|
| Написано: |
202 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
23.01.2022 |
|
| Твір змінено: |
23.01.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(4.9 МБ)
|
|
| Опис: |
Бондаренко П.С. Жіночий досвід сталінських репресій 1930-х рр. (на
матеріалах УРСР). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 Історія та археологія. – Горлівський інститут іноземних мов ДВНЗ
«Донбаський державний педагогічний університет», Бахмут / Маріупольський
державний університет, Маріуполь, 2021.
У дисертації досліджено жіночий досвід сталінських репресій 1930-х рр.
на матеріалах Української РСР.
Проаналізовано стан наукової розробки теми, окреслено джерельну базу
та методологічні засади дослідження. На сьогоднішній день українські та
зарубіжні дослідники розглядають окремі аспекти цієї проблематики.
Комплексний аналіз піднятого в роботі питання практично не став предметом
спеціального дослідження. Тому у науковому плані робота є важливою,
зважаючи на недостатню вивченість проблематики як у вітчизняній, так і
зарубіжній історіографії.
Наукова новизна одержаних результатів також полягає у введенні до
наукового обігу нового масиву джерел – документів із Центрального
державного архіву громадських об’єднань України, Галузевого державного
архіву Служби безпеки України, нещодавно розсекречених Законом України
«Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного
режиму 1917-1991 років» від 2015 року. На їхній основі проаналізовано
жіночий досвід сталінських репресій 1930-х рр.
Залучений комплекс матеріалів центральних та галузевих архівних
установ, опублікованих документів, джерел особистого походження, дозволив
усебічно дослідити жіночий досвід репресій у 1930-х рр. Викладені в дисертації
наукові положення й висновки зроблено дисертанткою особисто.
У роботі визначено характер репресій щодо жінок, засуджених як «вороги
народу». З’ясовано, що в назване десятиліття одних і тих самих жінок
6
притягували до кримінальної відповідальності по декілька разів. Окрім того, у
воєнний та післявоєнний період вони часто залишалися в полі зору
репресивних органів і ставали «сталінськими повторниками».
У дисертації проаналізовано репресивну кампанію щодо «дружин ворогів
народу», яку було ініційовано оперативним наказом № 00486 «Про
репресування дружин та дітей зрадників батьківщини». З’ясовано, що майже
всі, без винятку, жінки, чоловіків яких було засуджено як «зрадників
батьківщини», підлягали арешту. Слідство над ними, а також їхні кримінально-
слідчі справи відрізнялись від тих, кого було засуджено за «особистий» злочин:
вони були короткими та мали формальний характер.
Радянський Союз – держава, якій для існування був потрібен не лише
«зовнішній», але й «внутрішній» ворог. Дійсна відсутність останнього
проблемою не була, адже його могла легко «призначити» сама влада. Нами
було виявлено, що чітких принципів потрапляння жінок до категорії «ворог
народу» або «член сім’ї зрадника батьківщини» не існувало. Ні стать, ані освіта,
ні соціальний статус чи посада тощо не могли вберегти людину від репресій.
На основі кримінально-слідчих справ Цилі Заславської було
реконструйовано біографію жінки та розглянуто особистісний вимір репресій.
Аналізуючи кримінально-слідчі справи, дисертантка приділяє увагу їхній
інформативній наповненості, відповідності нормам радянського кримінального
законодавства, а також порушує питання достовірності документів.
Дослідивши специфіку ходу слідчих дій, вивчивши наявні в справі
документи, з’ясовано, що Цилю Заславську було заарештовано за розповідь
двох анекдотів і у подальшому саме через це її було засуджено декілька разів. У
роботі прослідковано, як її обидві кримінально-слідчі справи порушували
радянське кримінальне законодавство.
