| Опис: |
Повість була написана восени 1829 р., під назвою «Слава і нещастя» опублікована наступного року в збірці «Сцени приватного життя». Нову назву «Дім з котом, який грає в м'яча» повість дістала в першому виданні «Людської комедії» на початку 40-х рр. Належить повість до групи творів письменника на соціально-побутові теми, написаних на рубежі 30-х рр. і об'єднаних в двотомну збірку «Сцени приватного життя», якою, власне, був покладений початок «Етюдам про звичаї», найширшій і найвагомішій частині «Людської комедії». Ці твори, в тому числі й названа повість,— важлива віха на шляху становлення реалізму Бальзака. Найцікавіші сторінки повісті — зображення купецької родини Гійомів, її повсякденного життя, предметного антуражу, усталеного побуту й традиційних звичаїв. Тут дається взнаки захоплення автора живописом голландської школи, який відповідав його реалістичним пошукам. Подібно до героя повісті художника Соммерв'є, він теж прагне «зображати натуру», його теж ваблять полотна, наповнені «звичайним життям». Цілком у дусі й стилі голландської школи намальована картина героя повісті, в якій зображена сцена родинного життя Гійомів, а в центр поставлена його кохана Огюстина. Загалом цей образ скромної, зосередженої в собі дівчини витримано в стилі голландської школи. Повість цікава й тим, що в ній, вперше у Бальзака, з'являється тема мистецтва й митця, яка займе помітне місце в «Людській комедії». Проте тут вона ще не здобула реалістичної розробки, натомість маємо мелодраматичну інтерпретацію романтичного мотиву несумісності генія-митця й «звичайного життя» та «звичайної людини», якою є Огюстина при всій її «голландській чарівності».
Повість «Дім з котом, який грає в м'яча» є чи не єдиним твором Бальзака на соціально-побутову тему, дія якого віднесена до періоду Імперії. В своїх пізніших творах Бальзак теж дбав про пов'язання повісті з цілим «Людської комедії». Це особливо стосується роману «Сезар Біротто», дія якого теж розгортаєтья в купецькому середовищі столиці. Серед персонажів цього роману з'являється Жозеф Леба, який одружився зі старшою дочкою Гійома й успадкував його справу. Більше того, для Сезара торговий дім Леба — взірець, мрія його життя. Про Гійома й Леба йдеться також у повісті «П'єретта». Теодор де Соммерв'є згадується в романах «Чиновники» й «Модеста Міньйон», а герой оповідання «П'єр Грассу» за його полотнами вивчає «частину мистецтва, що зветься композицією». |
