього напівсивий чоловік з клюкою,що прийшов десять хвилин тому,-С етіх?!С афіцеріків?С шакаликів?-та впився своїми колючими очима в воєнного пенсіонера.
  -Да как ви смєєтє?!-образився Олег Федорович(випиті чарки надавали йому хоробрості)-Я баєвой офіцер!Я афганець!
  -Ну і хуй на тєбя!Баєвой афіцер!-від погляду кульгавого робилось моторошно,-У нас в батальоні теж був один такий 'бойовий офіцер','афганець'!-своїм поглядом мабуть і прошив би Олега Федоровича,-а сам сєпарам хотів увесь наш взвод за бабки здати-тікав з сумкою грошей,спіймали!Знаєшь,що зробили?-задав риторичне питання.
  Глядачі судячи з усього були вкрай недружньо налаштовані по відношенню до полковника Ходорковського.
  -Так,шановні!-втрутився в назріваючий конфлікт бармен,-Або усі дружньо заспокойтесь,або ідіть в іншому місці хуями міряйтесь-у нас прилічноє завідєніє!
  Усі неохоче заспокоїлись.В новинах розсмоктували подробиці інциденту:в тій злочасній частині якийсь з офіцерів перевищив свої повноваження та відметелив контрактника-учорашнього строковика,що призвело до тяжких наслідків і хлопець залишився інвалідом.Усі скарги родичів потерпілого до воєнної прокуратури не давали ніяких позитивних результатів,а офіцери тієї частини відчувши свою бескарність почали більш активно застосовувати нестатутні методи впливу на особовий склад.ППД цієї частини(де і стався цей конфлікт)знаходився в одному з прифронтових міст на північ від колишньої шахтарської столиці і тому не дивно,що після росквартирування в ньому нової воєнної частини туди активно збіглись колишні офіцерики-невдахи,яких свого часу скоротили зі Збройних Сил і багато з яких і самі були прибічниками східного світу та голови держави-агресора,але відчувши перспективи та наживу покинули свої заводи,будівництва,шиномонтажки то що та вдягнули на себе нові зразки форми Збройних Сил такої їми не любої країни за рахунок якої ці невдахи захотіли покращити своє матеріальне становище.Не дивно,що більшість цих ряжених офіцериків-хапуг не палали бажанням приймати участі в бойових діях таємно співчуваючи бідолашним ополченцям та східноімперським захисничкам,тому вони зосередились на цькуванні та муштруванні особового складу та розкраданні воєнного майна.Тож один з таких офіцерів і скалічив молодого військовослужбовця і відчувши свою бескарність продовжував разом зі своїми посіпаками знущатись над особовим складом.Але покарання не заставило себе довго чекати:озвірілі в своїй неповазі до звичайних військовослужбовців,ці недоофіцери втратили усілякі гальма та обережність і мабуть-таки забули,що в їхніх лавах воює цілий батальон добровольців занадто правого спрямування і необережно зачепили одного з тих добровольців!Покарання було блискавичним та суровим:кілька посіпак головного ката зникло безвісті,а самого винуватця інцидента роздягнули до трусів та на камеру примусили розповісти про усі свої звірства по відношенню до військовослужбовців після чого його було доправлено до воєнної прокуратури.Разом з тим офіцером були скручені та доставлені з вибитами зізнаннями в зловживаннях зампотил частини,начфін,начпрод та інша шушера,а за цим процесом слідкували самі доровольці занадто правого спрямування привернувши увагу суспільства та засобів массової інформації!
  Да-а!Щось забзділось в Датському королівстві, розмірковував Олег Федорович перехиливши чергову чарку та задумливо заїдаючи шматочком цитрини.Він згадав як минулим літом йому самому стріляв під ноги той ідіот Єрмолаєв,коли він пізно ввечері зробив нальот на їхню батарею з метою виявлення військовослужбовців у нетверезому стані. Таких клієнтів було достатньо,але йому було віддано на поталу тілько один розрахунок,бо інші мали усілякі невелички 'заслугі пєрєд Родіной'як то барабанити на товаришів,що ті п'яні хоч самі ж такі,або ще і накурені!Олег Федорович не заважав цим традиціям дуполизства та підлабузництва,бо і сам через це пройшов свого часу.Отже у того командира розрахунку Єрмолаєва напередодні стався конфлікт з командуванням батареї,бо його не відпускали у відпустку за сімейними обставинами-вдома дитина потрапила до лічниці і дружина вимагала аби чоловік негайно приїхав додому!Звісно,що самовільно залишити частину він неміг,а відпустку надавати йому відмовили після чого жінка пригрозила йому розлученням!Після цього молодший сержант Єрмолаєв узяв та і напився,аби зняти нервовий стрес,а небайдужі товариші узяли тай швиденько набарабанили напряму Олегу Федоровичу,який і явився пізно ввечері та наказав розбудити усіх учасників застілля.Неодноразово Олег Федорович разом з Олегом Володимировичем наголошували,що нічого не мають проти якщо хтось з бійців наклюкався,але ліг собі і спокійно спить то за це покарання не буде. Неодноразово це наголошували,але завжди суперечили своїм власним словам-полковник Ходорковський завжди сам собі суперечив і ніколи не помічав цього ідучи на поводу у своїх замів.
