|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
07.03.2019 |
|
| Твір змінено: |
07.03.2019 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.9 МБ)
|
|
| Опис: |
Бойко М.М. Науково-дослідна, педагогічна та суспільна діяльність
професора В.В. Колкунова (1866–1939) в Україні. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 «Історія науки й техніки». – Державний вищий
навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2018.
Беручи до уваги філософське уявлення про історію, можна стверджувати,
що її суб’єктом і носієм є окрема особа. Так само історія сільськогосподарської
науки й дослідної справи побудована на відкриттях окремих учених та фахівців,
які сприяли розвитку нових галузевих напрямів, теорій, течій тощо. Особливу
актуальність сьогодні мають дослідження творчого внеску недостатньо вивчених
постатей науковців, чиї відкриття визнані не лише колегами-співвітчизниками, а
й за кордоном. До таких учених належить Колкунов Володимир Володимирович
– теоретик і практик агробіології, селекції та фізіології сільськогосподарських
культур, один з організаторів вітчизняного галузевого дослідництва.
Новизна представленого дослідження полягає, зокрема, у розробленні
періодизації життєвого й творчого шляху професора В.В. Колкунова. Перший
період (1866–1886) – це його дитячі і юнацькі роки. Незважаючи на те, що
Володимир Володимирович народився в Петербурзі, усе подальше життя
науковця пов’язане з Україною. Середню освіту В.В. Колкунов здобував у
Київській та Рішельєвській гімназіях. Другий період (1886–1903)
характеризується формуванням наукового світогляду вченого під час навчання в
Імператорському Харківському університеті на природничому факультеті,
Імператорському університеті Св. Володимира на юридичному факультеті і
Київському політехнічному інституті Імператора Олександра II на
сільськогосподарському відділенні. Така різнобічність інтересів науковця дала
змогу виділити два етапи зазначеного періоду: 1) 1886–1899 рр. – вибору ним 3
фахових орієнтирів; 2) 1899–1904 рр. – остаточного формування як фахівця із
сільського господарства. Слід зауважити, що в цей час на території Російської
імперії двічі спостерігалася посуха, яка призводила до економічної кризи та
голоду. Це, своєю чергою, активізувало дослідження посухостійкості рослин
такими відомими вченими, як Є.П. Вотчал, К.А. Тімірязєв, С.М. Богданов. Тісне
спілкування з названими професорами сприяло формуванню наукових поглядів
В.В. Колкунова, що став одним із послідовників наукової школи Є.П. Вотчала,
яка досліджувала фізіологічну природу посухостійкості сільськогосподарських
культур. Уперше в теорії посуховрожайності й посухостійкості було визначено
новий напрям – польову фізіологію. У цей період В.В. Колкунов проводить перші
свої наукові дослідження анатомічної будови злаків та отримує вагомі результати
– доводить зв’язок посухостійкості рослин із їхньою будовою (розміром клітин).
Підготовлену на засідання Київського товариства природодослідників доповідь
«Анатомо-фізіологічне дослідження ступеня ксерофільності деяких злаків»
аудиторія сприйняла схвально.
Третій період (1904–1909) включає роки наукового зростання та світового
визнання вченого. У 1904 р. В.В. Колкунов закінчив навчання у КПІ, здобув
вищу освіту і став ученим-агрономом. У 1905 році науковець публікує першу
частину своєї фундаментальної праці «До питання про створення посухостійких
рас культурних рослин», а в 1907 р. – другу. Ця робота започаткувала новий
напрям у селекції рослин, спрямований на створення дрібноклітинних, а отже
посухостійких, культур та здобула світове визнання. Учений ґрунтовно оволодів
усіма найновішими досягненнями з проблеми добору сортів
сільськогосподарських рослин, що дало йому можливість досконало
аргументувати свій власний підхід до цієї справи і в 1908 році підготувати
новаторський лекційний курс «Вчення про селекцію». У 1909 р. В.В. Колкунов
захищає магістерську дисертацію «До питання про створення (вироблення)
стійких до посухи рас культурних рослин». Цього ж року за свою роботу отримує
премію Руського товариства акліматизації тварин та рослин.
