Ольга Турчин » Барокова модель діалогу зі світом у творчості Данила Братковського
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Барокова модель діалогу зі світом у творчості Данила Братковського

Дисертація
Написано: 2017 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 12.04.2018
Твір змінено: 12.04.2018
Завантажити: pdf див. (4,8 МБ)
Опис: Турчин О. В. Барокова модель діалогу зі світом у творчості Данила
Братковського. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література». – Переяслав-
Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди,
Переяслав-Хмельницький, 2017. – Національний педагогічний університет імені
М. П. Драгоманова, Київ, 2017.
Дисертацію присвячено аналізові творчості Д. Братковського, представленої
книжкою «Świat po części przeyzrzany» («Світ, по частинах розглянутий»), (Краків,
1697) як моделі діалогу поета зі світом, тогочасним і сучасним, вираженого
універсальною картиною. У роботі систематизовано наукові підходи дослідників
України й Польщі до явища української польськомовної літератури XVІ–XVІІІ ст. та
до збірки сатиричних епіграм «Світ…», виявлено закономірності розвитку наукової
думки від дискусій навколо проблеми належності польськомовних творів гуманіста
із Волині певній національній літературі. Охарактеризовано своєрідність рецепції
творчості Д. Братковського як польськими літературознавцями, зокрема від
акцентування уваги на внеску поета у польську барокову епіграматику до
представлення автора як православного українця, який заявив себе антипольськими
стосунками із І. Мазепою та С. Палієм, так української рецепції, де ракурс уваги до
постаті ідеолога шляхти перемінювався від висвітлення його військово-політичної,
дипломатичної діяльності до всебічного вивчення поетичної спадщини у контексті
української польськомовної поезії, у дискурсі барокової картини світу та основних
мотивів європейського й українського бароко, ідей патріотизму та «хлопоманства»,
сарматизму, хозаризму, поетики барокової епіграми, метафізичної поезії тощо.
Висвітлено специфіку втілення у книжці «Світ…» концепції універсалізму
завдяки трансформації системи конкретних образів в алегорії духовних станів,
моральних понять і категорій, що виражають оцінку людських вчинків, дій, намірів
з погляду вічних євангельських цінностей. Структура віршів книжки
Д. Братковського «Світ...» реалізує погляд на проблему «людина – Всесвіт» як 3


єдність мікрокосму й макрокосму. Охарактеризовано своєрідність донесення
державотворчих ідей і втілення картезіанських принципів переваги розуму,
громадського служіння, споконвічної моральності в епіграматичних творах збірки та
інспірації класицистичних тенденцій завдяки жанровій формі у надрах Бароко,
зародження просвітницьких ідей у межах барокової системи художніх цінностей та
особливість реалізації світським поетом світу божественної думки як складової
універсальної картини світу завдяки активному використанню біблійної, зокрема
євангельської символіки, традиційних для барокової моделі творчості образів
«дороги», «шляху», «драбини», «палацу», «полювання» тощо.
Висвітлено специфіку вираження ідей роксолянського сарматизму й
хозаризму у класицистичній жанровій формі епіграми, зокрема поетичного
осмислення із засад класицистичної ідеї вірності володареві, державі та
громадському обов’язку ролі шляхти у політичному та суспільному житті Речі
Посполитої у другій половині XVII ст. та її відповідальності за стан справ у державі.
Д. Братковський продовжив національну традицію формування за канонами
сарматського міфу образів ідеальних «воїна-рицаря та монаха-рицаря Христової
віри». Проаналізовано особливість реалізації деталей політичних, адміністративних,
суспільних, сімейних і громадських стосунків у Речі Посполитій системою
сатиричних та алегоричних образів (у дискурсі Приповістей Соломонових, з
елементами народного гумору) у структурі епіграматичних творів: звичаї та
негаразди королівського двору, життя шляхти, чиновників, жовнірів, селян і
ремісників. Твори Д. Братковського про Хміль слугують ілюстрацією до
спостережень О. Гваньїні та Г. Боплана. Проблему національної ідентичності
(у національному та особистісному ракурсах) й етнічної окремішності українського
народу поет трактує у дусі українського національного світобачення, засобом чого
служать фольклорно-побутові символи «матері» (України), «мачухи» (Польщі) та
«дітей» (українців), «батька» (Львова).
Описано різноманітні сатиричні засоби – від м’якого гумору, пародії в
повчальних епіграмах до їдкої іронії, гротеску у гостросатиричних, якими
послуговується Д. Братковський у дискурсі сарматської ідеології в діалозі із 4