У дисертації зроблено спробу реконструювати життя жінок в умовах
ув’язнення. На основі комплексу джерел особового походження разом із
залученням офіційних документів, розглянуто різноманітні аспекти життя
арештанток у місцях позбавлення волі. Продемонстровано, що специфічний
7
простір ув’язнення радянських в’язниць, період етапування до ГУЛАГу та
перебування у самому таборі характеризувалися жахливими побутовими
умовами, відсутністю мінімально необхідного харчування. Виявлено, що
щоденна праця, яка була головною складовою повсякденного життя у
ГУЛАГУ, відігравала важливу роль у житті арештанток. Незважаючи на те, що
у більшості випадків робота у таборах була фізично важкою для жінок, вона
допомагала їм вижити психологічно.
Для жінок, засуджених як «дружини ворогів народу», створювали
спеціальні місця ув’язнення. Найбільшим табором для «членів сімей зрадників
батьківщини» став Акмолінський. Було встановлено, що він відрізнявся від
інших таборів системи. Жінок утримували в окремому, закритому просторі.
Арештантки, перебуваючи в ув’язненні не розуміли за що засуджено їхніх
чоловіків та їх самих. Вони довгий час продовжували вірити у справедливість
партійного керівництва і особисто Сталіна. На основі проаналізованих его-
свідчень, з’ясовано, що вижити в екстремальних умовах ув’язнення їм
допомагала різноманітна щоденна праця та віра в майбутнє якнайшвидше
звільнення. Пережити горе від втрати родини, своїх близьких, жінкам
допомагала дружба; організовуючи своє табірне дозвілля, арештантки
відволікалися від усвідомлення того, що перебувають під вартою.
Отже, дисертаційна робота піднімає актуальні для історичної науки теми.
Становище жінок в Радянському Союзі, а особливо їхній шлях через горнило
політичних репресій, у період Другої світової війни та пізнього сталінізму
залишається відкритим для подальшого дослідження.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості
використання матеріалів дисертації для подальшого наукового вивчення цього
питання, створення комплексних досліджень, присвячених історії тоталітарних
режимів у ХХ ст., жіночій історії тощо. Емпіричні дані та висновки можуть
бути використані в процесі підготовки спеціальних курсів із вітчизняної
новітньої історії.
8
Розширення та подальший розгляд аналізованої проблематики є
важливими й для формування в Україні історичної пам’яті та подолання
тоталітарного минулого.
Ключові слова: Українська РСР, сталінські репресії, Великий терор,
ГУЛАГ, історико-антропологічний підхід, жіноча історія, повсякденна історія,
політув’язнена.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………………. 3
ВСТУП……………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ТЕОРЕТИКО-
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………... 11
1.1. Історіографія проблеми………………………………………………… 11
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………... 28
1.3. Методологічні засади дослідження. Категоріальний апарат………… 40
Висновки до першого розділу………………………………………………. 48
РОЗДІЛ 2. РЕПРЕСІЇ ЩОДО ЖІНОК В УКРАЇНСЬКІЙ РСР…………… 50
2.1. Особливості сталінського тоталітарного правління в УРСР………… 50
2.2. Репресії щодо жінок, звинувачених як «вороги народу»…………….. 58
2.3. Спецоперація проти дружин і дітей «зрадників батьківщини»
(серпень 1937 – 1938 рр.)……………………………………………………. 85
2.4. Доля жінки в сталінський період: за матеріалами кримінально-
слідчих справ Цилі Заславської…………………………………………….. 102
Висновки до другого розділу……………………………………………….. 120
РОЗДІЛ 3. ЖІНКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ УВ’ЯЗНЕННЯ
1930-Х РР…………………………………………………………………….. 123
3.1. Перебування у в’язниці та етап до табору…………………….………. 123
3.2. Умови утримання в таборах ГУЛАГ….……………………………….. 134
3.3.Морально-психологічний стан арештанток (на прикладі
Акмолінського табору)………………...……………………………............. 154
Висновки до третього розділу………………………………………………. 176
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...... 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...………………. 186
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 232
|
|
|
