| Опис: |
Вінниченко О. Заповіт руського воєводи князя Костянтина Вишневецького (31 травня 1641 р.): обставини укладення і внутрішня структура / О. Вінниченко // Український історичний журнал. - 2020. - Число 1
Анотація. Метою дослідження є введення в науковий обіг та формальний
аналіз останнього заповіту руського воєводи Костянтина Вишневецького (по-
мер 1641 р.), представника відомого й заможного волинського князівського
роду. Положення цього тестаменту спричинили скликання спеціальної се-
наторської наради при королівському дворі, у результаті якої окремі перед-
смертні розпорядження князя було визнано протиправними. Це стало уні-
кальним випадком у відносинах між українськими маґнатами та монархом
Речі Посполитої. Дотепер зміст останньої волі К.Вишневецького був відомий
історикам лише в переказі, навіть існували припущення щодо фальсифікації
заповіту, що й обумовлює наукову новизну його публікації. Застосування ме-
тодики дипломатичного аналізу, що полягає в текстуальній деконструкції
та виділенні типових для ранньомодерних тестаментів клаузул, дозволяє під-
твердити автентичність заповіту К.Вишневецького. Висновки. Форма і вну-
трішня будова документа типові для тогочасних маґнатських і шляхетських
тестаментів, порядок диспозицій можна вважати взірцевим, натомість
мотивація укладення князем акта останньої волі дещо відрізнялася від спо-
нук, характерних для тодішніх заповідачів. Хоча К.Вишневецький призначив
кошти на порятунок душі та визначив місце поховання свого тіла, загалом
тестатор не проявив себе надміру побожною людиною, також не прагнув до-
сконало впорядкувати свої майнові справи чи запобігти можливим конфлік-
там навколо його спадку. Вочевидь провідною метою фінальної волі старого
князя, дещо дезорієнтованого несподіваною смертю останнього сина, стало
прагнення забезпечити майбутнє (добробут, майно, освіту, виховання) для
внуків й онучок – своїх нащадків по чоловічих лініях. Утілення цього заповідач
убачав у призначенні надійних опікунів для малолітніх Вишневецьких із числа
кровних і посвоячених родичів, проте саме ця його тестаментова диспозиція, як показали події найближчих місяців, стала нереальною до виконання та на-
віть призвела до того, що підваженою виявилася правомірність самого запо-
віту.
Ключові слова: ранньомодерний заповіт (тестамент), спадкування, перед-
смертні розпорядження, фунеральні практики, князівський рід Вишне вецьких,
ранньомодерна ментальність, релігійність, шляхта, шляхетський соціум,
родинні зв’язки. |