   Да-а!Якби на його місці був тоді Мауглі,то йому б не під ноги стріляли,а в черево!розмірковував Олег Федорович пригадавши свого заступника по роботі з особовим складом-пригрів він цього гада біля себе,а воно наробило справ і втікло,падло йобане!Полковник Ходорковський зрозумів нещодавно,що з самого його повернення до війська притримувався неправильної політики стосовно особового складу ідучи на поводу у Стєкольщикова!Він,аналізуючи усі події та випадки продовж цих двох років ,тепер розумів,що багато в чому вони/командири/були неправі по відношенню до людей і ці дії призвели до того,що у людей були усі підстави засудити їх/командування підрозділу/ та лишити не тілько без посад,нагород,але і без останнаьої сорочки!Все із-за цього хитровиїбаного чорнодупого замполіта,розмірковував Олег Федорович!Як же він помилився,що пристав на цю аферу по урізанню грошового забезпечення без судового протоколу-тепер дивись чим усе воно повернулось,а цей йобаний підарас став на лижі,а йому ,Ходорковсському,може ще і доведеться за все відповідати,бо ніхто за нього в тій програній частині не попіклується аби відмазати,а швидше навпаки-цей йобаний головний замполіт Демінський мабуть усе зробить аби його зробити винуватцем,а самому сухим вийти з води!Цеж під його протекторатом це йобане Мауглі творило цей бєспрєдєл,а він насправді і розумів,що це не правильно,але нічого вдіяти неміг і був ніяк матеріально незацікавлений навідміну від цього чорнодупого долбойоба!Кажуть,що тепер до сєпарів подався до свого міста звідки його,підараса, колись і витурили з воєнкомата!-Олег Федорович хоч і був совковим офіцером,але все ж таки не був сепаратистом та зрадником!
   Наробив біди і майор Лещенко,якого взяли за яйця за розкрадання воєнного майна в особливо великих розмірах,а він,їбанько,намагався втікти і був пійманий на кордоні з державою-агресором,долбойоба шматок,і потрапивши до рук східноімперських прикордонників був залюбки переданий в лапи служби безпеки держави в армії якої він прослужив стільки років!Цей ідіот взагалі наплів на допиті такого,що і на голову не натягнешь і кинув тінь на нього, Ходорковського,хоч він ніякого стосунку до тих забутих справ взагалі немав!І це за те,що Олег Федорович його прикривав немов сина рідного і перекладав обов'язки(з якими Лещенко ну ніяк не справлявся!)на інших війсьовослужбовців,на рядових та офіцерів-піджаків,а воно, чмо недоколихане,узяло та і ще на нього кинуло підозри!Таким чином віддячив!

   Бармен переключив на інший канал по якому якраз почалися новини.Дикторка ліниво розповідала про чергові баталії в залі Верховної Ради під час яких отой задиристий депутат-псевдопаріот підозрілої орієнтації вчергове побився з кимось із представників окупаційного блоку.
  -От далбойоби,развєлі бардак в країні!-все-таки Олег Федорович наклюкався,-Попалі би ви до мене в дивізіон два роки назад!-усі відвідувачи знов звернули свої погляди на п'яного ,схожого на таргана діда,але надовго він увагу вже не привернув.
  Наступний репортаж приголомшив Олега Федоровича своєю неочікуваністю та жорстокістю:з холодною бесстрасністю журналіст розповів,що в сусідньому обласному центрі,місті десантників та морпіхів,був по-звирячому закатований насмерть колишній командир батальону НацГвардії,який відслужив по мобілізації і відзначився скотським відношенням до особового складу,за що і був страчений колишніми бійцями його підрозділу.Журналіст сухо перераховував факти зловживань службовим становищем цього горекомандира,а відвідувачи схвально відгукувались про виконавців страти і погано про страченого:
-Правильно і зробили хлопці!
-Тільки так з цими підорами і треба поступать,бо вобще себе богами почувають!
-Не перший і не послєдній-то лі єщьо будєт!
-Дивись,діду!-таки вирішив знов достібаться кульгавий до Олега Федоровича,-Може вже і на тебе хтось полює?Комусь ти ж дорогу точно перейшов!
  Олегу Федоровичу стало так незатишно після перегляду цього репортажу,а особливо від коментарів та репліки кульгавого.Полковник Ходорковський і без цього почував себе непевно останні дні,бо їдучи в міському транспорті кілька днів тому спиною відчув як хтось очима його сверлить.Наступного дня,в поліклініці,Олег Федорович краєм ока зауважив знайому пику-він не міг пригадати де його бачив,але щось доволі знайоме було в тих рисах.Та і дідько з ним!Ще когось буде він,бойовий офіцер-орденоносець,когось боятись вирішив полковник Ходорковський забуваючи між тим,що в цивільному житті він зовсім ніякий не полковник,а пересічний дуркуватий дід!
.........................................................................................................
   Прокидання наступного ранку було болісним-все ж таки недаремно той проктолог попереджав,аби Олег Федорович не зловживав спиртними напоями та користувався суппозиторіями.Ходорковський не надто до учорашнього вечора зловживав,але пхати свічки собі в дупу було теж западло!Мабуть даремно,вирішив Олег Федорович сидячи на унітазі.Ця хвороба вже давно дошкуляла бойовому офіцеру по боротьбі з особовим складом,але останні пару років почала дошкуляти сильніше.Особливо невпереливки Олегу Федоровичу доводилось восени та по-весні:тоді він просипався як на сильну похмелюгу в поганому гуморі і вуса в нього стирчали в різні боки,а бойові товариши офіцери дивувались вигляду командира.Він ,звичайнож, нікому не оповідав про свою хворобу в усю намагаясь підтримувати образ бравого офіцера-мачо,правда вже трохи списаного.Кілька разів ,правда,ледь не пробовкався,але списав свою обізнаність на сусіда,який довго лікувався від цієї напасті.
  Як би там не було,а цей недуг останнім часом все міцніше дошкуляв йому разом з цистітом.Доведеться таки прямувати в поліклініку саме зараз,роздратовано  зрозумів полковник Ходорковський ретельно витираючи дупу від лайна.Ще більше дратувало те,що їхати доведеться суспільним транспортом,бо сидіти за кермом він наразі не міг!Блядство!
