НЕПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР Поки ми ще рубалися в битві, Поки ми ще були, Князь-скоморох ходив по шинках, І тихо сідав за столи. Він підливав у келих вино, А в вуха казки та мед. Мовляв – ти скажи, а ми все дамо, Негайно і наперед. І ти заживеш без війни і турбот, Без мита і заборон. Бери скільки треба грошей і свобод, Коли я залізу на трон. Веселі як хміль, і сліпі як кроти, Під хор пісень та коляд, Вони підхопилися блазня нести Гуртом до княжих палат. Ще пили всі за даровизну і мир І ще не згризли кістки, А ворог вже тихо заходив у двір, І землю рвав на шматки Бо поруч нікого, хто б встав і закрив Від лиха і ворогів. Бо ми полягли, а тих хто вцілів Забрали у ланцюги. Ось волю і долю несуть до мішка, на що вона жебраку? А князь-скоморох забрав п’ятака, І згинув десь у шинку. Гліб Бабіч Похмурий осінній вітер ліниво носив трасою старі газети та брудні поліетиленові пакети.За парканом сумував так і недобудований торгівельний центр поруч із зачиненою автомийкою.Листопадове небо незадоволено дивилось на це місто і темні хмари разом із хижим вітром обіцяли розразитися пізньою зливою,або і раннім снігом.Здавалося,що сама природа разом із Проведінням зачаїла лють на це місто і його мешканців. Вітьок йшов пішки добрих вісім кілометрів як не більше з іншого краю майже безлюдного міста.Багато мешканців приморського міста почало накивати п'ятами ще під час початку морської облоги;інші почали забиратись геть в наступні місяці коли було захоплено прикордонні застави та бескоипромісно знищено залоги військових частин,а по вулицях почали пересуватись в одностроях сусідньої /недо/імперії без розпізнавальних знаків прийшлі захисники невідомо кого невідомо від чого.Вітьок цей час пересиджував у бабці вдома,що знаходився в селищі 8го березня.Пересиджував так само затято як колись пересиджував років п'ять до цього мобілізацію до армії вже іншої країни. Вітьок прямував до батьків у яких лишив малого сина,бо на селищі 8го березня була вже не один місяць геть відсутня вода разом з електрикою.В багатоповерхівці де мешкали батьки/де колись і сам Вітьок жив школярем/електрику хоча б давали зранку і ввечері тож була яка не яка можливість прийняти ванну та навіть полазити в інтернеті.Він йшов понад порожньою трасою якою тепер гасали тілько вантажівки окупаційних військ,бо усі численні АЗС що знаходились понад шосе були давним давно зачинені та розграбовані прийшлими захисниками невідомо від чого.Вітьок байдуже на все це поглядав не надто мудруючи над тим що ж призвело до усіх цих змін.Він був більше стурбований тим аби прийшовши до батьків заскочив електрику та інтернет,бо потрібно було зв'язатися з жінкою,Тонею. Тоня...Він замислився намагаючись пригадати коли ж то він дружину востаннє бачив?Більше року минуло-більше року тому він приїхав з заробіток та відпочивши кілька тижнів потому прихопивши жінку з трирічним сином.Яке ж розчарування його чекало коли повернувшись в те невиличке європейське містечко біля чеського кордону дізнався,що не може в країні залишитись більше ніж на місяць,бо до цього він провів в ній цілих сім!Не надто склалось і у Тоні з працевлаштуванням:в маленькому населеному пункті робити можна було тілько на вітьковому підприємстві.Відробивши місяць на своєму заводі Вітьок прихопив малого та рушив в далеку дорогу додому в своє таке неулюблене приморське місто.Він рідко виїздив далеко з нього до тридяцяти з гаком років і за великим рахунком останні кілька років гастарбайтерства були найяскравішими в його житті!Морально було важко повертатися на таку неулюблену зневажену ним Батьківщину-після чистих європейських вуличок його дратували занехаяні постсовдепівські міста і селища,що робилися ще більш архаічними при наближенні до свого регіону. Всю ту зиму та весну Вітьок просидів вдома ,в бабусі.Тоня лишилась за кордоном,але виїхала з того містечка в пошуках місця працевлаштування,що не надто добре виходило.Знов у Вітька настали ненайкращі часи:оселився у своєї старенької бабусі з малим,без жінки.На якусь роботу піти немав змоги,бо потрібно було відводити малого в дитячий садочок,а так як малий час від часу хворів і робота з прогулянками в лічницю ніяк не хотіла поєднуватись .Тож доводилось сидіти вдома,задротствувати біля комп'ютера.Пити теж не виходило,бо жінка знаючи вітькові схильності взяла з нього слово,що той не буде заглядати на дінце чарки та дно пивної пляшки.