Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). Наука про рідномовні обов'язки.

    Плюндрує все хижак лихий:
    Мій рідний край – сумна пустиня…
    Лиш ти стоїш, як та твердиня,
    О рідна мово, скарбе мій.
    (Спиридон Черкасенко)

    Загальні засади:

    ▶ Рідна мова — найголовніший наріжний камінь існування народу як окремої нації: без окремої мови нема самостійного народу.
    ▶ Мова — то серце народу: гине мова — гине народ
    ▶ …Сила нації – в силі її культури, тому треба конче дбати про розвиток рідної мови.
    ▶ Народ, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державности.
    ▶ Соборна літературна мова, защіплюючи народові шляхетне почуття одности, сильно допомагає йому творити національно міцну інтелігенцію й національно міцні характери.
    ▶ Таланти й генії звичайно не виховуються в народа, що не став свідомою нацією, цебто що не знає соборної літературної мови, найродючішого ґрунту для великих творців. А коли часом і виховуються, то звичайно пропадають для нього, йдучи на службу чужим.
    ▶ У народа, що не знає соборної літературної мови, а тим самим не знає й почуття всенаціональної одности й карности, панує політична й культурна анархія, що приносить йому безсилля, ліпшезнайство, продажність, хрунівство, винародовлення, зраду.
    ▶ Народ, що не сотворив собі соборної літературної мови, цебто не має почуття всенаціональної одности, звичайно не визнає своїх авторитетів і тим позбавляється доброго проводу й нидіє в анархії. Але чужих «авторитетів» такий народ визнає по-рабському й некритично, й по-рабському клониться їм.
    ▶ Скільки книжних мов, стільки й народів. Не робімо з свого єдиного народу кількох народців!

    Мовна політика:

    ▶ Якщо урядник … в своїм приватнім житті не виковує всіх рідномовних обов’язків свого народу, то він дошкульно зраджує свою націю й уже не є її членом.
    ▶ Мовним редактором, як і коректором при виданні мусить бути тільки особа, що досконало знає свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, як також глибоко розуміє свої рідномовні обов'язки.
    ▶ Кожне поважне видання конче мусить мати доброго мовного редактора й коректора. Не вільно випускати ніяких видань без відповідної доброї мовної редакції.
    ▶ Особа, що не знає добре своєї соборної літературної мови та своїх рідномовних обов’язків, не може бути робітником пера.
    ▶ Театр, що ставить п’єси з нечистою літературною мовою, сильно шкодить тим культурі своєї рідної мови.
    ▶ Народ, що прагне стати державним, мусить заздалегідь пильно вироблювати собі й найрізнішу технічну термінологію цілого державного життя: комунікаційну, військову правничу, урядову, канцелярійну, шкільну й т. ін. У народу державного термінологію творить ціле урядове життя, а в недержавного — державна свідомість інтелігенції.

    Для кожного:

    ▶ … кожний громадянин, що хоче щастя своєму народові, мусить повсякчасно працювати й для збільшення культури своєї літературної мови.
    ▶ Кожен інтелігент, що публічно промовляє: зо сцени, в церкві, в суді, в школі, на зборах, на відчитах і т. ін., обов’язаний промовляти тільки соборною літературною мовою й вимовою.
    ▶ Добра літературна вимова — то ознака правдивої інтелігентности людини.
    ▶ Літературний наголос — основа літературної вимови, а тому працюймо для набуття собі доброго літературного наголосу.
    ▶ Усі інтелігенти вільних професій мусять дбати про добрий розвиток своєї фахової термінології.
    ▶ Інтелігент, що не знає Науки про рідномовні обов'язки, не в свідомий член нації.
    ▶ Ніхто не може знати своєї літературної мови , не вчившись її.
    ▶ Всі працюймо для збільшення культури своєї літературної мови.
    ▶ Тільки той свідомий громадянин , хто добре знає свою літературну мову й допомагає її розвиткові.
    ▶ Вся молодь мусить добре усвідомити собі, що її найперший обов'язок перед своїм народом — навчитися соборної літературної мови й вимови й тим защепити собі почуття національної одности.
    ▶ Юнак чи юнка, що не знають своєї соборної літературної мови, стають зайві для свого народу, як нації.
    ▶ Кожен юнак чи юнка, що не знають бодай найголовніших рідномовних обов'язків, не є свідомі члени нації.
    ▶ Пам’ятай, що побратися з чужинкою чи з чужинцем — це початок забування рідної мови, непрощенної зради Батьківщини.