    Ходорковський вже виходив з квартири як почув дзвінок свого мобільного.Зі здивуванняв зрозумів,що лишив той на тумбочці/Ех!Старію!відмитив про себе Олег Федорович /,а взявши в руки побачив,що телефонував полковник Демінський.Олег Федорович внутрішньо здригнувся і перенабрав:
   -Ви пачему слухавку не берьотє?!-почувся непривітний голос заступника командира частини по  роботі з особливим складом,-Бухаєтє?Опять пенсію учуяли?-полковник Демінський був головним махінатором та вором в цій довбаній частині і завжди виходив сухим зі своїх афер роблячи когось крайнім в своїх темних справах.Настав час Олега Федоровича бути цапом-відбувайлом,сумно і кволо розумів той.
   Полковник Демінський сухим офіційним тоном повідомив полковника Ходорковського,що спеціальною коміссією по розслідуванню дій спрямованих на підрив боєздатності військових підрозділів відкрито кримінальну справу,про доведення першого гарматного дивізіону їхньої частини,командиром якого довгий час перебував Олег Федорович і з огляду на до цього відкриту справу про неправомірне позбавлення особового складу грошового забезпечення,головним підозрюваним по якому проходив заступник командира дивізіону по роботі з особовим складом майор Стєкольщиков,який за останніми відомостями втік до ворога,то полковнику Ходорковському висунуто підозру про навмисне доведення підрозділу до небоєздатності!Полковник Демінський повідомив,що Олегу Федоровичу необхідно завтра з'явитись до воєнної прокуратури аби дати свідчення в цій справі,а від себе скажу ,що краще б Олег Федорович розчинився в невідомому напрямку,бо все одно наврядше йому вдастся доказати свою невиновність!
   Цього ще не вистачало!В розпачі думав Олег Федорович,а його змучений нарзаном розум відмовлявся сприймати почуте за дійсність.Ходорковський смикнув себе за вус і впевнився,що все таки не спить.
    Полковник Ходорковський не збирався нікуди тікати,бо навідміну від майора Стєкольщикова не був боягузом і не дивлячись на усю свою совдепівську припєздь ну ніяк не сепаратистом!
   Як би там не було,а до проктолога таки потрібно йти на прийом вирішив Олег Федорович і мужньо направився до дверей.

     Олег Федорович обережним неквапливим кроком вийшов з під'їзду і так само обережно попрямував на автобусну зупинку.Потихеньку,накульгуючи полковник Ходорковський заліз в автобус.
  -Сідай,діду!-Олег Федорович не одразу зрозумів,що якийсь молодик звертається саме до нього.
-Та ні,дякую!Я постою!-відмовився Ходорковський внутрішньо здригнувшись уявивши відчуття які б отримав в сидячому положенні.Тримаючись за поручень з хворобливим зім'ятим виглядом Олег Федорович усю дорогу знов відчував чийсь колючий погляд.
   Приїхавши на місце призначення та крокуючи до входу в поліклініку він знов таки відчував чийсь пекучий погляд на спині неначе його пропікав лазерний промінь.
                               ......................................................
     Взагалі ,з медициною у полковника Ходорковського були непрості стосунки.Особливо з воєнною,яка була присутня і в його підрозділі.На початку формування підрозділу начальником медичного пункту прислали капітана Нікітенка,який був поганокерованим суб'єктом і не збирався плясати під дудку бравих воєнних.Втім капітан Нікітенко був мобілізованим третьої хвилі і наприкінці серпня він здимів з тодішнього району зосередження та невдовзі звільнився з лав Збройних Сил покинувши на призволяще водія санітарного уазика Сергія Трохимчука,молодого алкоголіка та санітара медичного пункту дивізіону Кирила Смаковського.Трохимчук,якого усі називали "Свинар", невдовзі уграв 'таблетку' яку на жорсткій сцепці притягнули в росташування,а його було зсунуто з обіймаємої посади;Кирило же Смаковський за відсутності безпосереднього командира /капітана Нікітенка / возомнив себе начмедом дивізіону,але природня бикуватість обмежувала його розумові здібності і здібності в цьому житті як такі.Походячі з пролетарського міста в центрі країни він відносився до тієї категорії гомо сапієнс для яких ця війна та мобілізація стала доброю оказією,бо таких грошей які платило Міністерство Оборони вони до цього ніколи в руках не тримали і далі не триматимуть підробляючи для масовки на рейдерських захватах,вуличних гоп-стопах то що.Тож Кирило дуже швидко потрапив в лави одвічних зальотників яких постійно штрафували та врешті-решт відправили на ППД з очей подалі.Таким чином більшу частину часу підрозділ був полишений кваліфікованих медиків,бо єдиний дипломований лікар капітан Нікітенко звільнився ще в вересні,а на посадах сан/інструкторів батарей знаходились випадкові люди,які були здатні тілько вести батарейні журнали хворих,та і те деякі з них навіть цього не робили!
   В принципі,таке становище 'отців ' -командирів влаштовувало,бо за відсутності медиків,ніхто наче і не хворів,а на особовий склад був забитий здоровенний болт і усі скарги з боку людей на здоров'я списувалось на небажання служити та зашаритися в шпиталях.Тож люди хворіли мовчки,що призводило до тяжких ускладнень,а на лікування могли потрапити тільки через ППД,куди кожні десять днів їздили по харчі і пропадали на довгі тижні,а то і місяці намагаючись виправити ту непоправну шкоду здоров'я яку отримали позбавлені своєчасної кваліфікованої допомоги.
