Вільям Шекспір
Що робить?
Переклад Дмитра Павличка

Джерело: В.Шекспір. Твори в шести томах: Том 6. К.: Дніпро, 1986. 840 с. - С.: 800-802.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

Зміст

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1

Що робить? Вмерти? Жить?

Чи любов - тільки схов

для печалі?

Чи свій сум їй на глум

Понести, чи втекти

якнайдалі?

Вічний раб ніжних зваб,

Я з кохання вмираю;

Я зачах від зневаг,

А вона мов не бачить мойого відчаю.

2

Я свою печію

В спів жалю переллю,

в розгоряння надії.

Сміх її - то мої

Щастя дні маревні,

гнів її - то обдурені мрії.

Сумнів мій - кат лихий,

Геть же, геть же з очей моїх, катеї

Не підеш? Буду все ж

Проти волі твоєї кохати.

3

Не вини без вини,

Не погань без вагань

свою милу.

Ти спитай і нехай

На одвіт буде світ

а чи тьма, що злама твою силу.

Я знесу ту грозу,

Потішання стерплю - не її то провина.

Бо вона - неземна,

І того, кого любить, ображати повинна.

4

Але ж ось в сні здалось

Ох, ті сни - тінь мани!

йде голубка моя зі мною;

Я, вона та весна,

Навкруги - тиш, луги,

квіти - хвилею запашною.

На траву-мураву

Ми сідаємо для відпочину.

Спрагота - уст уста

Доторкнулися в ту божественну хвилину.

5

А вітрець-пустунець

Ходить, в'є, мов своє,

її кучерів золото ясне.

Тільки глянь та й зів'янь!

Дотик уст - гине глузд,

чарування зникає прекрасне,

Я дивлюсь, я боюсь:

Бо вона - це щось більше, ніж образ людини.

Лиш любов може знов

Довести, що ця врода ніколи не згине.

6

Та коса, мов яса,

Те чоло - неба тло

в передрання,

З тих зіниць-зоряниць

Сяйво йде молоде,

здобуває трофеї кохання.

Чистий вид, мов блакит,

Щоки - вроди сяйної знамена,

Я горю, мов на прю,

Бо жага нахлинає на мене.

7

Уст кармін! Палить він,

Перейма крадькома,

насолоди малює в уяві;

Лиш надпий мед п'янкий,

Зможеш ти все знести -

дні печальні в біді та неславі.

Похвала немала

Підборіддю найкращому в світі.

Шия, стан - без доган,

Злотні перса, здоров'ям налиті.

8

А хмільна голизна,

Нагота золота,

що дурманить!

Нахились, роздивись

Всі дива божества,

що принаджують, манять.

Тут нема сил ума -

Лиш сама досконалість природи.

Жодних вад - повен лад,

Бо вона - королева найвищої вроди.

9

В тому сні навесні

Від хандри та жури

я звільнився;

Але ба! Знов журба

Надійшла, як лиш я

розбудився.

Я повинен любить,

Йти на поклик свого почування.

Всі труди відклади -

Та не відкладай лиш кохання.

Цей вірш знайшов молодий американський дослідник Г.Тейлор у фондах Бодлеянської бібліотеки Оксфорду 1985 року. Під віршем стоїть ім'я Шекспіра. З приводу знахідки розгорілася полеміка, належність його Шекспіру під сумнівом.

Вільям Шекспір Що робить? Переклад Дмитра Павличка

Зміст

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Вільям Шекспір
Що робить?
Переклад Дмитра Павличка