Вадим Ададуров » Російсько-українська війна через призму теорії цивілізацій
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Російсько-українська війна через призму теорії цивілізацій
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
14.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
14.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(243.4 КБ)
|
|
| Опис: |
№ 2 (2023): Український історичний огляд Випуск 2
Війна має ідеологічну оболонку, яка формується не стільки емпіричними враженнями її учасників, скільки заходами пропаганди сторін конфлікту. Характерною рисою сучасної російсько-української війни є надання їй ци-вілізаційного характеру, набагато помітніше виражене й політично ін-струменталізоване у російської сторони, хоч і наявне як антитеза також з українського боку. Метою статті є з’ясувати з погляду історика, який спе-ціалізується на вивченні російського походу Наполеона 1812 р., узасадненості вжитку категорії «цивілізація» у висвітлені західного вектора політики Росії та її використання для пояснення причин, механізмів і наслідків війни 2022–2023 рр. Автор подає короткий огляд джерельних текстів питомо російської та західної інтелектуальної традицій щодо особливого «російського світу» й показує, яким чином їх інструменталізовано в сучасній імперській і неоко-лоніальній ідеології війни за простір і сенси т. зв. «російської цивілізації», яка
претендує на територію й населення України та сусідніх держав. У дослідже-ні використано методи історичної компаративістики й інтелектуальної історії (виявлення ідейних запозичень та формування соціальних уявлень, концепцію «політичної релігії»). У випадку російсько-західних суперечностей автор уважає фактологічно неузасадненою саму ідею трактування цивіліза-цій як суб’єктів історії; він розуміє оповідь про сакральні цінності цивілізації як доволі дієвий у короткотривалій перспективі спосіб текстуального дублю-вання дійсності з метою згуртувати суспільство для ведення агресивної вій-ни або ж як стратегію політичної пропаганди (до аналізу залучено наративи як «теоретиків» В. Цимбурского, Є. Холмоґорова, так і «практиків» В. Пу-тіна, С. Маркова). Водночас вказано на алогічність звернення в українському дискурсі до русофільських концепцій О. Шпенґлера, А. Дж. Тойнбі, С. Ф. Ган-тінґтона з метою інверсивного витлумачення боротьби за національний суверенітет як процесу захисту цінностей «колективного Заходу». Автор ставить на перше місце не цивілізаційний, а антиколоніальний характер українського спротиву, зокрема з огляду на неможливість пристосувати визначальні ідентитети українських мови й православної Церкви до гантін-ґтонівської т. зв. «лінії цивілізаційного розламу».Ключові слова: цивілізація, війна, Росія, Україна, Захід, пропаганда, ідея, уяв-лення, історія, політологія. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