  З усіх цих випадків полковник Ходорковський та іже з ним не збирались робити ніяких висновків і важали,що усі массово ' косять'!Звичайно коли справа стосувалось здоров'я когось з кадрових офіцерів такої категоричності Олег Федорович не виявляв,бо тілько офіцери були здатні хворіти,а особовий склад завжди тілько " косив"!Особовий склад залишився сам на сам зі своїми проблемами і був позбавлений нормальної можливості самостійно відвідати лікаря або пролікувати зуби,але 'вітцям'-командирам на чолі з полковником Ходорковським було начхати...
   В той час коли дивізіон був позбавлений медичної служби і "ніхто не хворів",для санітарного транспорту після заміни двигуна  та ремонту знайшлося широке коло використання за нецільовим призначенням,що цілком влаштовувало тво командира взводу забезпечення та двох заступників командира дивізіона-майора Лещенка та майора Стєкольщикова.Санітарний транспорт бравими бойовими/по боротьбі з особовим складом /офіцерами активно використовувався для  вивезення на продаж надмірної кількості тушонки,сгущенки,рибної консерви,цукру,крупи,а також різних волонтерських смаколиків та приколів,бо благородні воєнні/а по факту учорашні невдахи та шаромиги /дуже піклувались щоб солдати не переїдали та не страждали від ожиріння.Отак під егідою цієї 'святої трійці ' та мовчазним дозволом командиру дивізіону творились корупційні дії,а санітарний уазик нещадно гробився.

    Після Нового року,коли відбулися істотні зміни в нарахуванні грошового забезпечення особовому складу і розв'язали руки для цькування оного з боку командування підрозділів від дивізіонних медиків почали вимагати писати довідки про алкогольне сп'яніння.Такі дії були неправомірні,але Олег Федорович який хвалився юридичною освітою та закликав ніколи не робити те,"за що людина може подати на вас до суду"завжди суперечив своїм словам,бо робив як раз навпаки.Цей нюанс в подальшому і призвів до того,що через рік колишні мобілізовані четвертої хвилі колективно подали до суду на командування їхнього дивізіону де головним підозрюваним був Олег Володимирович Стєкольщиков,а полковник Ходорковський підозрювався у співучасті у неправомірних діях.
   Отже і почали колишні зварювальники які числились батарейними сан/інструкторами писати ці довідки,а потім косити на лікарняний побоючись помсти з боку товаришів,що не заважало майору Стєкольщикову розгорнутись по повній та массово знімати з бійців премію,отримуючи за це грошову винигороду.Проблеми почались коли на початку весни/незадовго до виводу дивізіону на ППД /з'явився той похмурий та поганокерований сан/інструктор який довго відмовлявся голити бороду та плясати під їхню дудку.Той не надто збирався стелитися перед командуванням та робити неправомірні дії беручі на себе відповідальність та роблячі ці справки.Згодом він почав створювати проблеми для майора Лещенка в безкарному використовуванні санітарного транспорту за нецільовим призначенням.Коли мобілізовані військовослужбовці звільнялись,а на полігон почали прибувати з навчальних центрів контрактники які після перебування в нелюдських умовах массово хворіли,похмурий сан/інструктор переконав аби їх бесперешкодно відпускали на амбулаторне лікування додому на радість людям та на злість офіцерам.Особливо сходив на лайно командир другої батареї старший лейтенант Якубовський.Але Олег Федорович з легким серцем давав вказівки аби не чинили перешкод,щоб потім не жалілися що їм не давали можливості лікуватися.
    Коли заново сформований дивізіон вже перебував на бойовому злагодженні на полігоні Широкий Лан до них приєднався ще один медик -Яків Романич Нікіфоренко!Тільки він виліз з кузова воєнного КРАЗу здавалась уся йога хитра червона загодкова фізія промовляла:ну я ще тут шороху наведу!Яків Романич почав службу з того,що почав активно замилювати очі оточуючим преподносячи себе ледь як не справжнього досвідченого лікаря та взагалі спеціаліста по всіх життєвих питаннях.Невдовзі після його появи загадково зірвався та запив водій-електрик медичного пункту дивізіону сержант Ігор Васильович Борисюк,який хоч і був патологічним алкоголіком але чесно намагався триматися і затято ремонтував санітарний 'уазик' який майор Лещенко передав в аварійному стані.Сержанта Борисюка привселюдно виїбали перед строєм,а Яків Романич тихенько стояв наче він ніпричому сором'язливо приховуючи той факт,що він же і дав Ігору Васильовичу три фанфурики спирту!

   Хто ж такий був цей Яків Романич Нікіфоренко?А був цей непересічний персонаж звичайним  п'яничкою та авантюристом,який наклепав купу дітей та працював звичайним санітаром психіатричної бригади на станції швидкої медичної допомоги,куди свого часу непутящого сина прилаштувала покійна мати,бо до цього надовго він ніде не затримувався.Взагалі життя цього непересічного персонажа було овіяне ореолом пригод та романтики і якби хтось захотів написати біографію Якова Романича/якби вона комусь була цікава /,то цьому досліднику було б важко визначити де правда,а де вигадка.Достаменно було відомо,що Яків Романич був конченим алкоголіком який намагався виглядати нормальною людиною,а улюбленим хоббі його було/окрім поглинання спирту в конячих дозах /створювати проблеми для оточуючих!
   На початку своєї служби в підрозділі Якову Романичу доволі непогано вдавалося втертися в довіру до людей видаючи себе за досвідченого медика та (!)мануального терапевта!Звісно медичні знання та навики вправляння хребців у цього персонажа були наявні,але цей персонаж відносився до категорії тих людей які маючи непогані розумові здібності та багацько талантів жоден з них не розвинули і жодної справи не доводили до кінця.