Тай особливих коштів на це не було:доводилось жити на ті невеликі кошти які Тоні вдавалось час від часу нажсилати та подачки від батьків.Вітьок зітхав у думав як все це йому набридло і шукав причину в своїх бідах.Замислившись він дійшов висновку,що чорна полоса в його житті почалась років п'ять тому коли в країні відбувся той переворот проти легітимного президента Віктора Федоровича і до влади дорвався цей йобаний шоколодний барига який щоб відволікти населення від внутрішніх проблем вирішив влаштувати війну і напав на частину власної країни!Принаймі так важала жлобувата більшість того населення,що заселяло терени східних та південних регіонів,які після блискучої операції з Південним Півостровом небезпідставно сподівалось ,що скоро і до них в міста і містечка прийдуть східні брати які нарешті наведуть лад в цій 'йобаній державі' .Тієї футуристичної весни на вулицях міст і містечок сусіднього Східного краю з'явились місцеві повстанці в горках сусідньої держави та з немісцевою говіркою які виявили непокору нелегитимній київській хунті і натякали,що скоро приєднають регіон до Східної /недо/імперії.На теренах приморських південних міст події розгортались не так блискуче і жирна крапка в супротиві була поставлена на травневі свята коли в Південній Пальмірі силами праворадикалів були брутально та беспощадно спалені заживо поодинокі сміливці які непобоялись виявити непокору новітнім фашистам.Але Східний край піднявся!Волелюбні повстанці кавказької наружності за власні кошти купляли однострої та зброю східно/недо/імперського зразка у невідомих воєнторгах та відчайдушно йшли захищати рідні терени! Да-а!Можливо як би тоді швиденько захопили східні брати їхнє місто то б і йому не довелося терпіти все це! Ех, йобані заколотники!Вітя проходив повз дев'ятиповерхівку,що стояла понад трасою-він подивився на дев'ятий поверх.Багатоповерхівка байдуже дивилась на нього вікнами квартир багато з яких лишились порожніми.На дев'ятому поверсі жив шкільний товариш який на відміну від Віті того пекельного літа не лишився осторонь ,а самостійно відправився в воєнкомат та за деякий час опинився у війську.Вітьок пригадав як того вже далекого літнього ранку їхав на свій м'ясокомбінат,а коли заповнений вщент 'пазік'зупинився навпроти цієї блакитної багатоповерхівки мав можливість спостерігати як його приятель з неплічником сідав в маршрутку."Ти куди?"-запитав."В армію!"-почув відповідь.Він на таки подвіги не був здатний.Коли почався цей сепаратистський шабаш і в місті з'явились незрозумілі мілітаризовані формування на кшталт самооборони він замислився над тим аби затісатися в їхні лави примірявши на себе образ героя-захисника і замість того щоб знаходитись зранку до вечора на остогидлій роботі шаройобитись в камуфляжі.Але події на Сході набували все більш апокаліптичного та кривавого забарвлення,що мало деморалізувати підступних та боягузливих мешканців цієї недокраїни як важали мужні захисники Східного краю та латентних колоборантів яких вистачало вдосталь і в їхньому приморському місті.Та на зло прихованим сепаратистам і латентним колоборантам в цей же час багато патріотичноналаштованих чоловіків самі почали штурмувати воєнкомати та записуватись в добровольчі підрозділи.Вітьок такі дурниці коїти не збирався:у нього донька від першого шлюбу/яку він бачив раз на місяць/,батьки,старенька бабуся яка не переживе якщо її улюблений онучок на війну піде,розписався з Тонею взимку,робота за яку мало платять і на якій доводилось фактично жити...З фронту приходили тривожні звістки,військо знаходилось в майже недієздатному стані і все виглядало на те,що шансів встояти небагато.Вітьок хоч і ніяк не проявив свій розум впродовж свого життя,але як і личить людині ,що нічого в своєму житті не досягла був високої думки стосовно свого інтелекту і втрачати свою дорогоцінну голову не збирався!Врешті-решт,що йому дала ця страна?На питання знайомих чи викликали його в воєнкомат він відповідав,що сам ходив,але йому відповіли що він не придатний до військової служби.Насправді ж цю богодєльню він обходив десятою дорогою. Свому тому товаришу Вітя немав мужності телефонувати боючись незручних питань,а також не хотілось почувати себе незручно перед самим собою осознаючи свою малодухість.Зателефонував десь за півроку коли нарешті встановилось якесь перемир'я і було заявлено про відведення великих калібрів.Він дізнався,що його шкільний приятель живий-живісінький та неушкоджений.