Тетяна Никифорук » Поетика віршованих творів Сидора Воробкевича (генерика, металогія, поетичний синтаксис, фоніка, версифікація)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Поетика віршованих творів Сидора Воробкевича (генерика, металогія, поетичний синтаксис, фоніка, версифікація)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 17.12.2018
Твір змінено: 17.12.2018
Завантажити: pdf див. (1,8 МБ)
Опис: Никифорук Т. М. Поетика віршованих творів Сидора Воробкевича
(генерика, металогія, поетичний синтаксис, фоніка, версифікація). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.06 ,,Теорія літератури”. –
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці,
2018.
У дисертації вперше в українському літературознавстві з’ясовано
особливості розвитку поетики віршованих творів С. Воробкевича на основі
визначених її елементів (генерика, металогія, поетичний синтаксис, фоніка,
версифікація) у діахронічному аспекті. Для цього проаналізовано наукову
літературу, пов’язану з дослідженням елементів поетики віршованих творів
С. Воробкевича. Вивчено погляди автора щодо форми поетичного тексту.
Визначено роль сторонніх впливів на поезію С. Воробкевича в аспекті
поетики.
Матеріалом дослідження слугували віршовані твори С. Воробкевича,
уміщені в найповнішому на сьогодні тритомному виданні О. Маковея.
Використано друковані і недруковані твори, що вирізняються специфічними
жанровими, металогічними, синтаксичними, фонічними і версифікаційними
ознаками.
Методи дослідження зумовлені метою та завданням роботи, об’єктом
дослідження і мають комплексний характер. Для висвітлення художніх
засобів С. Воробкевича, й інтерпретації його творів використано
герменевтичний метод і метод повільного прочитання (метод рецептивної
поетики). Для аналізу аспектів віршування застосовано формальний метод,
який базується на використанні статистики, кількісної обробки матеріалу. На
особливу увагу заслуговує використаний у працях В. Півторака, О. Романиці
та Р. Пазюка принцип ,,частотного коефіцієнту” (ЧК) – відношення 3

поетичного елемента до кількості рядків. Такий підхід дає змогу зробити
об’єктиві висновки щодо різних складників поетики письменника.
Для виявлення впливу інших авторів на поетику буковинця
використано порівняльний і порівняльно-історичний методи. Встановити
залежність поглядів С. Воробкевича на поетику від життєвої основи
допомагає біографічний метод.
Вивчення публікацій, дотичних до теми дослідження, показало, що
найціннішими з них є матеріали О. Маковея, В. Лесина та О. Романця,
П. Никоненка, М. Бондаря, П. Никоненка та М. Юрійчука. Зі складників
поетики С. Воробкевича порівняно краще розглянуто генерику та
версифікацію. Однак навіть вони не вивчені достатньо повно. Це
актуалізувало появу комплексного, діахронічного, опертого на об’єктивні
кількісні показники, дослідження поетики віршованих творів буковинця.
Запропоновано таку періодизацію поетичної творчості С. Воробкевича:
1863 – 1867 рр.; 1868 – 1875 рр.; 1876 – 1903 рр. (в останньому періоді
виділяємо два підперіоди: 1876 – 1891 та 1892 – 1903 рр.).
Важливими були міркування С. Воробкевича про форму літературного
твору. Найповніше письменник висловився щодо двох складників зовнішньої
форми: мови та версифікації. Специфіка окремих віршознавчих суджень
поета (розгляд фольклорних та книжних силабічних форм за правилами
,,стопної” силабо-тонічної версифікації) призводило до надмірної хореїзації
його власних силабічних поезій.
Багато додають до розуміння Воробкевичевої поезії його міркування
щодо генерики.
Вивчення віршованих творів С. Воробкевича в аспекті зіставлення їх із
національним фольклором та поезією його попередників і сучасників у рідній
та іншомовній літературах та врахування кількісної (виражені одним
складником поетики, кількома, багатьма) та хронологічної (постійні,
епізодичні: на початку, в середині, у кінці творчого шляху) ієрархії впливів
показало, що він на різних етапах творчості зазнавав впливу обох чинників. 4

Найбільше вплинув на поетику С. Воробкевича національний
фольклор: саме на основі постійного засвоєння всіх складників поетики
фольклору базувалася художня система поезії буковинця.
Другим, за часовою протяжністю та силою впливу на поетику
С. Воробкевича, потужним чинником була поезія Т. Шевченка. Меншим, хоч
різноманітним, був вплив інших українських (І. Котляревський,
М. Шашкевич, М. Устиянович, Я. Головацький, П. Куліш, А. Метлинський,
Ю. Федькович, О. Кониський) та зарубіжних (Т. Падура, Й.-В. Ґете, Г. Гайне,
В. Александрі, М. Емінеску, І. Геліаде-Редулеску, Я. Векереску) поетів.
Для отримання конкретних результатів проведено порівняльний аналіз
елементів поетики щодо виділених періодів творчості.
83 % віршованих творів С. Воробкевича належать до лірики, 17 % – до
ліро-епосу. Поет найчастіше вдавався до автопсихологічної лірики.
Відсоткове співвідношення творів цього сегменту є таким: І період – 70 %;
ІІ – 50 %; ІІІ – 73 %. Показник рольової лірики виглядає так: І – 30, ІІ – 50,
ІІІ – 27. Медитативність і сугестивність дають такі результати І – 65-35 %;
ІІ – 42-68 %, ІІІ – 54-46 % відповідно.
При розгляді емоційної тональності у віршованих творах зафіксовано
всі її види: ліризм, драматизм, епічність. Відсоткові співвідношення
впродовж усіх періодів є такими: І період: 74 – 75 – 93; ІІ: 20 – 20 – 5; ІІІ: 6 –
5 – 3.
Упродовж трьох періодів засвідчено тенденцію до зменшення мінорної
тональності (І – 66 %, ІІ – 55 %, ІІІ – 29 %), натомість зростає мажорна (І –
34 %, ІІ – 45 %, ІІІ – 71 %).
С. Воробкевич постійно працював в експресивних, вокативних та
репрезентативних жанрах. Жанрова палітра поетичних творів С. Воробкевича
доволі багата. Фіксуємо такі: літературна пісня та її різновиди: веснянка,
романс; вірш-прокляття, вірш-звернення, послання, вірш-присвята, вірш-
заклик, ідилія; серед ліро-епічних вирізняємо поему, баладу, вірш-новелу
тощо. Переважають твори жанрів експресії (думки і пісні). 5