    Перші місяці служби Яків Романич ще трохи тримався міри,роблячі свої темні справи як то підвоз алкогольних напоїв військовослужбовцям,заїзди за посилками на Нову пошту без дозволу командування то що.Таким чином він заробляв авторитет перед військовослужбовцями та бессоромно підставляв свого беспосереднього командира,похмурого сан/інструктора,вважаючи себе головним в медпункті.Зумів Яків Романич втертися в довіру на деякий час і до полковника Ходорковського видаючи себе за "непоганого спеціаліста " і Олег Федорович негласно давав йому більше привілеїв,бо довіряв йому більше аніж тво начальника медичного пункту,вважаючи того більш досвідченим "спеціалістом " та і взагалі людиною більш дорослою.За деякий час він зрозумів,що дуже помилявся в Якові Романичі,коли той показав свою справжню сутність алкоголіка та піздабола.Все ж таки Олег Федорович цінував його як "спеціаліста" та недавав можливості майору Стєкольщикову відвезти Якова Романича в наркологію та через суд позбавити грошового забезпечення та накласти штраф.Один раз колишній матрос Нікіфоренко був близький до катастрофи,коли полковник Ходорковський грозився звільнити того з армії та забрав на штаб на примусові роботи.Довелося Якову Романичу перекопувати город,а це для нього,як для справжнього трутня та паразита який звик користуватися чужим трудом та піаритись за рахунок чужих здобутків була неаби яка моральна мука!Ходорковський тримав Якова Романича на гачку і змусив того до співробітництва,а саме-доносити напряму командирові на товаришів.На цю пропозицію старший солдат Нікіфоренко залюбки пристав.Ось в цьому і полягала таємниця того чому ні разу Якова Романича не притягли до відповідальності за пияцтво в тому підрозділі за часів командування полковника Холорковського-він як і раніше нічого не робив і проводив дні служби в беспробудній пиятиці,тобто вів типово паразитичне життя неприносячі Батьківщині жодної користі та отримуючи від держави доволі непогане грошове забезпечення.Втім не все так бесхмарно було  в службі цієї непересічної особистості :у зв'язку з тим,що людей ставало дедалі менше с початком осені,Якова Романича почали ставити в караул,а його беспосередній командир/тво начальника медпункту дивізіона /зовсім не збирався тягнути за нього мазу,бо користі з цього трутня все єдно ніякої не було.Похмурого сан/інструктора Яків Романич в доску заїбав своєю червоною одвічно п'яною пикою,а здати його на поталу майору Стєкольщикову зупиняло лише те,що він/сан/інструктор / останнього на дух не переносив важаючи того сепаратистом та засланим козачком/що так і було насправді / з яким мати справу було ще більше западло аніж здати на поталу червонопикого Квазімоду ! Але і відмазувати від караулів його ніхто не збирався.Яків Романи хворобливо переносив таке ставлення до своєї особи.Само собов і припинились його виїзди в шпиталь,бо довіру в сан/інструктора він втратив остаточно.Та все ж це були дурниці в порівнянні з тими складнощами які почались при появі в дивізіоні капітана медичної служби Лихваренка,який одразу розкусив санітара медичного пункту.
   Новий начмед став кісткою поперек горла не тілько Якову Романичу,який не хотів змінювати свій звичний паразитичний спосіб існування за що почав отримувати від нового командира заслужені піздюлини,але і майору Стєкольщикову,бо лікар не збирався плясати під його  дудку та полегшувати йому життя як то приховувати травми військовослужбовців то що.Капітан Лихваренко був грамотний чоловік який мав за плечима неабиякий життєвий досвід і його було важко загнати в глухий кут.Це не могло не нервувати господ-офіцерів,які завжди хворобливо переносили наявність біля них людей набагато розумніших.Втім полковник Ходорковський добре порозумівся з новим начальником медпункту.
   Щож стосується Якова Романича,то той зрозумівши що більше лафи не буде після Нового року знов попросився у відпустку з якої одразу пішов на лікарняний,а після перевівся в інший дивізіон.На новому місці він почав знов втілювати в життя свої афери і відчувши себе знов як в Бога за пазухой почав знов пити по чорному,і якось надудлившись і почавши буянити був зв'язаний та доправлений на ВСП,де йому добряче натовкли пику після чого від нестачі алкоголю в крові нашого героя почався алкогольний делірій і він був доправлений у відповідний заклад.По виході з дурдому Яків Романич був з ганьбою вигнаний зі Збройних Сил та позбавлений посвідчення учасника бойових дій,бо на нього була заведена кримінальна справа по факту невиконання наказу.Годі і говорити,що під час своєї ' служби' Яків Романич 'воював'тілько з власним алкоголізмом і то з цих двобоїв переможцем завжди виходив алкоголізм.
  
    Про свою хворобу Олег Федорович намагався не росповсюджувати інформацію,але час від часу недуг давав про себе знати тож і доводилось звертатися до Якова Романича аби той придбав в аптеці "проктозан",бо для бойового офіцера який усе життя старанно підтримував образ такого собі вусатого мачо самому купляти ліки від цієї хвороби було равносильно самогубству!На цій темі санітар медичного пункту намагався пропіаритись як спеціаліст по лікуванню геморою і якийсь термін йому це вдавалось.
                     ........................................................................
     Олег Федорович стояв перед віконцем регистратури полікліники над яким було написано:" ветерани ВОВ,інваліди війни і так далі".Перед полковником Ходорковським стояла черга з п'яти чоловік во главі якої був глухий дідусь,ветеран Куліковської битви,якому робітниця регистратури щось марно намагалась втовкмачити.В черзі стояли чоловіки в віці від двадцяти п'яти до п'ятидесяти років ветерани вже цієї,неоголошеної війни.Стояв в тій черзі і той хлопець,що пропонував Олегу Федоровичу сісти в автобусі.Позаду Ходорковського прилаштувалось ще кілька чоловіків.