Десь за пів року приятель демобілізувався,а Вітьок вів звичне для нього комфортне жлобське існування.За цей час Тоня народила сина,його вперше за не один рік роботи відпустили у відпустку за власний рахунок на час пологів.Він так само як і колись вештався по арендованих квартирах не в змозі заробити на власний куточок.Все це не могло не напружувати і загнаний в глухий кут життєвими обставинами він все більше переконувався,що в усьому винні ті заколотники на чолі з тим йобаним шоколадним баригою!Почало напружувати і наявність новітніх ветеранів сучасної Визвольної війни які бескоштовно їздили громадським транспортом та мали пільги на комунальні.Давила також жаба при звістці про те що військовикам підняли платню до семи тисяч-от на що гроші платників витрачались!Те що зовсім недалеко йдуть бойові дії і чоловіки клали там свої голови та незворотньо підривали своє здоров'я його зовсім не цікавило!Врешті-решт,він нікого туди не посилав,щоб тепер нести на своєму горбу тягар їхнього утримання!Вітьок був стандартним мешканцем свого часу та свого регіону тож зайвим патріотизмом не відрізнявся як і левова частина не тілько Півдня,а і решти території колишньої соціалістичної республіки! Вітьок зупинився напроти заколоченого шинку,що містився на першому поверсі в прибудові до цієї багатоповерхівки.Дістав з кишені пачку з цигарками і зрозумів,що лишилась усього одна.Дідько!Він взагалі то неодноразова кидав палити ,але хіба з такими стресами це можливо?Треба було перейти дорогу та зайти на базарчик-можливо там щось працює!Генделик!здогадався Вітьок.Генделики при будь-яких роскладах та владах працюють! Він не став заморачуватись аби переходити шосе по пішохідному переходу і попрямував навскоси.Він боковим зором помітив,що на території непрацюючої автомийки стоїть камуфльований позашляховик,а декілька фігур в одностроях сиділи за столом покинутим господарями.Вітьок ішов на морозі і дивився перед собов.Але новітні господарі життя уважно дивились на нього про щось там між собов пермовляючись. -Ей!!!Хахол!!!-почув Вітьок за спиною і від цих слів по його шкірі побігли мурахи,розмірковуючи що робити він продовжував ідти. -Куда пашол?!-знов почув та зупинився на середині дороги,-Іді сюда!!! Наступні кілька хвилин Вітьку здалися ледь не найдовшими в його житті.Він підійшов до трійки людей у камуфляжі намагаючись вдавати спокій. -Ти чьо-в уши єбьошся?!-запитав один з бойовиків,що був на дві голови нижче за нього. -Та я...-почав було Вітя,але його відповідь судячи з усього не цікавила. -Куда ідьош?! -За сіґарєтами,-він почав трохи заспокоюватись. -За сіґарєтами!-перекривив коротун,-А чьо ні в апалченії да сіх пор?! Вітьок розгубився. -Та у міня ето-бабушка старінькая,і я єщьо атєц-адіночка. - промимрив він. Камуфльовані свердлили його поглядом. -А жена куда дєлась?!-запитав найбільш огрядний з них,мабуть старший,що до цього мовчки сидів. -Та ета,в Польше работаєт,-відповів Вітьок. -Во!Так чьо ти піздішь,что атєц-адіночка?!-знов заговорив недоросток,-какова хуя мать с'єбалась,а тібя с рибьонком аставіла?!Баітся виібут?Рішила с'їбатся вмєсто того чьоб з дітьом дома сідєть,а муж мог спакойно в апалченіє пайті!-зробив висновок. Вітьок почервонів від сорому та страху,а руки починали тремтіти. -Ти гдє живьош?!-запитав вожак. -Та он!-не міг збрехати та махнув в рукою в бік батьківської багатоповерхівки,що дивилась на руїни зачиненого заводу. Камуфльовані якусь хвилину дивились на нього мовчки. -Ладно!-промовив головний,-Іді куда шол! Вітьок про себе перехристився. -Толька па пєшєходнаму пєрєходу піздуй,а то нада вас,хахлов,учіть!-кинув навхдогін коротун,і запитав у головного-На хуя ти єво атпустіл? -Ні спіши!!!-відповів той.Він любив погратися з жертвою! Десь роки три тому з'явився вогник у кінці тонелю:Вітя зробив закордонний паспорт і слідуючи прикладу багатьох інших мешканців східних та південних регіонів вирішив їхати на заробітки в колишню Речь Посполиту.Оформлення усіх документів зайняло достатньо часу та врешті решт,він нарешті звільнився з остогидлої роботи і наприкінці осені відправився в далеку путь!Заграниця не дуже привітно зустріла на своїх теренах чергового гастарбайтера:перші місяці три Вітькові доводилося перебиватися ледь не з хліба на воду,аби вислати родині якісь копійки!Вже на початку весни йому вдалося влаштуватися на підприємство з більш-менш нормальними умовами та адекватною платнею.