    Для родини:

    ▶ Мати — то найміцніша твердиня збереження рідної мови
    ▶ Мати, що не навчить своєї дитини рідної мови й не защепить їй правдивої любови до неї, є зрадниця своєї нації. Цей найбільший гріх супроти свого народу непокоїтиме таку матір ціле життя, й вона не зазнає правдивого щастя до могили.
    ▶ Кожна інтелігентна мати… конче мусить добре знати Науку про рідномовні обов’язки.
    ▶ Дбайлива інтелігентна мати вияснить своїй дитині різницю між її мовою літературною й говірковою…
    ▶ Кожний інтелігент повинен виховувати в своїй родині не тільки соборну літературну мову, але й добру літературну вимову.
    ▶ Кожний батько, особливо ж інтелігент, мусить говорити в своїй родині тільки літературною мовою, мусить вияснювати рідномовні гасла та обов’язки, завжди даючи добрий приклад своїй дружині та дітям, і завжди вимагаючи від них уживати чистої мови.
    ▶ Усі інтелігенти вільних професій у своїм родиннім житті обов’язані вживати тільки соборної літературної мови, щоб своїм прикладом заохочувати до того й інших.
    ▶ При розмовах… виправляють один одному помилки супроти своєї соборної літературної мови. Ображатися за ці поправки невільно.
    ▶ Кожний … дбає, щоб уся його родина читала приступну [доступну] мовознавчу літературу й говорила тільки своєю літературною мовою.
    ▶ Уживання в родиннім житті чужої мови, мішані подружжя, чужомовна школа…  - це початки мовного винародовлення.
    ▶ Кожний … повинен мати в себе найпотрібніші підручні й довідкові рідномовні мовознавчі праці

    Мішані подружжя:

    ▶ Ціле громадянство мусить пильнувати, щоб його члени не входили в мішані подружжя,
    ▶ Мішане подружжя звичайно провадить до мовного винародовлення, найбільшого гріху супроти своєї нації.
    ▶ Кожний член мішаного подружжя, коли не хоче винародовитися, мусить виконувати всі рідномовні обов’язки свого народу.
    ▶ Коли дружина твоя чужомовна, ти мусиш пильно подбати, щоб у родині панувала твоя рідна мова й щоб діти твої навчалися рідної мови ще з першого року життя. Без цього - діти твої страчені для нації.

    Щодо перекинчиків:

    ▶  Коли батьки соромляться своєї рідної мови, будуть її ціле життя соромитись і їхні діти, а тим стануть чужі для і свойого народу.
    ▶  Соромлення рідної мови батьками — це дошкульна зрада свого народу та найбільший гріх супроти дітей і своєї нації
    ▶  Дитина вважатиме тільки ту мову за рідну, якою говоритиме перші п'ять років свого життя.
    ▶  Дитина, вихована не рідною мовою, ніколи не буде для свого народу національно сильною й морально міцною.
    ▶  Найдошкульніша зрада свого народу й найбільший ніколи непрощений гріх супроти своєї нації - то мовне винародовлення.
    ▶  Мовне винародовлення завжди провадить до морального каліцтва, а воно - найродючіший грунт для різних злочинів. Через це мовно винародовленого уважай за духово прокаженного: не май із ним жодних стосунків, як із заразливо хворим.
    ▶  Сміло розмовляй скрізь: на вулиці, в публічних домах, в вагоні, в трамваї й т. ін. тільки своєю рідною мовою. Тільки національно несвідомий ховається з своєю рідною мовою.
    ▶  Заходячи до чужого склепу на твоїй землі, говори тільки своєю рідною мовою. Як тебе не зрозуміють, піди до іншого склепу й купи там, де тебе зрозуміють. Це право твоє.
    ▶  Продаючи речі своєї праці на своїй землі, розмовляй з покупцями тільки своєю рідною мовою. Якщо тебе не зрозуміють, продай тому, хто тебе зрозумів. Це право твоє.
    ▶  Коли до тебе на твоїй землі звернеться хто з запитом чужою мовою, а ти не маєш переконання, що він твоєї мови не розуміє, відповідай йому своєю рідною мовою.

