Воскрекасенко Сергій – Веселинки (Збірка)
1972 рік, видавництво «Веселка»
КАПРИЗУЛЯ
Є в маленької Катрусі
Татко, мама, дві бабусі.
Та   ні  брата,  ні  сестри.
Ну,  а  тьоть —
Аж  цілих  три!..
Всі Катрусю дуже люблять,
Виціловують,   голублять…
Що  захочеться Катрусі,
Зроблять  тьоті  та   бабусі.
А Катруся губки дує
Та все більше вередує:
— Чом це лялька, любі тьоті,
Язика  не  має  в  роті?
Бабо перша, бабо друга,
Де   мій  слоник?
Де   папуга?
Тупа ніжками та злиться:
— Де   мій   бантик?
Де  лисиця?..
Всі під ліжками зникають
Та   цяцьки  її  шукають.
Втихомириться   на   мить,
Потім   знов  як  закричить:
— Зашнуруйте черевички!
Пошукайте  рукавички!
Надягніть мені калоші!
Ох,  які  ви  не хороші!
Так Катрусенька оця
Вередує  без  кінця.
На бабусь, на тьоть кричить,
Замовка ж тоді, як спить.
А бабусі, тьоті, мати
Вже не можуть навіть спати.
Так ухоркує  щодня
Їх оце   Катрусеня.
Мудрі люди приповідку
Склали, мабуть, недарма:
«Котика чим довше гладиш,
Вище хвіст він підійма».
ДЯТЕЛ ДРУКУЄ НА МАШИНЦІ…
Довелося вперше Прісі
Дятла вгледіти у лісі
— Що воно таке за штука?
Нащо дзьобиком він стука?
Потім Пріся засміялась:
— Догадалась, догадалась!
Він вмостився на ялинці
І друкує на машинці!..
ПРОГОВОРИВСЯ
Ванько  робив  у  класі  «рибку»,
Стрибнув  невдало  й  вибив  шибку.
Довгенько  винного  шукали.
(Дружки  Ванька  не  видавали).
Директор довго  не гадав,
На збори тих дружків зібрав.
— Чи всі,— питає він,— прийшли?
— Усі-і-і! — вони  відповіли.
— І той прийшов,  що вікна б’є? —
Ванько  гукнув:
— І той тут є!
СИНКОВІ ЗАХОТІЛОСЬ БАРАБАНА
— Татусю,  хочу  барабана  мати!
— Та ти ж і так мені заснути не даєш.
— А я тоді на ньому буду грати,
Як ти заснеш.
“ЧЕТВІРКА”
Сергійко  здоганя  сестричку Ірку
І хвалиться:
— Одержав я таки четвірку!..
— От молодець! А з предмета ж якого?
— Одразу з чотирьох, а не з одного.
— І з кожного четвірка? —
Радість у сестриці.
— Та  ні,— Сергійко  каже,
— З  кожного  по  одиниці.
ТАТКІВ ПОМІЧНИК
Мишко  Данькові  каже:
— Слухай-но,
Давай  сьогодні  підемо  в  кіно!
— Не  клич  мене сьогодні  ти,
Я  мушу таткові  допомогти.
— А що йому ти будеш помагати?
— Мої  уроки  готувати.
ЩО Ж РОБИТЬ?
На  вулиці  стоїть  і  плаче.
— Чого  ти   рюмсаєш,  козаче?
Та  не тікай  же,  постривай!..—
До  хлопчика   привітно тьотя  говорила.
— Матуся   вулицю   перебігать  заборонила,
Веліла  спершу  пропустить  трамвай,
А тут нема  ніякого трамваю,
І що робить мені тепер, не знаю…
ВЕРЕДУН
Мишко  жбурля  портфель додолу:
— Не буду більш ходити в школу!..—
Йому   погрожують,   благають,   умовляють,
А він ще дужче почина капризувати:
— Бо в школі  розмовлять не дозволяють,
А я не вмію ні читати, ні писати…
ДИВИНА
Прибіг,  задихавшись, Андрійко  з   школи:
— А наша вчителька не бачила коня ніколи!
— Ти   звідки   взяв   це? —
Озвалася  сестричка  Алла.
— Я змалював коня,—
сміється хлопчик у рукав,
А  вчителька  у  мене запитала:
«І що ж це ти намалював?»
ФУТБОЛІСТ
Прибіг Іванко з школи й миє руці,
І шапка в нього теж уся в грязюці.
Матуся   свариться:
— Чия  робота   це,  чия?
— То хлопці, мамо, слово честі, то не я…
— Що — хлопці,  що? — у  нього   мати  запитала.
— Вони моєю шапкою в футбола грали…
— А ти ж де був? — тут батько закричав.
— А я… а я… ворота захищав.
БАБУСЯ І ВНУЧКА
Бабуся  внучці  каже:
— Любцю  мила,
Хоч перед їжею ти б ручки мила.
— Не буду  мити,— гнівається  внучка,—
І  так  про  мене кажуть — білоручка.
РОЗУМНА ДИТИНА
— Чого  ти  плачеш,  любий  синку?
— Забив  об  лавку  вчора  спинку…
— Чому ж  не виплакався  вчора?
Синок,  насупивши  чоло,
Говорить   матері:
— Бо   вчора
Нікого  вдома  не  було…
УЧИТЕЛЬКА СКАЗАЛА…
Дивується  татусь:
— Чого   це   наш   Павлусь
До  школи  не збирається   іти?
З-під ковдри  теплої  синок
Подав  тоненький   голосок:
— Учителька сказала,
щоб прийшов сьогодні ти…
А МІЖ ВАС ТАКИХ НЕМА?
Апетит такий у Олі
Просто диво-дивина…
Дома їсть,
У  сквері,
В   школі,
В ліжку й там щось умина.
Шоколадки  як захоче,
На   уроці   пальця   смокче,
Одвернувшись  від  усіх.
Слово  честі,  сміх   і  гріх…
Вся  на тумбу круглу схожа
І підбігти  вже  не  може.
Скоро  буде  Олі мати
Ніженьки   переставляти,
Бо  не  може  йти  сама…
А  між  вас таких  нема?
ДОРИН АКВАРІУМ
Питає  мама  донечки  своєї:
— Ти  рибкам  долила  водички, Дора?
— Але ж вони не випили іще й тієї,
Що  я  їм  налила  учора.