І хоч заробітки за останні роки суттєво впали внаслідок засилля гастарбайтерів з південно-східних теренів колишньої соціалістичної республіки,але середня платня еквівалентна п'ятнадцяти тисячам гривнів здалася йому ледь не казковим багатством!Нарешті він відчув себе людиною,а не жебраком!Вітьок нарешті розправив крила та відчув себе господарем життя і важав,що спіймав Бога за бороду працюючи по дванадцять годин на добу та схуднувши кілограм на п'ятнадцять!Перші місяці поневірянь він не надто любив згадувати коли приїхавши додому хизувався перед приятелями як у нього все заєбісь склалося!Приїхавши додому на кілька літніх місяців він знов відправився в те маленьке містечко на кордоні з чехами де проробив цілий рік вдалині від родини.Перші пів року позбавлений жінчиної присутності він мужньо займався рукоблуддям,але після місячних гостин Тоні з малим вже не міг тримати себе в руках і почав заходити на злягання до таких самих заробітчанок як і сам. Після річної відсутності вдома,Вітя приїхав на початку вересня додому і побувши кілька тижнів вдома прихопивши родину відправився обратно.Яким же було його розчарування коли довідався,що не може затриматись на теренах Посполитої більше ніж на місяць.Не вдавалося і жінці знайти собі роботу в тому невеличкому містечку.Заробивши на обратну путь довелося вертати домів разом з малим сином.Вітьок був в поганому гуморі і шукав винних в своїх бідах та нещастях.Не довго думаючі він вирішив,що винна ота їбана недодержава на теренах якої йому не пощастило народитися.І зайвий раз переконався,що апогей усіх нещасть почався після того заколоту та приходу до влади цього проклятого шоколадного бариги з його війною!Він з огидою дивився за вікно коли перетнув кордон такої ним неулюбленої держави і навмисне намагався висмикнути з побаченого одні лише негативні моменти.За ці кілька років Посполита стала його правдивою новою батьківщиною на теренах якої він мріяв назавжди оселитися,але доводилось вертати на територію цієї програної країни громадянином якої він був народженим! Повернувшись додому він оселився у своєї старенької бабусі,бо у батьків мешкала молодша сестра з малою дитиною,яка повернулась до батьків з колишньої столиці колишньої могутньої тоталітарної імперії де і познайомилась із своїм чоловіком.Тож довелось оселитися у бабусі з усіма витікаючими обставинами.На роботу піти не виходило,бо малий син потребував багато уваги.У Тоні не надто виходило знайти нормальну працю на теренах чужої країни,тож тих невеликих грошей які вона мала змогу пересилати ледь вистачало ,аби не протягнути ноги.За кілька років гастарбайтерства Вітькові не вдалося нічого зібрати та відкласти на чорний день,бо заробленого вистачало тільки аренду житла для дружини з дитиною та щоб прогодуватися самому і близьким.Життя знов повернулось дупою до нього! Але Бог не без милості-козак не без долі:наближались президентські вибори!Як і більшість нездатного ні нащо середньостатистичного населення,Вітьок плекав великі надії на зміну влади!Нарешті нормальне життя почнеться як раніше було за Віктора Федоровича:ну і що,що роботодавці тоді на голову сідали і витискали з сірої маси пролетаріату все що можна за мінімальні гроші,і не було таких можливостей звалити за кордон працювати,тож доводилось терпіти приниження боючись бути звільненими -зате війни не було,наче вона їх колись турбувала!Кому на хуй потрібна їхня "мова,армія,церква"?Ви верніть нам колишні ціни на газ! Велика кількість обмеженої молоді та їхніх жлобуватих батьків ,які і виростили своїх дітлахів на передачах дебільного кварталу вже потирала руки в очікуванні перемін і райського життя яке мало впасти їм на голову невідомо за які заслуги!А як не впаде,то і хуй з нею,з цією йобаною країною,розмірковувала ліберальна молодь,-буде привід скористатися нікому непотрібним безвізом і виїхати звідси!Утіленням надій всіх притомних громадян був такий собі перспективний комедіант-гуморист ,лідер лідер гумористичної студії,що спеціалізувалась на дупно-клозетних жартах в яких полюбляли висміювати власну країну та патріотично налаштованих громадян цієї недокраїни.