Андрій Вахтель » Феноменологія і натуралізм: від феноменологічної критики натуралізму до натуралізації феноменології
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Феноменологія і натуралізм: від феноменологічної критики натуралізму до натуралізації феноменології

Дисертація
Написано: 2017 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 20.03.2018
Твір змінено: 20.03.2018
Завантажити: pdf див. (1,2 МБ)
Опис: Вахтель А.І. Феноменологія і натуралізм: від феноменологічної
критики натуралізму до натуралізації феноменології. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.01 – онтологія, гносеологія, феноменологія. Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України. Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2017.
У дисертації проаналізований стосунок між феноменологією та
натуралізмом у контексті сучасних проектів натуралізації феноменології
Гусерля. Послідовно розглядаються й порівнюються головні арґументи Гусерля
проти натуралізму, а саме розглядається Гусерлева критика натуралістичної
редукції ідеального й ірреального у свідомості до буття як індивідуального,
розкривається відмінність між спогляданням індивідуального і сутнісного, між
емпіричними типами й ейдосами, між емпіричним, ейдетичним і
трансцендентальним рівнями наукового дослідження. Автор досліджує
відмінність між поняттями сенсу, уявлення та каузального стосунку в
контекстах статичної та генетичної феноменології Гусерля. Аналізуються
твердження Гусерля щодо несумірності точних підходів фізики й математики, з
одного боку, та неточних підходів дескриптивних наук, до яких він відносить
трансцендентальну феноменологію, з іншого боку. Аналізуються арґументи
Девіда Чалмерса та деяких інших представників аналітичної філософії
ментального проти редукціонізму. Ці арґументи порівнюються з Гусерлевими
арґументами проти натуралізації свідомості. У результаті цього порівняння
аналітичний арґумент «кваліа» протиставляється Гусерлевому арґументу
інтенційності – обидва, як демонструється, ґрунтуються на принципово
відмінних поняттях феноменальності свідомості. Демонструються переваги
опису свідомості в термінах інтенційного стосунку для доказу некаузального (і
нефункціонального) характеру феноменальності досвіду. Порівнюються 3

підходи в дослідженнях свідомості й ментального у філософії Чалмерса та
Гусерля. Демонструється зовнішній характер схожості цих підходів, який
дається взнаки у термінології дослідників. Відмінності ж мають принциповий
характер і виражаються у радикально різних розуміннях понять природи й
свідомості.
Узагальнені мотиви для Гусерлевої антинатуралістичної позиції. Виявлені
методологічні й онтологічні особливості Гусерлевої феноменології, які є
необхідними для оцінки можливості натуралізації феноменології. Виокремлені
рівні й види феноменологічного методу, а також окреслені онтологічні сфери
його застосування. Сформульовані та піддані критиці методологічні й
метафізичні тези Гусерлевої феноменології, які стосуються понять
трансцендентного світу та іманетного буття. Через феноменологічну аналізу
свідомості та феноменологічне прояснення поняття трансценденції піддається
критиці Гусерлеве положення про світ як інтенційний предмет свідомості. Для
критики цієї тези впроваджуються поняття «інтенційної» та «позакорелятивної
трансценденції», де перша має наочний характер і є трансценденцією справжніх
(reell) змістів свідомості, а друга має ненаочний характер і є трансценденцією
як справжніх, так і інтенційних змістів свідомості. Феномен позакорелятивної
трансценденції аналізується на різних рівнях феноменологічного
конституювання матеріальної речі. Демонструється, як феноменологічні
дескрипції на кожному рівні чуттєвого конституювання передбачають
доповнення у вигляді нефеноменологічного дослідження чуттєвої даності.
Гусерлева теза про «світ як інтенційний корелят свідомості» та його поняття
«свідомості як абсолютного буття» проясненні як результат абсолютизації ролі
феноменологічних редукцій. У подальшому здійснюється перегляд
феноменологічного порівняння предметностей чуттєвого сприйняття та
іманентних предметностей, що його здійснює Гусерль в «Ідеях І», насамперед
шляхом залучення текстів з пізнього періоду творчості засновника
феноменології, присвячених так званим «граничним проблемам»
феноменології, а саме проблемам несвідомого, сну без сновидінь, народження, 4

раннього дитинства і смерті. Наприкінці другого розділу було запропоновано
зберегти методологічне розрізнення феноменології як феноменологічної
психології та трансцендентальної феноменології, при цьому не впадаючи у
трансцендентальний ідеалізм.
Схарактеризовано сучасний теоретичний стан коґнітивних наук в
дослідженнях ментального та сформульована проблема «прогалини в
поясненні» (“the explanatory gap”). Критично розглянуті декілька сучасних
проектів натуралізації Гусерлевої феноменології, а саме проект математизації
феноменології, запропонований Ж.-М. Руа, Ж. Петито, Б. Пашу та Ф. Варелою,
програму натуралістичної феноменології М. Фарбера та юніонізм Д.В. Сміта.
Представляється проект натуралізації феноменології Руа, Петито, Пашу та
Варели як проект «рекатеґоризації онтологічних сфер», а саме як
рекатеґоризації сфер ментального і фізичного. Руа та ін. також вважають, що
версія натуралізації, яку вони пропонують, може бути узгодженою з
Гусерлевими «науковими» арґументами проти натуралізації феноменології (а
саме проти можливості фізики та математики чистих переживань свідомості). У
подальшому демонструється, що «філософські» арґументи Гусерля проти
натуралізму мають більшу релевантність для оцінки можливості натуралізації
феоменології. Ці арґументи, згідно з Деном Загаві, ґрунтуються на вченні про
трансцендентальну суб’єктивність та Гусерлевому неприйнятті
натуралістичного об’єктивізму. Ретельніша критика проекту Руа та ін.
здійснюється насамперед через застосування Гусерлевого розрізнення
«живого», або «безпосереднього», характеру сприйняття та «порожнього», або
«опосередкованого» характеру знакової свідомості. З огляду на Гусерлеві
арґументи проти натуралізму, а також на спроби феноменологічного
обґрунтування природничих наук, здійснено критичний перегляд понять
натуралізму й натуралізації ментального. Запропоновано нову програму
натуралізації феноменології Гуссерля, яка засновується на синтезі
методологічних принципів натуралістичної феноменології М. Фарбера
(принципу методологічного та логічного плюралізму), з одного боку, і 5

категоріальної онтології, запропонованої Д.В. Смітом, з іншого боку.
Пропонується замінити онтологічний монізм Фарбера «юніонізмом» Сміта,
який частково ґрунтується на класифікації онтологій, запропонованій Гусерлем
в «Ідеях І». Юніоністичний підхід Сміта як можливий спосіб розв’язання
онтологічного статусу ментального і зокрема феноменального ментального є
гарною альтернативою онтологічному монізму Фарбера. Поруч із тим,
юніоністичний підхід Сміта має цілком узгоджуватися з принципом
методологічного й логічного плюралізму Фарбера, який пропонується
використати для розв’язання методологічних проблем натуралізації Гусерлевої
феноменології.
Ключові слова: Е. Гусерль, феноменологія, натуралізм, натуралізація,
каузальність, антинатуралізм, інтенційність, коґнітивні науки, explanatory gap.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.