Остап Вишня ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ (Наукова праця. Власне, науково-популярна) -------------------------------------- Раніш на землі не було нічого. Власне, не «на землі» не було нічого, а взагалі не було нічого... І землі не було. Порожньо скрізь було... Ну, ні вийти тобі нікуди, ні виїхати... Був бог... Сам господь Саваоф... Де він був — невідомо... Але був... Був він ніде... Тоді не було нічого, а на цьому нічого сидів бог... Літав... Де літав — невідомо... Бо тоді повітря не було... Але літав, бо на те він бог... А раз він бог, значить, він міг літати, хоч і ніде було літати... Літав-літав, бо, куди не подивиться, — темно... Чорно скрізь... Хоч і того «скрізь» не було, бо не було нічого... Темно богові, хоч тоді й темноти не було, бо темнота з'явилась тоді, коли вже взнали про світло... Порожньо було, хоч і порожнеча з'явилась тоді, коли вже знали про непорожнє... Одне слово, остогидло богові літати в чомусь, чого не було... Подивиться б, де літаєш, — не можна, бо нема на що дивитись, а дивитись хочеться, хоч і хотіння тоді не було... Становище безпорадне, хоч і становища тоді не було. Озирнувсь бог на всі боки, хоч і боків тоді ніяких не було... Одне слово, як гаркне бог: — Хай буде ясно! Це був перший день, хоч і днів тоді не було. І стало ясно... Ясно-ясно... Подививсь бог — ясно... А не видко нічого, бо ні на що було дивитись... Дививсь-дививсь бог... — Що ж, — мовить, — і далі літати?! Крила болять, хоч і крил у його не було... — Треба, — говорить, — квартирю собі шукать!.. А де її найдеш? Житловідділів тоді не було... І, ти, лиха година! Та як гаркне: — Хай буде небо! Хай буде твердь! Як закрутилось-закрутилось-закрутилссь (хоч і крутитись не було чому), і викрутилось небо... Викрутилось і повисло вгорі, хоч і гори тоді не було... Викрутилась і земля. Твердь! Полетів тоді бог на небо, сів (хоч і сідати було ні на чому), погладив бороду й каже: — Ну, тепер справа на всі сто відсотків піде. — Ану, — говорить, — земля — праворуч, а вода — ліворуч! (Хоч і води тоді не було)... Відокремив він воду від землі... — Ану, — говорить, — земле, рости рослини різні! Як попер спориш, як попер із землі подорожник! Почали дуби, ясенки, берези рости... Ростуть, і ростуть, і ростуть. І досі ростуть... І сонця нема, а вони ростуть... — Ростете?— питає бог... — То ж бо то й є! Ну, не турбуйтесь — зараз сонце буде! І місяць зараз буде! І зірки будуть! Махнув бог рукою — справді: Як засяяло сонце, заблистів місяць, замерехтіли зірки... Було це вночі (хоч і ночі тоді не було), а сонце світить, і місяць світить, і зірки світять... Взагалі такого бог наробив, що й досі дивно. Це був уже четвертий день. Рахував бог, хоч і чисел тоді не було... На п'ятий день устав бог, дивиться — води сила, ліси повиростали і хоч би тобі одна рибка, і хоч би тобі одна пташка... І, ти, б:ій тебе сила божа! — Ану, — говорить, — заворушись, рибко! Ану, — говорить, — зацвірінькайте, пташки!.. Хвилин через п'ять як вдарила риба, як затьохкав курський соловей. «Закувала та сива зозуля», «Ой сів пугач на могилі», «Летить галка через балку», «Кряче ворон»... Одне слово, риба й птиця пішла... Шостого дня сидить бог і думає: «Все є! А людей нема!.. І звірів нема! Хто ж мені свічки ліпитиме? Хто ж мені молебні правитиме?» Махнув рукою — побігли різні звірята! А потім ухопив шмат глини, плюнув, замісив, зліпив чоловіка, дунув на нього... Чхнула перша людина та зразу: — «Слава в вишніх богу!» Здравія желаю, ваше превосходительство! —— Ні, — говорить бог, — так мене не величай!.. Царських генералів так величатимеш, а мені співай: «Святий боже, святий кріпкий!..» Лягай, Адаме! Ліг Адам. Ухопив бог Адама за ребро... Смикнув... Висмикнув ребро — дунув. — Получай Єву! А я ляжу спати! Цілий сьомий день проспав бог. А на восьмий день устав, подививсь, похитав головою : — Ох і наробив же!.. Оце й уся історія про походження світу... Не нова вона, правда, але її останніми часами забувати почали. Я нагадав-Нагадав для того, щоб не забували... Бо скоро страшний суд, і неприємно буде смажитись на сковороді за те, що забули найголовніші божі справи. Бо все, що бог робив потім, — юринда проти його перших ділов, якими він так прославивсь завжди, нині, повсякчас і на віки вічні. Амінь... --- КІНЕЦЬ --- Оригінальний текст відновлено з резервної копії е-бібліотеки InterNetri: http://web.archive.org/web/20020529184559/internetri.net/lib У *.txt форматував Віталій Стопчанський Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво" www.chtyvo.org.ua