Цей перспективний талановитий блазень непогано себе почував разом зі своєю зграєю при попередньої ,адекватної,влади на чолі з Віктором Федоровичем та Микилою Яновичем,а при новітній,людоненависницькій,потерпали від переслідувань! Просунуту ліберастичну молодь котра чхати хотіла на Батьківщину,та тих хто боронив їхні жалюгідні життя,зовсім не засмучувало те,що їхній ідол зовсім немав ніякого політичного досвіду,фактично не володів/ і зневажливо ставився/державною мовою і коли говорив рідною,східноімперською,то виглядав як повний імбецил та дегенерат-їх це не відвертало,бо він був до них духовно та ментально дуже близьким! Тож Вітьок також долучився до боротьби за краще майбутнє на інтернетпросторах-тепер він як і більшість однодумців був непросто не реалізувавшим себе в житті невдахою,що переховувався від мобілізації в найгарячіши часи,а борцем з і злочинною владою! Вітьок таки перейшов дорогу і направився до генделику,що на початку року притулився до універсаму "Крістіна".Десь півтора роки тому,напроти універсаму було зведено торговий павільон в приміщеннях якого вже встигли попрацювати кілька крамниць.Тепер павільон стояв покинутий із вибитими склопакетами так само як і "Крістіна" з заколоченими вікнами.А генделик працював.Вітя зайшов усередину і відчув сперте від алкогольних випарів повітря:як же він давно не пив і як хотілось випити!Але пити не було за що -грошей в кращому випадку вистачить на кілька найдешевших цигарок,ціни на які внаслідок економічного колапсу злетіли захмарно!За столиком в кутку закладу стояло троє відвідувачів з пропитими червоними обличчями та синіми носами,що вели світську розмову: -І на хуй,блядь!Ета на хуй,блядь!-оповідав один з відвідувачів,-Карочє,блядь,гаварят:хто такіє,какова хуя ні в апалченії?Давай нас пакавать в машину.-Оповідач мав обличчя розумововідсталого з великою синьою гематомою під лівим око,-Я гаварю,ой пустітє,а то щас абассуся-ссать хачу,зуб даю!Ані:ні пізді ,блядь!Я ні витірпіл і абассался уже в машинє-ані міня зашкваркі і викінулі ,на хуй,с машини. -А астальниє шо?-запитав один з побратимів оповідача. -Та шо?Павізлі на хуй в нєїзвєстном направлєнії,а мнє сказалі чтоби в ваєнкамат прішел завтра с віщамі і пайком на трі дня. Вітьок взяв за тридцять гривнів дві цигарки без фільтру та рушив до дверей,а гендлярша йому сказала напослідок: -Будьтє астарожни ,мушчина,-новая власть вчера возлє"Кієва" дєлала аблави і нєскалькіх чєлавєк прінудітєльно забрала в апалченіє.Гаварят сразу на фронт без подготовкі атправляют гдє-то под Василівкой! Від новини на серці у Віті стало геть зимно.Він вийшов на вулицю і з думкою як далі рухатись запалив цигарку.Ох і лайно ж почали ці кацапи завозити!Він захлинувся смердючим димом і закашляв. Слова кинуті гендляршою на останок породили в його серці занепокоєність і смуток-він одразу пригодав ті неспокійні осінь і весну коли уникав небажаної зустрічі з посіпаками військового комісара.Він збився з рахунку скільки разів батьки зустрічали на порозі квартири цих посланців /Вітьок був в батьків прописаний/та розводили руками переконуючі,що той виїхав працювати до Москви.На другий рік військового конфлікту затіяного шоколадним узурпатором по шинках,генделиках та інших культурних закладах приморського міста пронеслась низка зухвалих облав.Облавники оточували ригалівку і брали в полон усіх хто був вже не в змозі втікти,або відбиватись.Одного разу Вітьок ледь сам не потрапив до лап інквізиторів:він працював в нічну зміну та відносно рано справився зі своїми обов'язками і вже збирався з хлопцями зайти на гендель та перехилити грам сто п'ятдесят-двісті,але в останню мить сталась якась несуттєва паламка на лінії і довелось затриматись.Коли ж засмучений Вітя таки дійшов до культурного закладу то був ошелешений звісткою,що його товариші зустрівшись з денною зміною були зухвало заскочені посіпаками режиму та брутально зв'язані та відправлені в якості гарматного м'яса на передок!Вітьок на радощях надудлився і ледь дістався до свого арендованого житла,але тривога його ще довго не відпускала! Приблизно ж такі почуття він почав відчувати і зари.Постоявши біля генделика з хвилину неквапом направився до покинутого базарчику,що якихось з пів року тому кишів закатованими зубожінням людьми.Пластикові будівлі зачинених крамниць стояли порожні,в деяких були вибиті склопакети.Він обережно визирнув з поміж бараків і подивився праворуч в бік зачиненої автомийки:автівки не було видно!От і добре!Вітьок швиденько перебіг дорогу:тьху!ледь не обісрався!Він став під лісосмугою та подивився в бік багатоповерхівки через двір якої йому потрібно було пройти.Мікрорайон був збудований на заході щасливої ери тоталітаризму оборонним підприємством напроти якого і знаходився.