   Надійшла черга Ходорковського брати талон,пересилюючи себе він звернувся до працівниці майже пошепки :
   -Дайтє пажалуйста талончик к проктологу.
  -Мушчина!Гаваріті громче,ніслишна!-відреагувала та .
  -Дайтє пажалуйста талончик к проктологу.-торохи голосніше повторив Олег Федорович побоючись,що хтось почує.
   -Громче!-знов нерозчула починаючи дратуватись медсестра.
   -К проктологу!-втретє повторив полковник Ходорковський так,що мабуть почули усі хто стояв у регистратури.
   -Мушчина!Вам к проктологу ілі к отоларінгологу?!-верещала на всю поліклініку глуховата працівниця регистратури,-Сразу сказать внятно ні можитє?!Так!А проктолог у нас сіводня прінімаєт?У вас что?!Гімарой?!-ще голосніше перепитувала червоного від сорому Олега Федоровича,-Ну раз гімарой ідітє к хірургу на прійом!В парядкє живой очіріді-талончікі всє разабралі,так что єслі павєзьот то может і прімєт в канце рабочєва дня!
   -Так а для чого тут це вікно тогда!Я афганець!Я учасник бойових дій вконце то концов!
   -Тут всє авганци і учаснікі!Слєдущій!-відмахувалась немов від набридливої комахи хамка.
 
     Олег Федорович почимчікував на другий поверх де знаходився кабінет хірурга.Під кабінетом стояв натовп десь так чоловік з п'ятнадцяти.Серед присутніх стояв і отой хлопець з автобусу.
  -Захворіли,пане полковнику?-співучасливо запитав хлопець у Ходорковського.
   Олег Федорович здивовано зрозумів,що звертаються до нього.
   -Захворів.-сумно відповів Ходорковський високому худорлявому хлопцю до тридцяти років з доволі знайомим обличчям.-Ми знайомі?-зацікавився особистістю співрозмовника.
   -Аякже!-пожвавився співрозмовник.-Яж у вас в дивізіоні служив!
    -???А нагадайте будь ласка прізвище?
   -Сержант Куксенко!
   -А-а!Пригадую!-Олег Федорович пригадав як під час перебування на ШирЛані приблизно рік назад командир другої батареї,старший лейтенант Якубовський привів двох п'яних як чіпи командирів гармат,які вирішили відсвяткувати день народження одного з них.Винуватцем свята і був якраз сержант Куксенко,що на відміну від свого побратима перебував в такому стані,що не ладен був відрізнити армійський берць від гумового чобота/чому і вийшов з намета-на одній нозі гумовий чобіт,а на другій берць /але намагався ще сперечатися стосовно свого стану.Сержант Куксенко був з категорії тих людей,що найбільшим досягненням в своєму житті мали присвоєння звання сержанта під час мобілізації та отримання посади командира розрахунку,хоч в справжніх бойових діях до цього фактично не брали участь.Був це худорлявий та пафосний молодий алкоголік,що залишився після мобілізації іще на півроку служби.Незадовго перед звільненям він знов потрапив у поле зору за пиятику і через наркологію та суд був позбавлений грошового забезпечення.Контракт з ним продовжувати ніхто не збирався і десь на початку вересня він покинув підрозділ.
   Якийсь там нюанс був пов'язаний з його звільненням,силувався пригадати Ходорковський.
  -А ви чому по лікарях вештаєтесь замість того щоб на службу в армію повернутись?-вирішив підтримати розмову Олег Федорович і не помітив як увімкнув полковника.
   На нетривалий час запала пауза,а сержант Куксенко здивовано і якось дуркувати дивився на свого колишнього командира:
   -???-в очах його читалось запитання,-Як "вештаюсь "?Чому не вернувся до війська?-Так ви ж,пане полковнику,усе зробили щоб мене вишвирнути з війська!Чому як ви кажете "вештаюсь "по лікарях?!-сержант  Куксенко розпалювався,а присутні відвідувачі поліклініки починали звертати на них увагу,-Так ви ж мені не дали лікуватись в воєнному шпиталі,коли в мене грижа вилізла вдруге:вишвирнули мене на вулицю з голим задом,усі гроші зняли і я не міг вчасно лягти в цивільну лічницю,а коли ліг то вже почались ускладнення і тому досі і "вештаюсь" по лікарях,бо не вистачало грошей на нормальне лікування!-Сержант Куксенко потихеньку насувався на полковника Ходорковського сверлячі та спопеляючі того поглядом.Олег Федорович несвідомо відходив від нього.
   -А чи знаєте ви ,пане полковнику,що мою матір на тлі усього що зі мною було,хватив інсульт і тепер маю крім паралізованої бабусі ще і паралізовану матір?!-сержант Куксенко розчервонівся від люті,а з рота в нього виринало полум'я яке загрожувало спалити Олега Федоровича.
  -Служить нада била нармальна,щінок!-неочікувано просичав Ходорковський і це було його помилкою:Куксенко від такої зухвалості миттєво оскаженів і обома руками схватив за давно не стрижені вуса і потягнувши вниз зустрів обличчя бойового офіцера своїм кістлявим коліном як раз в ніс!
   Від несподіванки Олег Федорович заскавулив неначе вуличний пес.Навколо почалася метушня:хтось з жінок вимагав припинити неподобство,кілька чоловіків заспокоюючі тримали сержанта Куксенка та радили не марати руки о брудну пику "цього старого підора ",а приголомшений хірург вийшов з кабінета і цікавився що відбувається?
