Олександра Пилипенко НОРМАЛЬНІ ЛЮДИ або Декамерон старої діви ---------------------------------------------- Я схилюся над розпашілим твоїм обличчям – о, невже живі ще такі ось, як я, що червоніють від невідомих досі вражень! — почую, як ти, вкладаючись у найменше децибелів, промовляєш те, чого я ніколи не чув... ніколи... слово честі? Чому ти мені не віриш, чому не віриш? Червонієш... ось-ось бризне крівця на білу мою сорочку, що я її одяг спеціально для тебе... А потім ти збліднеш: здогадаєшся. Що поробиш – це закон природи. Я б і сам його скасував, але... ...але в тебе такі солодкі вуста, такі звабні ключиці, такий хворобливо-серйозний промінь сонця, що грає на них... Ось і зараз він спуститься бігцем до твоїх персиково-помаранчевих грудей – і мені захочеться перепинити йому шлях. А з неба буде голос: «Ти ж скасував цей закон! Навіщо ж тепер ти чиниш правопорушення?» Тому не буду я скасовувати цього закону. Ти насупишся, але це так, для годиться, я знаю, це для годиться, принаймні вірю, що це для годиться. Ти насупишся, але я буду знати, що це не через мене, що це через сякі-такі-перетакі догми, туди їх розтуди... втім, що це я собі дозволяю? Мар'яна робить із паперу голубів. Так, її звуть Маp'яною, а не Сасакі, так що Хіросимою тут і не пахне. І від Чорнобиля вона не дуже постраждала, розкута, принадна, трохи чимось зажурена дівчина. Вона рве оте все, що написано вище, і робить із того паперових голубів. А я, Такий-то Ім'ярекович Дехто, полюю на них і потім публікую все, про що від них дізнався. Я помітив: Мар'яна не робить голубів із якогось фуфла. І на тих папірцях – цілі історії... о, якби вона знала, що я з ними роблю... зробила б такого ж голуба і з мене... Є таке прислів'я: золото і в гайні блищить. Моє золотко, моє рожевощоке янголятко й справді лежало в гайні, вже майже захлинаючись. Це якась добра матуся вкинула новонародженого в дірку придорожнього туалету. Воно кричало, біднесеньке, але вже не стало сил кричати. Із туалету вийшла жіночка: «Ой, а там, в дірці... не повірите... ляля!» «Як – ляля?» «Ну, тоне! Мерщій витягайте.» «А ви чом не витягаєте?» «Ой, та ну ви що! В гайно пірнати?» Я похитав головою. Зайшов до туалету. Там справді захлиналося дитя, хоча я й не одразу його помітив. Хотів підчепити палицею, що стояла в кутку – не зміг. Довелося мені, як казала та пані, пірнати. ...Воно спить на моїх руках, солодко прицмокуючи крихітними своїми губками... Доню моя! Як я хотів, щоб ти, саме ти була в нас! Усюди ми з матусею шукали тебе... і все марно... А знайшли... сама розумієш... «Ну й ну! Вона ж стара діва!» – думаю я, пробігаючи очима ще раз і ще раз ці рядки. Це ще дитячий лепет порівняно з тим, що іноді гарнюсінькими літерами набісерено в куточку – мені спершу мороз по шкірі, а потім я хапаюся портфеля, щоб якось прикрити непокірне своє срамне місце. Мар'яна – то правдиве стерво. Їй у житті не пощастило, то вона тепер мститься на інших – мститься на всьому світові, бо його, світ, гаразд було б шерепнути так, щоб мокрого місця не лишилося, але ж за це посадять, а свободу слова вона використовує вповні. Навіть трохи більше. Якось я її затис у ліфті – і чого вона поїхала ліфтом на третій поверх? – довго м'яв коротеньку її спідницю в тому місці, де родиться збудження – але ця сучка анітрохи не намокла, тільки дивилася на мене порожніми своїми очима... а потім розстебнула мені брюки і дряпнула гострими нігтями по моєму непокірному. Він не відреагував, тільки крапельки крові зблиснули під тьмавим світлом лампи. «Нігті отруєні», — попередила Мар'яна. Я вдарив її; думав, поки вона отямиться, то я і ввійду в неї, але двері ліфта відчинилися, влізло троє школярів... ні, не хочу при дітях. Нехай вірять у світлу любов. «Угамуйся», — наказує, відчуваючи, що в мене ще стоїть. «Ти падл...» – вона затискає мені рота і шепоче в саме вухо: «Хочеш море задоволень? І тільки ти і я... а?» Я глипаю