Сам завод щасливо зачинився одразу з набуттям Незалежнлсті,але на території останні років п'ятнадцять діяли невелички підприємства.Завдяки свідомому вибору небайдужих мешканців міста і країни в цілому які привели до низки подій ,що призвели до припинення господарської діяльності майже усіх підприємств приморського міста ті невелички підприємства не функціонували,а в останні місяці нечисленні залишенці мікрорайону мали змогу спостерігати як армійські вантажівки без номерів вивозили порізане на брухт нечисленне обладнання. Цієї футуристичної весни у громадян колишньої соціалістичної республікі нарешті з'явилась надія на повернення до звичайних для них посттоталітарних стандартів життя!На теренах соціальних мереж розгортались справжні баталії і здавалась якби вони вийшли за межі всесвітньої мережи то були всі можливості для кровопролиття!Хоч не мало мешканців дивним чином пов'язували покращення свого життя з представниками колишньої правлячої партії міцних господарників на чолі з одвічно легітимним Віктором Федоровичем,то все ж левова частина електорату зі споживацьким світосприйняттям робили ставки на нового перспективниго кандидата-коміка,який нічого нікому не обіцяв і замість зустрічей з виборцями та дебатами з іншими кандидатами,продовжував гастролювати зі своїм балаганом.І хоч серед його прихильників вистачало колишніх мобілізованих та діючих військовиків,його електорату,що складався переважно з не надто розумних жіночок колоклімактерічного віку,що паралельно складали аудіторію дебільних жартів дебільного кварталу,та бесперспективної молоді,що не вміла напружувати наявний інтелект і не хтіла йти в армію.Тож надії цільового електорату нового мессії були пов'язані з поверненням на екрани зомбоскринь низькосортних дебільних східно/недо/імперських серіалів та скасуванням призиву в армію і припиненням цієї штучно розв'язаною злочинною владою війною.Хоч новий кандидат ніколи не займався політикою і нічого в ній не тямив,та навколо нього згуртувався міцний кістяк спеціалістів,що перейшли до нього з партії міцних господарників які б не дали йому розгубитися! "Нарешті!"лікували в соцмережах прихильники нового невідомого шляху розвитку країни."Пізда вам!-писали повідомлення прихильникам діючої влади адекватні прибічники змін в державі,-Будєм вєшать,будєм рєзать! " "Как будіті тікать то паслєдній в Бариспалє свєт виключітє!"-писали в коментарях незадоволені життям неврастенічні жіночки бальзаківського віку. Не відставали від сірої маси пересічних споживачів та невдах і так звані лідери думок як вони себе позіціонували і які хоч і преподносили себе як занадто розумних,тим не менш взялися підтримувати блазня який розмовляв як розумововідсталий і нічогісенько не розумів в управлінні крайною! Тим не менш мови логіки сіра більшість пересічних виборців не розуміла,зате в серцях загнобленого зубожілого народу лунко буяла ненависть до шоколадного бариги та його посіпак!Здавалося що з того світу вистрибнув легендарний ватажок степовиків-анархістів Нестор Іванович який на своїй тачанці носився не тілько по південних та східних теренах ,але і заїздив і в Центр і навіть на Захід колишньої соціалістичної республіки розносячі дух анархізму-анархізму та самознищення! "Накенєц та ані нам за всьо заплатят!"з ненавистю в очах скрипіли зубами жлобуваті водії-маршрутники."Наканєц нам зарплати і пєнсії падимут вмєста таво чтоби етім спінагризам дєньгі давать!"натякали на військових бюджетники."Апять начньом на Східную /недо/імперію работать!"богатів думкою за пляшкою сивухи недолугий пролетаріат. Настав довгоочікуваний день виборів і Вітьок разом з однодумцями побіг на виборчу дільницю ,щоб помахати шокодадному баризі рукою!Наступного дня настав День Дурнів,що виглядало дуже символічно з огляду на те за кого проголосувала більшість пересічних виборців.Також в цей день почався весняний призов. Результати екзит-полів та підрахунку Центральною Виборчою Коміссією бюлетенів казали про впевнену перемогу кандидата-блазня,який обігнав шоколадного баригу майже в два рази!"Вам пізда-а!!!"зухвало хизувались прихильники змін в невідомому напрямку перед порохоботами."Будєт вам мова,армія,церкавь!"-бризкали отруйною слиною потенційні колоборанти та прихильники президента сусідньої могутньої /недо/імперії. Що ж стосується верхівки сусідньої Східної /недо/імперії,проти якої шоколадний барига розпочав війну напавши на шмат власної країни за допомогою важкого озброєння,добровольців та відпускників сусідньої держави,то вони відкрито заявили,що не визнаватимуть результати виборів і їх влаштує на посаді президента колишньої соціалістичної республіки будь-хть окрім шоколадного бариги.