| Опис: |
Роман був написаний восени 1834 р. із швидкістю, незвичайною навіть для Бальзака, — десь за півтора-два місяці. У листі до Е. Ганської автор повідомляв: «Цей твір було написано за сорок днів; за ці сорок днів я не спав і вісімдесяти годин. Зате тепер я маю тріумфувати!» У жовтні того ж року рукопис роману було передано в ж. «Ревю де Парі», де він і побачив світ у грудні 1834 - лютому 1835 р. У 1835 р. роман вийшов окремим виданням; розпочавши видавати «Людську комедію», Бальзак включив його до першого тому «Сцен паризького життя» (1843). Однак, плануючи друге видання своєї епопеї, він перемістив «Батька Горіо» в «Сцени приватного життя».
Роман був задуманий Бальзаком як розповідь про сумну долю старого Горіо, про що свідчить запис в намітках до твору: «Старий — сімейний пансіон — 600 франків ренти — позбавляє себе всього заради дочок, причому обидві мають по 50 000 тисяч франків прибутку — помирає як собака». В процесі роботи над твором задум письменника розширився і ускладнився. Спершу Ежен Растіньяк був одним з другорядних персонажів роману, функція якого полягала в тому, що він мав інформувати старого вермішельника про життя дочок у вищому світі, куди той не мав доступу. Та Бальзака захопила історія молодого провінціала, який приїжджає до Парижа робити кар'єру і своє просування починає з убогого пансіону пані Воке. В результаті Растіньяк не тільки став самостійною фігурою, а й «зрівнявся в правах» з батьком Горіо, внісши в роман свою окрему тему, свою соціальну й моральну проблематику. Структура роману ускладнилася, з'явилися пов'язані між собою, але водночас і різні за змістом сюжетні лінії, що відкрило перед письменником нові можливості в зображенні життя сучасного суспільства. Насамперед з'явилася можливість показати його в різних аспектах і контрастних зіставленнях. В романі постають два різні соціальні світи, які є протилежними полюсами тогочасного суспільства, причому письменник не тільки протиставляє їх, а й прагне розкрити зв'язки й співвідношення між ними. А це також означає, що був зроблений важливий крок на шляху до комплексного художнього оволодіння «суспільним цілим», до його всебічного художнього зображення.
Роман «Батько Горіо» створювався, коли у Бальзака вже виник задум циклізації творів, який вилився в «Людську комедію». Свідчення цього знаходимо і в тексті роману. Автор не раз заводить мову про те, яким згодом стане його герой, який фігурує в численних творах «Людської комедії».
Про тісний зв'язок роману «Батько Горіо» з цілим «Людської комедії» свідчить і те, що не тільки Растіньяк, а й близько тридцяти його персонажів виступають або згадуються в інших творах бальзаківської епопеї. Це, зокрема, Жак Коллен (Вотрен), Орас Б'яншон, віконтеса де Босеан, Дельфіна де Нусінген, графиня де Ресто та її чоловік, Максим де Трай та інші. Так утеклий каторжник Коллен, вже під ім'ям абата Еррери, з'являється в романі «Втрачені ілюзії», рятує від самогубства Люсьєна Шардона, а потім допомагає йому здобути багатство («Пишнота й злиденність куртизанок»). Після загибелі Люсьєна колишній ватажок злочинного світу переходить на службу в поліцію і вже в цій іпостасі фігурує в романі «Кузина Бетта». Жоден з персонажів «Людської комедії» не з'являтиметься так часто в різних творах, як лікар Б'яншон, але завжди серед героїв другого плану або ж епізодичних. Це один з улюблених героїв Бальзака, і є відомості, що в передсмертній агонії письменник прохав викликати до нього лікаря Б'яншона.
Але ж у більшості випадків звернення до «героїв, що повертаються», означає в тій чи іншій мірі й повернення до певної проблематики, певних тем, ідейних чи сюжетних мотивів, типажу тощо.
В бальзаківській епопеї маємо також твори («Покинута», «Силует жінки» та ін.), котрі тематично й сюжетно тяжіють до роману «Батько Горіо» як локального центру. Все це зрештою дозволяє назвати даний роман одним з вузлових творів «Людської комедії», від якого тягнуться різноманітні ниті до інших її творів. |
