| Опис: |
Роман «Шуани» вийшов друком у березні 1829 р., в першому виданні він називався «Останній шуан, або Бретань 1800 року» і поділявся на тридцять два розділи. 1834 р. з'явилося друге видання під зміненою назвою «Шуани, або Бретань 1799 року», яка за ним закріпилася. 1846 р. Бальзак включив роман в «Людську комедію», відкривши ним «Сцени воєнного життя» і написавши до нього нову передмову; в цьому виданні роман був поділений на три частини.
Бальзаківські «Шуани» постали в річищі французького історичного роману доби романтизму, який у другій половині 20-х рр. минулого століття переживав піднесення. Пояснення цьому слід шукати насамперед у специфічній суспільно-політичній ситуації, що склалася тоді у Франції, зокрема в тому, що центр напруженої ідеологічної боротьби між дворянством та буржуазією пересунувся в той період на історію. Численні романи під різним кутом зору і з різних ідеологічних позицій змальовували минуле Франції, починаючи з середньовіччя і кінчаючи Великою французькою революцією. Ця література розвивалася під великим впливом творця історичного роману Вальтера Скотта, відштовхуючись від створеної ним жанрової моделі.
У своєму романі Бальзак звернувся до порівняно недавньої епохи, що наступила відразу після революції 1789—1794 рр. Він змалював контрреволюційний селянський рух на заході Франції, в Бретані та Вандеї, який був організований дворянством та церквою під час революції і тривав аж до початку XIX ст. Та наприкінці 20-х рр. епоха шуанерії сприймалася як епоха історична й «минула», тому автор спокійно міг застосувати в «Шуанах» систему засобів і прийомів історичного роману, розроблену Вальтером Скоттом. Разом з тим Бальзак вніс в роман немало й свого, оригінального, що зближає «Шуани» з основним масивом його творчості, який припадає вже на 30-40-і роки. Він прагнув не лише відтворити епоху з можливою конкретністю, подати події в «мальовничій повноті», а й прояснити їх, показати, що вони зумовлені глибокими об'єктивними причинами, а не злою волею і лихими намірами окремих осіб. Так яскраво змальований драматизм подій та долей героїв породжується врешті-решт зіткненням двох світів, двох історичних епох: ще живого в Бретані середньовіччя, поєднаного з первісною дикістю, і нового часу, суспільного прогресу, ознаменованих революцією кінця XVIII ст.
В той час, коли створювалися «Шуани», Бальзак ще був республіканцем і лібералом, до «обернення в легітимізм» лишалося ще десь чотири роки. Авторські симпатії в романі відверто віддані республіканцям, а бретонські дворяни, яких режим Реставрації підносив до рангу національних героїв, змальовані приземлено, з майже неприхованим презирством. У Бальзака це люди обмежені й корисливі, із зашкарублою кастовою свідомістю, зосередженою на вузько егоїстичних інтересах: «їхні обличчя, здавалося, промовляли скоріше про потяг до інтриг, ніж про любов до слави, і насправді лише корисливість вклала зброю в руки всіх цих дворян». Єдиним винятком серед них є маркіз де Монторан, носій принципу дворянської честі, який сам зрештою пересвідчується в бруді й непривабливості шуанерії і перед смертю зрікається очолюваної ним справи. Справжніми позитивними героями виступають в романі солдати та офіцери республіканської армії, і особливо командир загону «синіх» Юло, в якому втілився високий і благородний дух революції 1789—1794 рр.
Роман «Шуани» був задуманий і здійснений Бальзаком як роман історичний, що трактує недавнє минуле Франції. Та коли в письменника склався задум «Людської комедії», він без особливої переробки включив до неї «Шуанів», і роман з історичного перетворився, власне, на роман сучасний, що відображає буржуазну епоху в час її становлення. Ясна річ, подібна «метаморфоза» могла відбутися тільки завдяки наявності в цьому творі розвиненого реалістичного елемента, що зближало його з «Людською комедією». Взагалі ж історичний роман «вальтерскоттівського типу» був важливою перехідною ланкою від літератури романтичної до реалістичної, і бальзаківські «Шуани» якнайкраще це підтверджують.
Отже, роман «Шуани» постфактум був включений до «Людської комедії» і відкрив у ній «Сцени воєнного життя» — підрозділ, якому автор відводив особливе місце й роль у своїй епопеї. Цей підрозділ мав істотно розширити тематичні й хронологічні рамки «Людської комедії». У передмові до неї письменник так визначив основне завдання «Сцен воєнного життя»: «...показати його (суспільство.— Д. Н.) в стані найвищої напруги, коли воно виходить за звичні межі свого існування — коли захищається від ворожої навали або вирушає в завойовницькі походи». А це означає, що зі «Сценами воєнного життя» в епопею входила нова велика тема, відмінна від основної — від зображення життя суспільства в «звичних межах», в умовах соціально-історичної стабільності. Як видно з проспекту «Людської комедії», названі «сцени» мали складатися із творів про війни Республіки та наполеонівської імперії. А це привело б також до значного розширення хронологічних рамок епопеї, котрі, крім періодів Реставрації та Липневої монархії, охопили б і більш ранні періоди французької історії, починаючи з революції 1789—1794 рр.
Роман «Шуани» Бальзак писав як цілком завершений і самодостатній твір, не як частку великого цілого. Спроби пов'язати його з цим цілим, включити в світ «Людської комедії» робляться згодом, після того як склалася структура епопеї, в пізніших творах письменника. Від них Бальзак протягує ниті до свого першого зрілого роману, то нагадуючи про його події і сюжетні мотиви, то вводячи в дію деяких його персонажів, то встановлюючи генеалогічні зв'язки героїв нових творів з героями «Шуанів». Так, у романі «Сезар Біротто» згадується про маркіза де Монторана, який 13 вандем'єра під іменем «Молодця» входив у парфюмерну крамницю «Королева троянд». Згадки про нього зустрічаємо також у романах «Стара панна», «Пишнота і злиденність куртизанок», у повісті «П'єретта». Командир загону «синіх» полковник Юло ще раз з'являється, вже в похилому віці і в чині генерала, в романі «Кузина Бетта». Незважаючи на те, що Юло зробив блискучу кар'єру, він зберіг свої моральні якості, «республіканські чесноти»; перед смертю він виплачує двісті тисяч франків, украдених із казни його братом Гектором. Та особливо пощастило в подальших творах Корантену, агентові політичної поліції, який став одним із примітних образів усієї епопеї. Це буржуа-ділок в політиці, тип, який набув поширення в процесі розвитку буржуазного суспільства і став у очах Бальзака характерним і водночас зловісним породженням цього суспільства. Корантен відіграє активну роль у романі «Темна справа», а також у романі «Пишнота і злиденність куртизанок». Тут можна говорити й про певний сюжетно-тематичний мотив, який виник у «Шуанах» і знайшов подальший розвиток у пізніших творах «Людської комедії». |