Кілька кремлівських посіпак на 'культурному'фронті взагалі зняли відео,в якому заявили ,що підтримають свого колегу по ліцедейству та навіть їбанули горілки за це.Один же з глашатаїв кремлівської пропаганди взагалі заявив,якщо цей блазень стане президентом цієї недодержави і захоче про щось там вести перемовини з їхнім лідером/ВладімВладімичемХуйлом/ то на перемовини з ним можуть відправити актора з Камеді Клаб якому дозволено грати їхнього президента. Якби там не було,а громадяни /багато хто формально/колишньої соціалістичної республіки не хтіли дослухатися до мови розуму і побігли у другому турі голосувати за блазня.Багато з тих,хто в першому турі віддав голос за кандидата від партії міцних господарників проголосували за нового кандидата-комедіанта,який в своїх виступах любив принижувати свою країну та патріотично налаштованих громадян.Переважна більшість таких виборців існувало на межі з непризнаними Східною та Північно-Східною Народними Республіками.Події останніх років ніяк не хотіли знаходити адекватних відповідей та висновків в їхніх обмежених заангажованих мізках."Хуже ні будєт!-думали вони коли ставили галочку напроти прізвища кандидата-комедіанта,-Етат хоть абєщал пєрєд ВладімВладімичем на калєні стать і прікратіть стрілять!"Розмірковували волелюбні мешканці Східного краю і повертались сірими вулицями своїх безбарвних міст навколо зруйнованих промислових підприємств до руйнації яких приклали руку міцні господарники і продовжували вести своє жалюгідне існування в своїх вбогих квартирах з безцілодобового водопостачання та перебоями з електрикою. Пройшов другий тур,в якому впевнене лідерство отримав кандидат-комедіант,країна зачаілася-зачаілася і сусідня Східна/недо/імперія.Десь далеко на теренах Землі Обетованої на радощах пританцьовував та співав "Хава Нагіла"бородатий банкір-утікач підраховуючі в голові скільки грошей він зможе викачати з колишньої соціалістичної республіки та скільки святинь він відновить на історичній батьківщині!Прихильники комедіанта-революціонера задоволено потирали руки єхидно скалячи зуби очікували початку розправи з опонентами,але вже за нетривалий час піджавши хвости тікали немов побиті шльондри зі своїх приазовських міст на які здійснила зухвалу збройну інтервенцію дружня країна!Спочатку почався економічний колапс з усіма витікаючими наслідками,бо місцеві царькі-олігархи,власники великих і не дуже підприємств почали оперативно зачиняти та вивозити свої виробництва,а що неможливо було різали на брухт.Велика кількість населення лишилась на вулиці і почало гострити лижі на ближнє закордоння,але і тут чекав неприємний сюрприз-зарубіжні держави вирішили зупинити дію безвизового режиму побоюючись великої хвилі нелегальних мігрантів.Тим щасливцям які примудрились прослизнути за кордон повз прикордонників та самозорганізувавшихся в мілітаризовані формування колишніх атовців тепер доводилось працювати за копійки,бо велика кількість бажаючих мотивувала роботодавців знизити середню заробітну плату. Вітьок до числа цих щасливчиків не належав:виїздив він під час активної фази окупації приморського міста військами сусідньої держави і на виїзді з зони впливу нової окупаційної влади був бесцеремонно відправлений додому!Йому тоді крупно пощастило,що їхав з малим сином-саме на це зглянулись нові господарі життя,що всього на всього не випустили з території,що мала тепер невизначений статус,а усіх самотніх молодих чоловіків знімали з автобусів і відправляли в невідомому напрямку,після чого про них не було нічого чутно. Тож Вітьку пощастило і на цей раз!Місто неначе вимерло -всі хто більш-менш молодий і на щось здатний покинули місто,а хто не встиг-робив вигляд,що його тут немає.В наслідок бойових дій ,що розгортались тепер не десь далеко на теренах Східного краю,а вже на півночі їхньої області почались перебої з газо-,водопостачанням і електрикою.Зупинилась торгівля і перестали працювати усі державні установи.Схожа картина спостерігалась і по всій країні зв'язок з якою був ускладнений знищенням окупантами обладнання мобільних операторів,але на початку осені поповзли чутки,що на неокупованій частині колишньої соціалістичної республіки стався військовий заколот на чолі з послідовником вже колишнього президента полковником-спецпризначенцем,який зумів зорганізувати супротив окупантам,але економіка держави зазнала нищівного удару.