    Науковцям:

    ▶ Усі спортові організації мусять пильно дбати про добрий розвиток своєї фахової рідномовної термінології.
    ▶ Кожний учений мусить бути зразком доброго знання своєї літературної мови.
    ▶ Кожний учений, розмовляючи з ученим чужонаціональним, обов’язаний боронити правд своєї національної науки.
    ▶ Мова «наукова» - це та ж сама соборна літературна мова, тільки без ознак «поетичної мови».
    ▶ Цитуючи з чужої мови, не зловживайте довгими цитатами з оригіналу, - перекладайте їх на рідну мову.
    ▶ Складного «інтелігентського» способу думати широка маса мало розуміє. Пам’ятаймо це, пишучи.
    ▶ Складний «інтелігентський» спосіб думати сильно шкодить розвиткові нашої загальної культури, бо його розуміє тільки обмежений круг інтелігентних читачів.
    ▶ Кожний працівник пера мусить дбати, щоб у його писаннях запанував тільки народній спосіб думати, цебто спосіб простий і ясний, легко зрозумілий для широких мас.
    ▶ Найкорисніша для народу наукова термінологія — своя рідномовна, на засадах своєї мови оперта.
    ▶ Своя добре створена й усталена національна наукова термінологія сильно збільшує цінність культури народу.
    ▶ Кожний науковий термін мусить відповідати таким засадам: 1. Мусить бути створений на рідномовній основі, 2. мусить найповніш віддавати вложену в нього думку, і 3. не мусить викликати ще й іншого розуміння.
    ▶ Чужі слова діляться на дві групі: а. Слова давнопозичені, сильно в мові засвoєні загальнознані, - це активні чужомовні слова, і б. Слова нові, в мові малознані й легко заступлювані своїми словами, - це слова ялові.
    ▶ Кожна літературна мова пильнує не вживати ялових чужомовних слів, усе замінюючи своїми відповідниками. Збагачуйте свою літературну мову, й не вживайте чужих ялових слів!
    ▶ Механічний переклад слів чи виразів із чужої мови зветься калька. Не вживайте в вашій мові кальок, бо вони сильно її глибоко занечищують літературну мову.
    ▶ В виданнях, призначених для широкого вжитку, а особливо в часописах та журналах, конче оминайте ялові чужі слова, заступаючи їх своїми рідними. Коли ж такого слова вживаєте, конче поясніть його коротко й зрозуміло, як що це в виданні популярнім.
    ▶ Кожний студент вищої школи, якого б фаху він не навчався, мусить добре знати найперше свою соборну літературну мову й вимову, свій соборний правопис. Особливо ж мусять вони плекати вивчення складні́ [синтаксису] своєї мови й пишатися її добрим знанням.
    ▶ Студент вищої школи, де б він не вчився, мусить добре знати й рідномовну термінологію свого фаху.
    ▶ Студент, що не знає своєї соборної літературної мови, чинить тим злочин супроти свого народу й стає йому зайвий, бо не має найсвятішого почуття — почуття одности нації.

    Для наших шкіл:

    ▶ Учні двох останніх середньошкільних клас мусять знати головні рідномовні обов'язки.
    ▶ Учні всіх шкіл мусять твердо пам’ятати, що рідна мова — то найголовніший предмет їхньої науки, а тому повинні навчатися її зо щирою любов'ю та захопленням.
    ▶ Учні всіх середніх шкіл мусять уживати як на лекціях, так і на перервах і вдома тільки чистої літературної мови, завжди пильно слідкуючи за своєю мовою й вимовою.
    ▶ Учні при розмовах у школі й поза нею конче виправляють один одному помилки супроти літературної мови. Ображатися за ці поправки невільно. 

 Церква, духовенство й рідна мова:

    ▶ Кожна віра найміцніше зв'язана з рідною мовою народу, бо рідна мова — то основний родючий ґрунт кожної віри. Рідна мова — шлях до Бога.
    ▶ … кожний священик повинен добре знати літературну мову й вимову народу, якому служить.
    ▶ Святий обов’язок кожного священика — пильно дбати про кращий стан рідної мови своїх вірних, як головної основи їхньої національної культури й міцної твердині для віри.
    ▶ Священик несе найбільшу відповідальність за мовне винародовлення своєї пастви, бо хто винародовлюється, той легко кидає й віру батьків.
    ▶ Священик мусить добре усвідомити, що мати — то найміцніша твердиня збереження рідної мови, а тому повинен при кожній нагоді, особливо ж на сповіді нагадувати жінкам про їхні рідномовні обов’язки.


    Повитягав, впорядкував по‑своєму, і дещо з'адаптував Ромко Мацюк.