Наступний період (1909–1930) відзначається активною науковою й
педагогічною діяльністю вченого на території України. Він розпочинається в 4
1909 році призначенням Володимира Володимировича ад’юнкт-професором
Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісівництва.
Наступні п’ять років (1910–1915) В.В. Колкунов працює на кафедрі агрономії
природничо-історичного відділення фізико-математичного факультету
Імператорського університету Св. Володимира. У 1918 р. в цьому закладі вищої
освіти науковець читає лекції з агрономії. Водночас з 1912 р. В.В. Колкунова
призначають екстраординарним (згодом ординарним) професором кафедри
землеробства КПІ за сумісництвом. Декілька років Володимир Володимирович
очолює сільськогосподарське відділення інституту. Встановлено, що з його
ініціативи при кафедрі землеробства відкрився відділ селекції. Після створення в
1922 р. Київського сільськогосподарського інституту (на базі агрономічного
факультету КПІ) В.В. Колкунов упродовж багатьох років керує кафедрою
землеробства і селекції рослин. У 1926–1927 рр. дослідник готує й публікує
перший україномовний підручних для вищих навчальних закладів аграрного
профілю «Курс загального рослинництва». Під час роботи в інституті
В.В. Колкунов засновує своєрідну школу, основним науковим напрямом якої
було вивчення посухостійкості культурних рослин за анатомо-фізіологічними
ознаками та виведення посухостійких сортів сільськогосподарських культур.
У процесі дослідження з’ясовано, що педагогічна діяльність
В.В. Колкунова не обмежувалася роботою в сільськогосподарському інституті. У
1922–1924 рр. учений за сумісництвом обіймає посаду професора землеробства в
Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті (одним з ініціаторів створення
якого був він сам), а з 1927 р. – читає курс землеробства в Київському
кооперативному інституті.
Не менш важливе місце в житті науковця займає науково-організаційна
діяльність. Насамперед це стосується Київського агрономічного товариства, яким
учений керує з 1911 року. У 1921 р. В.В. Колкунов бере участь у заснуванні
Наукового інституту селекції, розробленні наукової програми, а також очолює
заклад у перші роки його діяльності. Активно долучається вчений і до роботи
інших формувань, зокрема є: членом Комісії з організації Київської обласної 5
сільськогосподарської дослідної станції, Російського ботанічного товариства,
технічного комітету при Київському військовому окрузі, Міжнародної асоціації
селекціонерів, Наукової ради Сортівничо-насіннєвого управління Цукротресту. З
1919 р. Володимир Володимирович – член Сільськогосподарського наукового
комітету України та Української (Всеукраїнської) академії наук, з 1928 р. –
керівник секції рослинництва Науково-технічної ради Махортресту.
П’ятий період (1930–1939) у житті В.В. Колкунова пов’язаний з
політичними переслідуваннями в Україні і науково-педагогічною діяльністю в
засланні. Знайдені архівні документи свідчать, що в 1930 р. на вченого заведено
судову справу за здійснення контрреволюційної пропаганди. Слід зауважити
значний вплив репресій, проведених владою наприкінці 20-х років, на кар’єру
видатного вченого, які позбавили його можливості бути обраним академіком
ВУАН. Відсутність доказової бази щодо так званої злочинної діяльності
В.В. Колкунова послабила прийнятий судом вирок, але професору було
заборонено проживання у великих великих містах-центрах країни. Володимир
Володимирович змушений залишити Україну і переїхати до Краснодара. З 1935
по 1937 рік учений керує кафедрою загального землеробства Кубанського
сільськогосподарського інституту.