шляхетським станом – адресатом його гнівних інвектив, метою яких було
заперечення самого укладу людського буття, котрий автор означив філософською
категорією «світ». Головною інтенцією діалогу поета зі світом став заклик захисту
держави Речі Посполитої як від зовнішнього ворога, так і від внутрішнього безладу.
Висвітлено засоби (риторичні звертання та запитання до світу; приписування світові
дій, властивих людині; візуалізація образу світу; виявлення належних світові
подвійних стандартів у ставленні до представників суспільства; актуалізація
світоглядної позиції світу через прямі висловлювання), які в діалозі «автор –
адресат» служать персоніфікації у структурі поетичного тексту загострено
спотвореного гротескного образу світу.
З’ясовано роль засобів виявлення яскраво вираженої повчальності творів
книжки «Світ…»: діалогізму, наявність риторичних фігур (звернення, запитання,
вигуки, порівняння, повтори, паралелізми), посилань на різноманітні джерела (Святе
Письмо, античні та середньовічні твори, фольклор), алегоризму, складної
метафоризації та символіки, а також через емоційності викладу, сугестивного
заряду, що зближує епіграми Д. Братковського із бароковою проповіддю. Змістом
повчань є: а) про пізнання людиною свого місця у Всесвіті, аби осягнути Небо;
б) життя за законами Божими; в) ставлення до багатства й милостині; г) виконання
державних, громадських і станових обов’язків; сімейні стосунки та ін.
Проаналізовано відповідність класицистичного жанру епіграми творчому
задумові українського поета з Волині відтворити сатиричну картину сучасного йому
життя, естетичним уподобанням митця, літературній європейській традиції, темі й
матеріалу, які наповнили твори бароковим змістом, сатиричною інтонацією та
просвітительськими інтенціями. Описано склад поетичного доробку
Д. Братковського: прості епіграми та складні, які композиційно реалізують обидва
консепти – словесний і смисловий та особливість поєднання у двовіршових
епіграмах короткості із приємністю. Відповідно до поетики «низького» жанру
епіграми народнопоетична сміхова стихія (жартівливі оповідання, діалоги, прислів’я
та приказки) служать джерелом образів та консептів. Охарактеризовано як барокові
риси творів (консептизм, метафоризм, алегоризм і символізм), так і класицистичні 5


(польська мова текстів; сатиричний зміст віршів, що виразив просвітницькі ідеї
пріоритету розуму, порядку та суспільного служіння).
Описано класифікацію образної системи збірки поезій «Світ…», яку
складають антропологічні, алегоричні, асоціативні, зокрема античні (Марс,
Геркулес), тваринні персоніфікації (Лисиця, Мотиль), предмети (Мошна, Міх,
Калита), явища (Фортуна) та моральні якості (Правда, Гріх, Свобода,
Вельможність), образи речей побуту шляхти та образи почуттів і станів (честі,
обов’язку, лицемірства, жадібності, скупості). Класицистична поетика визначила
схематичність образів шляхти. Висвітлено прийоми втілення образу автора в різних
іпостасях (ментор у дидактичних епіграмах, небайдужий спостерігач світового
дійства у «суспільстві-балагані») у структурі багатьох епіграм та прийому
«блазнювання» як одного із способів вираження авторової свідомості. Висвітлено
багатофункціональність образу блазня. Описано специфіку підпорядкування
барокових метафор «світ-книга», «світ-театр», алегоричних образів Хмелю, Міха і
Смерті вираженню класицистичних тенденцій. Визначено елементи простонародної
мови як однієї із засад класицистичної поетики щодо низького жанру епіграми та
їхню роль як джерела творення тропів і фігур, що виявляє українське світомислення
Д. Братковського і тим підтверджує приналежність його творчості до українського
літературного процесу.
Використано новітній літературознавчий інструментарій та охарактеризовано
модифікацію класицистичного жанру епіграми у творчості поета доби Бароко та
описано відхід на ритмо-мелодичному рівні від європейського версифікаційного
канону. Висвітлено роль стилістичних (паронімія, морфологічні та фонетичні
різновиди консептичних структур, гра слів, риторичні засоби) та ритмо-мелодичних
засобів у вираженні як барокової закодованості, символіки та метафоричності
текстів, так і класицистичних інтенцій творів. Описано внесок Д. Братковського у
розвиток української барокової поезії, зокрема в поетику епіграми, та своєрідність
реалізації поетом європейських мотивів vanitas, varietas, theatrum mundi, memento
mori, розкрито ідейно-тематичну близькість епіграм із творами Івана
Величковського, Інокентія Ґізеля, Кирила Транквіліон-Ставровецького, втілення

окремих тем та мотивів збірки «Світ…» у творчості Климентія Зіновіїва,
Г. Сковороди, В. Капніста.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.