Густав Водічка КОРДОНИ РАЮ Есе -------------------------------------- Свобода, наче зміїна отрута, корисна лише у малих дозах. Людський розум не приймає абсолютної свободи. Він здатний розвиватися лише у режимі обмежень, тому що в основі будь-якого пізнання є прагнення недозволеного. Ми бажаємо всього, чого НЕМОЖНА. Свого часу Бог звернув увагу на цю властивість. Щоби Адам не помер ідіотом, Той придумав заборонений плід і ледве не відбив йому нирки за перше академічне досягнення. Так було забезпечено постійний прогрес. Соціологи помітили, що багато мешканців колишнього Радянського Союзу із приходом демократичного безладу раптово перестали читати книги. Навіть ті, що мають гроші, втратили бажання купувати нові, досі недоступні видання. Про періодику годі й думати: нею не цікавляться майже зовсім. Країна, в якій читали більше всіх, полишила бібліотеки й уп'ялася в телевізор. Легке, примітивне чтиво заполонило книжкові прилавки і посіло перше місце у літературному рейтингу. Можна сказати, що у пострадянському просторі відбулася інтелектуальна катастрофа. Причиною усього — відсутність заборон. Нічим не обмежений потік інформації миттєво втратив ціну. Наша свідомість позбулася важливого стимулу активного розвитку — відчуття заборони зникло. Розум людини налаштований на автоматичний пошук недозволеного. Наша підсвідомість регулярно фільтрує інформацію. Все, що має вільний доступ, сприймається як дещо неістотне. Навпаки, заборонена та старанно прихована інформація пов'язується зі сферою істотного і визначає зміст наших пріоритетів. Необмежений доступ суттєво зменшує силу прийняття. Нам важко пригадати таблицю множення, бо через неї не потрапиш у тюрму. Будь-яка заборона — сигнал до її вивчення. Тривала хронічна нестача свободи дозволяє нам утворювати надзвичайні театральні школи, шедевріальний кінематограф, неперевершену анімацію, літературу із глибоким підтекстом та робити унікальні відкриття серед фундаментальних наук. Гніт тоталітарної системи перетворив величезні кількості населення на середньостатистичних інтелектуалів, що духовно протиставлені режимові. Недивно, що більшість звичайних мешканців Заходу порівняно із нашими громадянами думають надто примітивно. Все, що розвивається наперекір режимові, є головним сенсом його існування. У цьому Божий промисел. Нажаль, ми нездатні осягнути істинних завдань свого шляху. Сьогодні ми пам'ятаємо кожний зруйнований храм, але варто їх відновити — і ми одразу про них забудемо. Наче діти, ми відчуваємо, що усе офіційно дозволене — це брехня, від початку позбавлена цінності. Щоби виховати велику кількість безбожників, достатньо продавати Біблію на кожному куті, читати проповіді по телевізору, влаштувати колективні походи до церкви та включити вивчення Святого Письма у шкільну програму. Чим більше вчать любити батьківщину, тим більше виявляється бажаючих її продати. Лозунг „Пролетарі усіх країн — єднайтеся!” — типова провокація міжнаціональної ворожнечі. Кожного дня радянська пропаганда переконувала нас, що негри — гарні хлопці. Демонстративна любов до нещасного негреняти Максимки зробила нас найбільш непримиренними расистами у світі. І це при тому, що живого негра мало хто ув очі бачив. Неважко зрозуміти, чому британці, що розстріляли десятки тисяч обеззброєних зулусів, сьогодні відчувають величезну провину і мають надзвичайну расову терпимість. Любов до забороненого перетворить будь-яке протистояння на взаємний потяг. Регулярна сімейна бійка — типова ознака міцних стосунків. Якщо комусь уже не хочеться бити власну дружину, то це мабуть надходить час розлуки. Погані німці, що створили Третій Райх, так люто осуджували своїх за провини, що ми відверто симпатизували їм. Кіно про Штірліца — це ледве не освічення в любові перед чорними мундирами СС. Згідно із вищим законом розвитку, кожне суспільство прямує зробити повну амплітуду духовного коливання. Демократія підсвідомо тяжіє до насильства й диктатури. У свою чергу, тоталітарні режими провокують утворення витончених ідеалів свободи. Це можна переконливо довести порівнянням елітарного й загального мистецтва двох протилежних соціальних систем. Для того, щоби передбачити перспективу розвитку тієї чи іншої культури, достатньо оцінити її зовнішні офіційні форми. Садизм Римської імперії привів до перемоги християнства. Пропаганда християнської любові до ближнього трансформувалася у вогнища інквізиції. Гуманістичні ідеї ХVІІІ століття було увінчано роботою гільйотини. Суцільно набожна Російська імперія отримувала кайф від розстрілу священиків. Сьогодні нас, що нещодавно полюбляли масові репресії, обурює невпевнене свавілля президента Білорусі. В Україні офіційна установка на відродження народної культури породжує зневагу мас до шаровар та писанок. Чим більше ми привчаємо дітей до традиційної вишивки та гончарної справи, тим більше вони прагнутимуть вивчати дурнуваті комп'ютерні програми та російську класику.І це триватиме завжди. Ми неодмінно відшукаємо щось альтернативне. Бо краще мучитись від болю, ніж помирати від нудьги. Це підсвідомо відчуває кожен. Божественний закон суворий: там де немає заборон, закінчуються межі раю. --- КІНЕЦЬ --- Текст звірено з виданням: Густав Водичка. Родина дремлющих ангелов. — К.: Амадей, 2006. — Мова російська. ІSBN 966-7689-13-1 (авторський переклад збірки: "Земля замріяних янголів") Оригінальний текст взято з сайту "Високий вал": http://sian-ua.info У *.txt форматував Віталій Стопчанський Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво" www.chtyvo.org.ua