Основними завданнями представленого дослідження стали визначення й
аналіз напрямів наукової діяльності В.В. Колкунова, висвітлення значення
отриманих ним результатів для розвитку вітчизняної агробіологічної науки і
дослідної справи. До вагомих здобутків ученого слід віднести розроблення
популярної свого часу анатомо-морфологічної теорії посухостійкості та введення
нового поняття «змінний оптимум» розміру клітин тощо. Це вчення розкриває
прямий зв’язок між посухостійкістю й анатомією рослини (наявність дрібних
листків). Такі анатомо-фізіологічні ознаки, як розміри клітин, окремих продихів,
за словами професора, зумовлюють її водний режим. У зв’язку з цим
В.В. Колкунов робить висновок, що чим дрібніші продихи рослин, тим слабшим
є випаровування і ксерофільнішою рослина. І чим нижчі величини анатомічних
коефіцієнтів, які виражають розміри клітин листка, тим ксерофільніший сорт. 6
Учений з’ясовує низку закономірностей у вирощуванні злаків, кукурудзи,
цукрових буряків. На підставі власних досліджень, проведених упродовж 1915–
1925 рр., В.В. Колкунов формулює такі узагальнення: 1) різні форми культурних
рослин мають неоднаковушвидкість випаровування; 2) ці відмінності у вивчених
форм зумовлює їхня анатомічна будова; 3) дрібноклітинні форми побудовані
доцільніше, тому в жарку й суху погоду менше відчувають «фізіологічну
посуху», ніж форми крупноклітинні; 4) сказане доводить можливість селекції на
посухостійкість за анатомічними ознаками тощо.
Серед здобутків В.В. Колкунова варто відмітити внесок у селекцію
сільськогосподарських культур, зокрема створення посухостійких сортів. Так,
учений обґрунтовує низку наукових принципів і методів добору рослин, якими
передбачено, що: 1) індивідуальні відхилення не можуть слугувати вихідним
пунктом для добору, бо таким критерієм є окремий тип, тобто чиста лінія;
2) кожен окремий тип буде цілком константним до того часу, доки гібридизація
або спонтанне виникнення мутацій не змінять його природи; 3) кожен сорт
складається з цілої низки типів; першим завданням насіннєзнавця повинно стати
вивчення цих типів з подальшим виділенням найбільш придатних; 4) у процесі
пошуку подібних типів у межах обраного сорту первинним є його вивчення;
5) якщо віднайдені типи не задовольняють насіннєзнавця, то дослідник мусить
або здійснити схрещування, або відшукати мутації.
Отже, аналіз життєвого і творчого шляху В.В. Колкунова свідчить про
вагомі практичні й теоретичні здобутки професора в галузі фізіології рослин,
селекції, організації вищої сільськогосподарської освіти та дослідної справи в
Україні. Педагогічна діяльність Володимира Володимировича була настільки
професійною, що його запрошували і направляли викладати в найпрестижніші
профільні навчальні заклади країни. За наукові досягнення в розвитку теорії
посухостійкості рослин сьогодні В.В. Колкунова вважають одним з
основоположників польової (екологічної) фізіології сільськогосподарських
культур. Ключові слова: фізіологія, анатомія, агробіологія, дослідна справа,
землеробство, сільське господарство, агроґрунтознавство, селекція, агрономічне
товариство, посухостійкість.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………....................... 15
ВСТУП ………………………………………..……………………………. 16
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ ...…………………………………………………...….…. 21
1.1 Стан наукової розробки проблеми …………………………..…... 21
1.2 Джерельна база дослідження ………………………………..….... 30
1.3 Теоретико-методологічні засади дослідження ………….……… 36
РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ, ПРОФЕСІЙНОЇ,
СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ БІОГРАФІЇ В.В. КОЛКУНОВА .……………... 42
2.1 Формування наукового світогляду В.В. Колкунова і його
становлення як ученого та педагога ….…………………...…… 42
2.2 Професор В.В. Колкунов – очільник Київського агрономічного
товариства …..……………………………………………………. 57
2.3 Суспільно-політична і наукова діяльність В.В. Колкунова на
початку XX ст. ...…………………………………………...……… 67
2.4 Науково-організаційна та педагогічна діяльність професора
В.В. Колкунова ………………………………………………..…. 77
РОЗДІЛ 3
НАУКОВА СПАДЩИНА В.В. КОЛКУНОВА ………………….……. 113
3.1 Професор В. В. Колкунов – теоретик і практик вітчизняного
землеробства й агроґрунтознавства ……………….…………… 113
3.2 Кількісний метод застосування екологічних підходів до
анатомії і фізіології рослин …......................................................... 124
3.3 Роль В.В. Колкунова в розгортанні роботи кафедри землеробства
і селекції рослин Київського сільськогосподарського інституту .. 145
ВИСНОВКИ ………………………………………………………............ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...… 172
ДОДАТКИ ………………………………………………………………… 194
|
|
|