Президент-комедіант швиденько евакуював родину і свою дорогоцінну шкуру на історичну батьківщину на Землі Обетованній,а багатьом членам 'команди' пощастило менше,бо були схоплені і відправлені в штрафні загони,які формувались зі спійманих прихильників блазня-утікача і відправлялись в якості гарматного м'яса на передок!'Начальнику' ж Генштабу та 'міністру' оборони призначених перспективним президентом-блазнем пощастило найменше-затримані під час втечі гореполководці були розстріляні ,а відео розстрілу показано на центральних телеканалах!Країна занурилась в безодню економічного колапсу та повномасштабної війни,яку спричинив підсвідомий потяг багатьох мешканців до самознищення. Вітьок озирнувся по сторонах і почав обережно простувати через двір багатоповерхівки до свого двору.Вже майже зтемніло,а зв'язку з тим ,що вулиці тепер не освітлювались можливість потрапити в засідку до мисливців за гарматним м'ясом збільшувалась.Він намагався ідти бесшумно. Останнім часом з дворів почали зникати собаки і коти ,а самотні пенсіонери залишені на призволяще дітьми та внуками,що кинулись рятувати свої дупи де інде та позбавлені мізерної пенсії від так їм не любої держави мали змогу час від часу побалувати себе смаженим м'яском!Вітя підходив до під'їзду батьків коли в тих небагатьох вікнах де горіло світло раптом потемніло.Дідько!Отже не вдастся з жінкою по скайпу поговорити!Може хоч батьки встигли щось поїсти зготовити-про газ мешканці багатоповерхівок вже забули,а про центральне опалення боялись мріяти! -Стаять!!!Рукі ввєрх!!!-неначе грім пролунало коли Вітьок відчиняв двері під'їзду.Його засліпило світлом потужного ліхтаря,а в живіт уперся ствол автомата.-Ну шо ,хахол?!Гатов защіщать родіну?!-на нього єхидно дивився коротун з автомийки. Вітьок забився в куточок окопу і молив усіх богів,аби відводили міни та снаряди усіх колібрів куди-небудь тільки не в їхнє ненадійне укриття!Втім,на тому боці сиділи досвідчені бійці які добре знали,що перед ними сидять не надто досвідчені та виотивовані штрафники які не надто і намагались відстрілюватись.Лунали з мегафону навіть пропозиції їдти здаватись,але кідькох зголосившихся зкосив північнокавказьський снайпер загороджувального загону,що стояв за ними тож пропозиція була смертельнонебезпечною.Вітя знаходився на передку близько тижня впродовж якого він майже нічого не їв ,а учора скінчилась і технічна вода ємності з якою вони з хлопцями дивом зуміли прихопити з собов.Навколо них стояв суцільний сморід,що вміщяв в себе запахи розкладаючихся мерців густо розкиданих навколо позицій,а доповнював запах людських випорожнень. Того листопадового вечора Вітьку не дали можливості зайти до рідних,щоб хочаб повідомити про те що його забирають в "ополчення".Натомість його одразу затягнули в автозак,де вже набилось зо два десятки таких самих невдах.Як він потім допетрав,на позашляховику їздили розвідники,що вираховували потенційних кандидатів в ополчення,а потім в потрібну мить викликали 'воронок',аби туда завантажити чергову порцію гарматного м'яса.На зборному пункті для 'молодого поповнення'не знайшлось навіть військової форми ,а тілько якісь ватники судячі з усього конфісковані з місцевої колонії.Кожному дали по старому автоматові,цинку набоїв 5,45,по банці тушонки та повідомили,що за ними стоятиме загороджувальний загін з північнокавказьких горців.Хоробрі,безстрашні горці,що їх так щедро повипускав з тюрем автономної республіки вірний вассал ВВХ,зневажливо називали новачків 'одноразовими' і в разі дезертирства пообіцяли 'атрєзать галава как баран'.Втім,вони не дуже любили навідуватись до них на позиції більше полюбляючі сидіти в своїх облаштованих бліндажах,курити анашу,ґвалтувати яку небудь полонянку,або смажити шашлик з віджатої в селі кози.Коли вітер доносив запах смаженого м'яса в Вітька починав боліти шлунок,а з ока по схудлому общиччю котилася сльоза,що застрягала в просмерділій,нечасанії щетині.Що ж він такого зробив що Бог так його карає?Вітьок замислився незвертаючи вже уваги на розриви,що починали ложитися ближче і ближче до їхньої ями з кількома деморалізованими штрафниками.З вечірнього неба зривався скупий сніг,що неквапом приземлявся на грішну ,брудну землю.Він згадав весну,кінець березня,квітень...І тут Вітя зрозумів "за що"-він тоді зробив неправильний вибір!!! 2019,квітень