на неї, нічого не розуміючи, а вона застібає замок на моїх штанях і сміється. «Чого ти ржеш, відьмако?» – «Бо замість голови». – «Що – замість го... ах ти... та я тебе... та ти в мене, паршивко, зараз будеш ссати як ляля цицю!» І хапаю її за ту саму цицю, а вона знов сміється. «Ну то й що?» – питає. Я знову шокований. Як вона... як вона не боїться? Ангел-хранитель? Навряд чи таке буває. Вона приводить мене до себе додому. Там виймає йод і починає мазати мені подряп... ой! Ой-йой-йой-йой! Пусти, стерво, щоб тебе чорти відмахали... сф-ф-ф-ф-ф-ф-ф-ф-ф-ф-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а! «Тепер чекай», — велить. І йде до іншої кімнати. Там вмикає телевізор. Я вбив би її... Але як? Я й піднятися не можу... йой, як пече!!! Ми нашого тата-бабія повчити вирішили. Ніхто мене не примушував, боронь Боже, я сама так вирішила. Бо замість допомогти нам з грошима на операцію, він викидає скажені суми на своїх блядей. А в матері — рак грудей... а йому – на-чхати! Лазить ото десь, сволота, катає свою «даму серця» на таксі до ресторації — з ресторації, до ресторації – з ресторації. Наслала я на нього свою приятельку, вона його підпоїла, приїхали ми в готель. І вона вимкнула світло, вибігла – замість неї до номера вбігла я. І от, як усе скінчилося, я ввімкнула світло... зробила вигляд, що страшно налякалася, і прошепотіла: «Ой... я, здається, дверима помилилася...» – і вискочила. Все, татусь мій більше за бабами не волочиться. Правда, мене потім чистили... ну, то нічого. Мамі ми зробили операцію... так що хепі-енд. Вона писала свій «Декамерон»... перо її шаленіло від люті, вона й сама, певне, як гадюка сичала... «Що дружині скажеш, як спитає, де ти подряпався?» – питала лагідно, по-материнськи. «Зашлю до тебе, нехай вбиває», — відказав я. А вона: «Дзуськи! Якщо ти до мене чіпляєшся, значить, їй на тебе начхати. А якщо їй на тебе начхати, то вона й не піде розбиратися». Усе було так логічно... і я за це її ненавидів. Обручка лежала в моїй кишені – здавалося, спочивала після важкого дня. Та й як йому не бути важким: це я сьогодні змусила себе віддатися за нелюба. Питаєте, чому? Кажете, що в наш час уже ніхто нікого не силує? А от я силую. Річ у тім, що цього нелюба показала мені доля. Він лежав у лікарні, відвернувшись обличчям до стіни. Я покликала його – тоді ще не по імені. Він озирнувся, глипнув на мене – і заплющив очі. Того ж дня я побачила його з паличкою. Викинула її в вікно і сказала: «Я буду твоєю паличкою». І сьогодні він мені освідчився. Він знає, що після весілля всі турботи ляжуть на мої плечі. Він знає, що в нас не буде спільних дітей. Він усе знає. Окрім того, що я його не кохаю. Але якщо він про це дізнається... о, я вб'ю того, від кого він про це дізнається. Зась вам до мого щастя. Кажете, я ще не відповіла на ваше питання – чому? А ви й самі можете відповісти. Хіба ви глянете на нього, безпорадного, озлобленого, в час його недугу? Хіба опуститеся перед ним на коліна, благаючи прийняти вашу любов? Хіба ви будете з ним до кінця життя – і ні найменшої думки про зраду? Але ж у нього хтось повинен бути. Хоча б хтось один – не за плату, а за просте, одвічне людське «люблю», яке ми так опошлили за весь цей час... І цим «кимось» стану я. Не героїня я, але чиню так, як вчинила б усяка нормальна жінка... ох, де ви поділися, нормальні жінки, де вас носить? На лімузинах вас носить на Багами... Мар'яна щира. І самовіддана. І незаймана. Каже, не знайшовся ще той, хто б заслужив. Її принц схожий на її героїв. Але їй уже все це набридло. Тому й викидає свої оповіданнячка, роблячи з них паперових голубів. А може, просто хоче, щоб такі, як я, побачили справжніх – ой, та що я кажу! – нормальних людей? І коли зробить їх тисячу, цих голубів, то врятує світ? --— КІНЕЦЬ --- Оригінальний текст взято з сайту: www.dysha.nm.ru Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво" www.chtyvo.org.ua