   
   Олег Федорович пригадав "нюанс" пов'язаний зі звільненням сержанта Куксенка:під час першого року служби по мобілізації той потрапив в шпиталь з паховою грижею яку йому ушили,але рівно через за кілька тижнів перед закінченням строку контракта який він уклав на півроку грижа знов вилізла на тому самому місці!Сержант Куксенко не був самим адекватним типом і його стосунки з керівництвом дивізіону/ і особливо з командиром батареї старшим лейтенантом Якубовським/не надто добре складались і тому ті дізнавшись  про цю ситуацію поспішно відправили його на ППД,і дали завдання майору Стєкольщикову який там знаходився недопустити набридлого сержанта до шпиталю поки той не звільниться!Справа не в тому ,що браві бойові офіцери хотіли зекономити державі гроші на лікуванні цього блазнюватого персонажу,а в тому що не хотіли обтяжувати себе бюрократичною тягониною що супроводжує звільнення людини зі Збройних Сил не по штату.Полковник Ходорковський з притаманним йому гидливим ставленням до особового складу був головним ініціатором цього вчинку:він забув прізвище трохи прибацаного сержанта,а той був викинутий на вулицю без копійки грошей/бо був позбавлений незадовго до цього /з підірваним здоров'ям і використаний неначе дешевий кондом!Грошей в сержанта Куксенка не виявилось щоб одразу лягти на операцію,тож потрапив він в лічницю з сер'йозними ускладненнями!Матір сержанта Куксенка ,яка сама виростила сина і доглядала вже не перший рік паралізовану бабусю,на тлі всіх цих сюрпризів схватив інсульт і її бесталанний син лишився перед вибором:або витрачати гроші на своє лікування,або на лікування нещасної матері.Непутящий син з якого не вийшов добрий вояка,але який все-таки не заховався в льох коли розносили повістки на мобілізацію та чесно віддав державі півтора роки життя під час яких і заробив грижу ,не міг повноцінно долікуватися бо тепер йому самому доводилось доглядати за стоп'ятидесятикілограмовою бабусею та також пухкенькою матір'ю яка сама лишилась напівпаралізованою,тож шви не встигали добре заживати як на їх місці вискакували свіщі,які знов і знов привозили його до хірурга.Зрозуміло,що і моральний стан  колишнього командира гармати був некращим тому він і зірвався при зустрічі з колишнім командиром дивізіону,якого ненавиділи та зневажащи усі мобілізовані четвертої хвилі та інакше як Тарганом ніколи не називали за очі.
   Олегу Федоровичу були невідомі усі деталі подальшої / після армії/біографії сержанта Куксенка та йому чесно кажучі  було глибоко начхати на його долю як було начхати на долі усіх інших ,через долі яких він крокував до звання полковника або до чергової нагороди отриманої завдяки діям підлеглих офіцерів та особового складу-йому було начхати на людей і на їхні долі які деяким персонажам він зумів добряче попсувати!
 
    Потрапивши таки з горем навпіл на прийом до хірурга,полковник Ходорковський отримав холодний душ у вигляді вимоги ескулапа негайно лягати у відділення та проводити нарешті операцію по усуненню гемороя.
   Олег Федорович довго готувався та морально налаштовувався до цього дня:ще взимку він перебував два тижні на лікарняному впродовж якого його теж намагалися покласти на операційний стіл,а він героїчно не піддівався на провокації.До того ж,чесно кажучі,він тоді більше хотів пересидіти не надто тривалий термін під час якого тривали запеклі бої за Місто Коксохіма переклавши усю відповідальність на майора Осипенка.В ті дні на терени Східного фронту спустились люті морози і залишки особового складу цілодобово мерзли на вогневих позиціях бо міняти їх не було ким!Ходорковський розумів,або вірніше чуяв своєю геморойною дупою,що за таку боєздатність можуть і погони зірвати і до стінки приставити/якби це зробив його кумир Йосип Віссаріонович в 37-му /.Побоювався Олег Федорович і заколоту з боку особового складу.Тому і злиняв на лікарняний,а повернувся за два тижні коли спала напруга на фронті та припинились люті морози.Багато за цей час військовослужбовців потрапило з обмороженнями в шпиталь та запаленням легенів,бо встановлювати буржуйки в тентовані КРАЗи було не по статуту,а грітися в СОБовці мала можливість невелика кількість людей.Полковник Ходорковський ледь на гівно не зійшов коли дізнався,що командири батарей таки пішли на порушення та після того як перші п'ять чоловік відправились до шпиталю ,дали розпорядження встановити буржуйки в кузовах вантажівок.
  "Ета ні па уставу! "-пускав слину Ходорковський на підлеглих молодих командирів батарей.
   " Так люди б не витримали морозів"виправдовувався командир батареї Завірюха.
   "Ні єбьот!-захлинався слиною ще більше Олег Федорович,-В уставє ні разрішено-значіт ні єбьот! "
   " Ні єбьот!"це була улюблена фраза полковника Ходорковського коли він нарізав завдання підлеглим ,а ті озвучували складнощі в виконанні цих завдань."Ні єбьот! "відповідав Олег Федорович похмурому сан/інструктору коли стало питання про доставку санітарного уазика зі станції швидкої допомоги,а коли тудой відпускав Якова Романича з сержантом Борисюком його думкою взагалі не цікавився."Ні єбьот! "відповідав командирам підрозділів коли озвучував розпорядження про зберігання особистої зброї особового складу в зачинених скринях,а ті задавали зустрічне питання про доцільність  цих заходів та ускладнення охорони та самооборони військовослужбовців."Ні єбьот! "-ось єдина відповідь на усі питання та протести.Таким чином бравий полковник ухилявся від відповідальності перекладаючи усі проблеми на нижчестоячі посади,а частіше на плечі самих військовослужбовців за рахунок яких браві ряжені офіцери звикли виїзжати і до яких відносились як до скота.
  "Ні єбьот!"почув полковник Ходорковський від подполковника Демінського коли зателефонував тому і повідомив,що у зв'язку зі станом здоров'я не зможе прибути до воєнної прокуратури їхнього міста/де знаходиться ППД /аби дати свідчення по відкритій справі.

