Павло Байдебура » Вогонь землі
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Вогонь землі
Роман
|
|
|
| Написано: |
1979 року |
|
| Джерело: |
https://toloka.to |
|
| Розділ: |
Художня |
|
| Твір додано: |
30.12.2023 |
|
| Твір змінено: |
30.12.2023 |
|
| Завантажити: |
djvu
(7.5 МБ)
pdf
див.
(59.9 МБ)
|
|
| Опис: |
До книги відомого українського прозаїка Павла Андрійовича Байдебури ввійшла трилогія "Вогонь землі", що переность читача у славне минуле донецького краю, у період розшарування і гострих класових зіткнень, будівництва фортеці і виникнення Кальміуської паланки.
Павлу Андрійовичу вже сповнилось 80 років, але він аж ніяк не збирався “складати зброю” і говорив про те, що йдуть до рук усе нові матеріали про знаходження “горючого каменю” та перші кроки його добування на донецькій землі. І що знайшли той камінь не якісь земле – чи надро-рудознавці, а звичайні чумаки, що їздили у Крим по сіль і рибу. “Вогонь землі” – це трилогія, яка об'єднує однойменну повість, “Іскри гніву” і “Фортецю”, це панорамне полотно, що зображує видобування кам'яного вугілля, життя і побут солеварів, небезпечний чумацький промисел. Звичайно, трилогія не претендує на достовірність історичного документа, це насамперед художній твір, що зображував заселення Дикого поля, розкривав авторську версію про першовідкривачів чорного золота в Донбасі.
Коли письменник працював над романом “Вогонь землі”, а це були 60-і роки, нав'язувалася офіційна думка про відкриття Донбасу і вугілля російським рудознавцем Капустіним. Про це були написані повість та оповідання. У кількох містах нашого краю “патріоти” відкрили пам'ятники Капустіну. Отже складалося враження, що українці не мали жодного відношення до вугілля, яке залягало у них під ногами. Якраз цю неправду і заперечував своїм твором П.Байдебура.
А легенди про Савур-Могилу у розповідях чумаків? Продовжуючи традиції українського письменства, звертається літератор до образу славної окраїни рідної землі, оспіваної у піснях і думах. Вона була не тільки орієнтиром чумакам у їхніх мандрах до Дону та Азова з України. У пам'яті народній Савур-Могила на довгі віки залишалась священною окраїною рідних земель, густо зрошеною кров'ю. Про це пам'ятають герої роману Павла Байдебури і разом з ним вчать нас не забувати нашу героїчну історію.
|
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
