Шолом Алейхем ТО БРЕХНЯ! -------------------------------------- Діалог у Галичині — Ви ідете, здається, до Коломиї? — Звідки ви знаєте, що я їду до Коломиї? — Я чув, як ви розмовляли з кондуктором. Ви таки коломийський чи тільки їдете до Коломиї? — Таки коломийський, а що? — Нічого. Просто питаю. Коломия нічого собі місто? — Що значить — нічого собі місто? Місто, як усі міста в Галичині. Гарне містечко. Дуже гарне містечко!.. — Я хочу спитати, чи є у вас порядні люди, багатії? — Є різні: є багатії, є бідняки. Звичайно, бідняків більше, ніж багатіїв. — Те саме, що й у нас. На одного багатія, нівроку, тисяча злидарів. У вас в Коломиї є багач Фінкельштейн? — Є такий багач Фінкельштейн. А що, ви його знаєте? — Ні, я його не знаю, але багато чув. Його звуть реб Шая? — Реб Шая. А що? — Нічого. Просто так питаю. Він справді, отой реб Шая, такий багатій, як про нього кажуть? — Хто зна? Його грошей я не лічив. Чого ви так допитуєтесь? Вам це треба знати, щоб одержати кредит? — Ні, просто так собі. Він, кажуть, має дочку. — У нього три дочки. Може, сватання? Скільки, сказали вам, дає він посагу дочці? — Тут ідеться не про посаг, розумієте. Мене цікавить сім'я, сама сім'я реб Шаї Фінкельштейна. Що то за люди, розумієте. — Яка може бути сім'я? Сім'я, як усі сім'ї. Єврейська сім'я, порядна, дуже порядна сім'я! Хоч, правда, кажуть, що з погляду вимог релігії там останнім часом... Але то брехня! — Що саме брехня? — Хоч би що сказали — брехня. Коломия, треба вам знати, це місто самих брехунів. — Саме тому цікаво знати, що кажуть, приміром, про його домівку. — Кажуть, що це вже не те, що колись. Наприклад, колись там суворо додержували прадідівських звичаїв... Сам він бувало їздив двічі на рік до праведника. А тепер... Тепер уже не те... — Оце все? — А що ви хотіли? Щоб збрив бороду й пейси і прилюдно їв свинину? — Ви говорите "кажуть", то я подумав бозна-що! Головне ж — це те, щоб людина була людиною. Тобто мене цікавить, чи він, отой реб Шая Фінкельштейн, порядна, чесна людина? Ось що мене цікавить. — Що значить — порядна людина? Людина як усі люди. Навіщо неславу пускати? Досить порядна людина. У нас, правда, подейкують, що він трохи... Але то брехня! — Що брехня? — Все, що кажуть про нього, — брехня. Коломия таке місто, де люблять оббріхувати один одного, а я не хочу повторювати, бо це зветься плітки. — Якщо ви знаєте, що це брехня, то це вже не плітки. — Кажуть, що він... трохи... крутій. — Крутій? Кожен купець — крутій. Купець крутить. А ви хіба не крутій? — Різні бувають крутії. На нього кажуть, розумієте... але то брехня. — Що ж, власне, кажуть на нього? — Я ж вам кажу, що це брехня! — То я хочу знати брехню, яку про нього вигадують. — Кажуть, що він уже тричі банкрутував. Але то брехня! Я знаю тільки про один раз. — Оце все? Де ви бачили купця, який не банкрутував би? Купець торгує доти, аж поки проторгується. Коли купець вмирає, не збанкрутувавши — це ознака, що він помер передчасно. Що? Хіба не так? — Різні бувають банкрутства. Про нього кажуть, що він погано збанкрутував. Гроші поклав собі в кишеню, а людям дав дулю. Розумієте? — Не дурний, видно. Ну, а крім цього, нічого більше? — Чого вам ще треба? Щоб він людей різав? Докотився до злочину? Щоправда, у нас розказують про одну якусь дуже негарну справу... але то брехня! — А саме? — Справа з один паном... Дурниці! — Що за справа з паном? — Якийсь там пан... Векселі... Мало що Коломия може вигадати? То брехня! Я знаю, що то брехня! — Коли ви знаєте, що це брехня, то воно ж йому не зашкодить. — Він, кажуть, мав діло з паном, дуже багатим паном, був у пана в пошані, у великій пошані. А коли той пан помер, він подав на нього кілька векселів. У місті зчинився галас: звідки взялись у Фінкельштейна