В аспекті тематичного спрямування творів поета домінує інтимна
лірика. Впродовж періодів зменшується частка використання культурних,
пейзажних і соціальних мотивів.
Улюбленими тропами С. Воробкевича були епітети, порівняння і
метафори з широким арсеналом їхніх різновидів. Постежено еволюцію
збільшення цих засобів. ЧК епітетів: І період – 0,3; ІІ – 0,05; ІІІ – 4,7. ЧК
порівнянь: І-ІІ період – 0,04; ІІІ – 8,9. ЧК метафор: І-ІІ – 0,04; ІІІ – 11,7.
Спорадично С. Воробкевич використовував метонімію, синекдоху,
евфемізми, гіперболу, мейозис та інші тропи.
Важливу роль в увиразненні поетичної мови митця відіграють
синтаксичні засоби. Складниками поетичного синтаксису є повтори, серед
яких домінують анафори. Найчастіше її використання припадає на третій
період творчості поета (ЧК – 0,04). Оскільки цей період є найпліднішим,
наведемо динаміку ще кількох фігур: рефрен (І період – 0.002, ІІ – 0.001, ІІІ –
0.002), підхоплення (І період – 0,002, ІІ – 0,008, ІІІ – 0,008), кондублікація
(І період – 0,005, ІІ – 0,005, ІІІ – 0,01). Добір стилістичних фігур у
С. Воробкевича доволі багатий. У віршах буковинця зафіксовано риторичні
запитання, інверсію, антитезу, енжамбеман, еліпс, образний паралелізм,
анадиплосис, асиндетон, полісиндетон, плеоназм, анастрофу, лайкасапрен,
поліптоту, імпрекацію, клімакс, симплоку та ін.
С. Воробкевич майстерно послуговувався засобами фоніки. Свідченням
цього є його увага до внутрішніх рим, звуконаслідувань. Спостережено часте
використання асонансів та алітерацій, а також їхніх поєднань. Внутрішні
рими зафіксовано у відсотковому співвідношенні щодо кількості творів: І
період – 43 % творів, ІІ – 41 %, ІІІ – 46 %. Характеристика фонічних засобів
показує послідовний розвиток поетичної майстерності митця: від простих
звукових відображень на першопочатках до поступового наростання
вправності у володінні звуковим багатством мови. Коефіцієнт прозорості
мови витримано у межах середньоукраїнського, але засвідчене періодичне 6

накопичення приголосних, що, ймовірно, спричинене впливом німецької
мови.
У творах С. Воробкевича наявні силабічні 59 % (І період – 90 % усіх
творів, ІІ – 56 %, ІІІ – 31 %), силабо-тонічні твори 37 % (І період – 8 %, ІІ –
41 %, ІІІ – 63 %) та поліметричні конструкції 4 % (І період – 3 %, ІІ – 1 твір,
ІІІ – 10 %). Простежено розвиток поетової версифікації від силабічних до
силабо-тонічних форм.
Усі поетові вірші строфічні. Переважають монострофічні форми: 90 %
(І період – 93 %, ІІ – 90 %, ІІІ – 89 %). Строфічні вірші представлені такими
строфами: дистих, катрен, п’ятивірш, шестивірш, семивірш, восьмивірш,
дев’ятивірш, 11-вірш, 12-вірш. Простежено тенденцію до поступового
зменшення частки катренних строф. Натомість зростає кількість
восьмивіршів. Це явище пояснюється схильністю С. Воробкевича до
творення пісенних текстів.
Різнострофічні конструкції (10 %) С. Воробкевича найширше
представлено в ліриці останнього періоду (11 %), у другому і першому
періодах їх кількість становить 10 % і 7 % відповідно.
Поет використовує переважно точну риму (85,6 %). Відсоток
приблизних рим складає 10,4. Неточних рим – 17,6 %. Поетова рима
переважно однограматична 74,6 %, з переважанням дієслівних – 40,7 %.
Отримані результати є важливим матеріалом для увиразнення наших
знань щодо поетики віршованих творів С. Воробкевича, вони є матеріалом
для зіставлення з аналогічним матеріалом щодо художності поетичних творів
Ю. Федьковича.
На підставі виявлення спільних ознак, з урахуванням даних щодо
інших українських поетів краю цього періоду можна одержати загальну
картину поетики вітчизняних віршованих творів на Буковині в другій
половині ХІХ століття. 7

Ключові слова: С. Воробкевич, поезія, поетика, ґенеза, генерика, троп,
фоніка, поетичний синтаксис, версифікація, метрика, ритміка, строфіка,
рима.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Воробкевич Ісидор
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.