    Олег Федорович все-таки відпросився з лікарні додому,бо хірург вже збирався викликати швидку аби його відвезли до хірургічного відділення.Пообіцявши лягти в стаціонар завтра зранку полковник Ходорковський пошкутильгав потихеньку до автобусної зупинки.В голові гуділо після інциденту в коридорі поліклініки і здавалось,що взагалі горище скоро знесе.Нестерпно боліло в дупі.По дорозі Олег Федорович і зателефонував заступнику командира частини по роботі з особовим складом,а той обдав його крижаним душем почувши про неможливість прибути до воєнної прокуратури.
   Полковник Ходорковський вийшовши з автобусу чимчикував дворами до своєї багатоповерхівки.Проходячі двором він збагнув,що його улюбленої НИВи немає на місці:він на мить зупинився перед під'їздом розмірковуючи що далі робити.В цей час задзвенів мобільний:Олег Федорович  дістав з кишені телефон роздивляючись хто дзвонить?Телефонував брат:він повідомив,що в їхній воєнкомат нагрянула воєнна прокуратура та Служба Безпеки,а його відсторонено від обіймаємої посади і мабуть він мав усе це на одному місці і тому валитиме на ПівденнийПівострівЇх,а як облаштується то дасть про себе знати і якщо треба то і його,Олега Федоровича,з часом забере!
   Цього ще не вистачало ошелешено подумав полковник Ходорковський коли зв'язок обірвався,а він потихеньку пішов до ліфта.Що за день сьогодні?Чого ще від нього очікувати?
   Як виявилось чекати було чого:вийшовши на своєму поверсі та направившись до своїх дверей Олег Федорович шкірою відчув,що щось не те.Він діставав зв'язку ключей з кишені,а коли скерував погляд на замок то не одразк збагнув,що двері відчинені:він штовхнув двері, які зі скрипом відчинилися і увійшовши до приміщення одразу пошкандибав до зали.
    Те що очікувало Олега Федоровича в кімнаті прикро вразило та надзвичайно стурбувало його:йога очам відкрилась перегорнута з ніг на голову кімната з випотрошеними нутрощами дивана,розбитим сервантом,а на столі що якимсь дивом стояв посередині красномовно парувала купа лайна!
   Полковник Ходорковський ніколи не очікував,ніколи думки не припускав,що хтось отак увірветься до його житла та переверне все догори ногами,що хтось наважиться  так неделікатно втрутитись в його особистий простір!Та коли  Олег Федорович уважно глянув на стіну,то зрозумів,що розтрощений диван і купа лайна на столі це дурниці:на поличці,де в гарній дорогій коробочці знаходилась головна його нагорода,яку в кінці минулого літа йому особисто вручив Гарант нічого не було,а на стіні якоюсь смердючою коричневато-рудуватою субстанцією було написано:ВІД ВДЯЧНОГО ОСОБОВОГО СКЛАДУ,ПАНЕ ПОЛКОВНИКУ!PS:ти нам за все відповіси,тарган йобаний!!!
   Приголомшений полковник Ходорковський підійшов до серванту і впевнився,що скринька з іменним пістолетом теж зникла!
   Олег Федорович відсутнім поглядом та принишклими тарганячими вусами дивився відсутнім поглядом крізь розтрощений сервант намагаючись зрозуміти-щож це за день такий і чого ще чекати сьогодні?
    Проведінння не забарилось з відповіддю,яка надійшла у вигляді чогось важкого що опустилось на бесталанну дурну голову бравого воєнного,від чого очі полковника закатилися,а ноги підкосилися бо раптом відчули,що Земля все ж таки має кулясту форму і ніякі три черепахи не тримають її на своїх горбах!
       ............................................................................................
     На телефон станції швидкої допомоги того ледачого південного міста на березі Дніпра поступив виклик,що немолодого самотнього чоловіка  знайшли без  свідомісті у власній квартирі в якій перевернуто все з ніг наголову.Зі слів сусідів чоловік мав поганий дуркуватий характер і ймовірно останні тижні знаходився в запої внаслідок чого у нього стався алкогольний делірій,що і призвело до вибуху гніву під час якого хворий і перетрощив меблі у власній квартирі.До місця пригоди був відправлений наряд поліції які грубо заштовкали очунявшого полковника Ходорковського у ментовський уазик та доставили до райвідділку де так само грубо так само заштовхали до мавпятника до уркоганів та рецедивістів.За деякий час на телефон швидкої допомоги надійшов виклик вже з райвідділку з закликом терміново надіслати реанімаційну бригаду ,бо у одного з затриманих роптово почалась анальна(!)кровотеча!
    Прибувший на виклик лікар швидкої аж присвиснув побачивши повністю червоні від крові на дупі портки старого діда з тарганячими вусами:"За що вони вас так? "кивнувши на двері мавпятника.

    Олег Федорович сидів бочком в машині швидкої допомоги яка везла його до лічниці.В голові його досі летали метелики разом з зірками,а в дупі нестримно пекло.Він погано пам'ятав,що з ним трапилось по поверненні додому та намагався згадати події сьогодняшнього дня:він згадав ранковий дзвінок підполковника Демінського;згадав візит до хірурга та інцидент з сержантом Куксенком в коридорі полікліники;згадав ,що тепер в нього немає автівки;згадав дзвінок брата.Коли полковник Ходорковський згадав ,що він побачив у власній квартирі,то ледь не заплакав та в безсилій люті сжав кулаки,але так само безсило розжав їх.Це був невдалий день!кволо розмірковував Олег Федорович,найневдалаший за останній час!

Східний фронт
осінь 2016-лютий 2017