векселі, коли пан зроду не підписував ніяких документів?.. Коломия, треба вам знати, це — місто, що стежить... — Ну? — Ну-ну! Він мав рахубу... — Оце все? Кожна людина має неприємності. Ви бачили коли-небудь людину без неприємностей? — Але ж цей, кажуть, мав три мороки. — Три мороки? А саме? Які ще мороки він мав? — З млином, кажуть, морочився... Але то вже напевне брехня! — Млин, певно, згорів, а на Фінкельштейна сказали, що млин був старий, добре застрахований і він сам пустив червоного півня, щоб мати змогу потім збудувати новий? — Звідки ви знаєте, що так було діло? — Не знаю, але я собі уявляю, що так мало бути. — Саме так, значить, подейкують у нас в Коломиї, але то брехня. Можу вам заприсягтися, що то брехня! — Мене це не хвилює, якщо воно й правда. Яку ще, кажете, мороку він мав? — Я кажу? Місто каже. Але це вже просто причіпка, наклеп, справжній наклеп. — Наклеп? Фальшиві гроші? — Ще гірше. — Що вже може бути гірше) — Соромно розповідати, що Коломия вигадує! Нечесні люди... Байдичі... А може, це було навмисне підстроєно, щоб можна було вимантачувати гроші? Хіба не знаєте — маленьке містечко, багатій має ворогів... — У нього, певно, було щось із служницею?.. — Звідки ви знаєте? Вам уже розповідали? — Мені не розповідали, але я вже здогадуюсь, йому цей наклеп, певно, коштував чималу копійчину? — Дай боже нам обом заробляти щотижня, — я вам не ворог, — те, що йому коштувало, хоч він у цьому зовсім не винний. Маленьке містечко... багатій... Йому добре ведеться... Люди заздрять... Просто заздрять йому!.. — Можлива річ. А діти в нього порядні, хороші? Три дочки, кажете є в нього? — Три. Дві заміжні, а одна дівчина. Порядні діти, дуже порядні діти... На старшу, правда, кажуть, що... але це брехня! — А саме, що кажуть на неї? — Я ж вам кажу, що це брехня. — Знаю, що це брехня, але я хочу знати брехню. — Коли схочете вислухати усі побрехеньки, які поширюють у нашій Коломиї, вам невистачить трьох днів і трьох ночей... Про старшу кажуть, що вона зовсім не носить парика. Я можу бути свідком, що це брехня, бо вона зовсім не така освічена, щоб усім показувати своє волосся. А на другу дочку з доброго дива вигадали, що дівчиною бувши... Та мало що Коломия може вигадати! То брехня! — Цікаво послухати, що можуть у вас в Коломиї вигадати. — Я ж вам кажу, що Коломия — це місто самих брехунів, обмовників і плетунів. Хіба не знаєте? У маленькому містечку, коли дівчина вночі прогулюється по місту удвох з молодим чоловіком, то здіймається галас: чого це дівчина ходить по Коломиї вночі удвох з провізором? — Оце все? — А ви ще чого хотіли? Щоб вона з ним утекла в судний день до Чернівець, так само, як, кажуть, утнула молодша? — А що утнула молодша? — Не варто, слово честі, навіть переказувати всі дурниці, що їх вигадують у нас в Коломиї. Я терпіти не можу повторювати побрехеньки!.. — Ви вже переказали стільки побрехеньок, розкажіть уже й цю. — Я розказую не мої побрехеньки, пане добродію. Я розказую чужі!.. І взагалі не розумію, чого ви допитуєтесь так у мене про кожного окремо, неначе прокурор. Ви, здається мені, з тих, що одно люблять випитувати, нишпорити, витягати з іншого всі жили, а самі боїтесь слово сказати... Пробачте, що я вам кажу щиру правду. Ви, на мою думку, з російських євреїв, а вони мають погану звичку: люблять залазити іншому з чобітьми в серце... Російські євреї, видно, неабиякі обмовники... Зрештою, от уже скоро Коломия... Час пакуватися... Дозвольте, будь ласка! 1906 --- КІНЕЦЬ --- Оригінальний текст відновлено з резервної копії е-бібліотеки В. Напіткіна: http://web.archive.org/web/20030509111747/http://books.ms.km.ua/ У *.txt форматував Віталій Стопчанський Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво" www.chtyvo.org.ua