Григорій Бабенко » Шляхом бурхливим
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Шляхом бурхливим

Роман
Написано: 1927 року
Розділ: Історична
Твір додано: 06.01.2023
Твір змінено: 27.07.2023
Завантажити: Файли вилучено з бібліотеки на запит власника авторських прав.
Опис: Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого — ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора. Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким. Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області. Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» — про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця. А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) — про кам’яний вік. Остання публікація автора — пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відважувався. Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. За­хоплюючі пригоди, соковита мова — все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
01.06.2023 • kruko
«Нам би хоч маленького Дюма», – бідкався Максим Рильський з огляду на плачевний стан авантюрного жанру в українській літературі. Григорій Бабенко цілком міг би посісти це місце, аби не короткий вік та радянськи терор.
Повість – пригодницька та водночас антимосковська. Мабуть жоден письменник (крім Лесі Українки у «Боярині») до 1991 року так відверто не показував протистояння з Росією. «З москалями тільки зв’яжися… Закують у кайдани та в Москву… І земельку одберуть, і винницю. А слід було б пошарпати москалів: від воєвод Україна життя немає», – усвідомлює однин із героїв книги.
У творі – мінімум художніх відступів і максимум критичних ситуацій, з яких треба шукати вихід. Запорожець Павло Глек приїхав до Харкова з таємним дорученням кошового отамана Івана Сірка підбурити слобожан до повстання проти московської влади. Але люди вже втомилися від 20-річної війни (час Руїни), не вірять уже гетьманам і хочуть лише мирної праці. Харківський воєвода ув’язнює січового шпигуна. Йому на виручку приходить місцевий підліток Дорош Наливайко. Після втечі з міста досвідчений січовик та його юний рятівник потрапляють у бурхливий вир пригод: татарський полон, втеча, бій у степу, життя на Січі, похід у Крим.
Автор дає влучні художні характеристики подіям і людям. «Здавалося, що це дві вовчі зграї зустрілися серед степу, мовчки клацають зубами і не хочуть поступитися одна одній широкою дорогою», – пише він про бій запорожців із татарами. Критичну оцінку отримують українські гетьмани та суперечлива постать Івана Сірка.
Хлопця мучать сумніви, коли бачить жорстокі січові звичаї. У поході він стає свідком, як козаки руйнують кримські поселення, замаються грабунком. Врешті юнак обурюється тим, що Іван Сірко торгує людьми так само, як і татари: «Ми, козаки, оборонці волі, женемо, як худобу, людей у подарунок гетьманові. Тільки подумай, Павле… Сірко подарував… Чуєш? Подарував тисячу людей гетьманові. Вони стануть за невільників, а татарські старці співатимуть про нашу неволю…»
Юрій Винничук: «Історична повість Григорія Бабенка не втратила свої приваб і зараз. А сміливість, з якою він відважився описувати колонізацію України московитами, ба навіть кацапами, як їх називає автор, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих в СРСР, на таке не відважувався».
Наталя Марченко: «Цілісний і багатобарвний світ тогочасного буття України відкривається сучасному читачеві разом із розповіддю про незвичайні пригоди Дороша. На жаль, повість та її автор на довгі роки безслідно зникли з культурного небосхилу України. Жодна вітчизняна енциклопедія й досі не містить відомостей про письменника. Можемо лише припускати, куди зник цей обдарований непересічний письменник, котрий так тонко відчував душу дитини та дух часу».
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.