Юлія Бентя » Український театр після повномасштабного російського вторгнення: нове звучання хрестоматійних текстів
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Український театр після повномасштабного російського вторгнення: нове звучання хрестоматійних текстів
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2023 року |
|
| Джерело: |
mystukr.mari.kyiv.ua |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
01.12.2025 |
|
| Твір змінено: |
05.12.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.7 МБ)
|
|
| Опис: |
У статті проаналізовано нові смислові акценти, які з’явилися у виставах українських театрів 2021–2022 років за хрестоматійними текстами. Дві з розглянутих постановок створено на основі української класики – містерії Тараса Шевченка «Великий льох» і драматичної поеми Лесі Українки «Кассандра». Дві інші вистави – за трагедією Софокла «Цар Едип» та п’єсою Альбера Камю «Каліґула» – цілеспрямовано шукають відповіді на виклики нової української реальності у класиці світової драматургії. Ситуація повномасштабного російського вторгнення чіткіше оприявнила в цих творах добре відомі сенси, а також додала нові. На тлі медійних дискусій про психічне здоров’я російського президента «Каліґула» Театру ім. Івана Франка (Київ) осмислює психологію авторитарного правителя. «Цар Едип» Театру на Подолі (Київ) показує, чому у суспільстві воєнного часу зростає запит на справедливість і дедалі більшого значення набуває моральний бік вчинків. «Великий льох» Полтавського театру ляльок розповідає про драму російсько-української війни крізь призму Шевченкових історичних аналогій. «Кассандра» київського Театру ім. Франка творить атмосферу незахищеної, відкритої навсібіч території, де кожен мешканець, за винятком протагоністки, воліє захистити себе вигадливими конструкціями з примарних ілюзій.
Трагічна реальність російсько-української війни спричинила появу великого масиву актуальної драматургії, яка осмислює новий досвід українського суспільства. Водночас воєнна реальність стала передумовою для суттєвого переосмислення театральних текстів з національного і західноєвропейського канону. Це доводить, що український театр активно реагує на нову реальність, в різний спосіб бере участь в актуальних суспільних дискусіях, що намагаються осмислити драму сучасної війни, творить безпечний простір для спільного емоційного переживання нового трагічного досвіду. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
