Три кроки в прірву Крок перший. Боротьба Що ж,певно життя варте того,щоб за нього боролися.От тільки боротися іноді треба із самим собою,щоправда. Це збірка поезій про мою боротьбу із собою,про боротьбу за життя,коли ти жити не бажаєш ,і всіма силами зупиняєш себе від фатального кроку.Я ніколи не писала віршів,ці всі вірші можна сказати,дебютні.Що ж таке вірш?Вірш – це крик душі.І ніяк інакше. Я щиро сподіваюсь,що ви відчуєте суть наданих тут поезій. Ти хочеш втекти від себе Не в той бік душа бреде Тебе полишають сили І воля скоро піде Твоя душа мов пустеля Нічого немає там І серце твоє мов скеля Яку укрив чорний туман Куди ведуть твої дії? Не можеш втекти від грат Немає у тебе надії Нема і на серці місця для лат Коли прийде твій світанок? Куди він тебе приведе? Коли прийде добрий ранок, Який до світла веде? В очах твоїх темно-карих Ніякий вогонь н горить Його потушили примари Що їх ти бачив лиш мить * * * Ми дружили та любили Плакали й сміялися Через дрібнички нили І йти вперед боялися Були усі друзями А стали ми ніким Ми стали темно-сірими І світ наш став пустим Ми вперто вірили у вічність Але цей світ хиткий Ми вірили в любов і ніжність Але цей світ хиткий Ми всі робили помилки Через невмілі кроки Наколюючись на штики Бо у життя свої уроки Є сотні віршів про любов І всі вони красиві Усім любов нуртує кров Але не всі щасливі Комусь та панночка любов дається не по силі Але заради неї знов Готові пройти милі Страждань ,боїв і купи крові Горіти в вічному вогні Усе ми зробим для любові Вона ж для нас – ні Ми боремось і мучимось Падаєм й встаєм Отримати ми хочем щось Від неї навзаєм Вона така холодная З обличчям кам*яним І до страждань голодная І з поглядом пустим Вона із нас знущається, Й сміється з нас,дурних Та їй усе прощається Аби не було сліз дрібних Вона ж бо плаче не як люди Плаче кривавими слізьми Її ярмо існує всюди Воно і робить нас ЛЮДЬМИ Сьогодні ви ще з нами А завтра вже не буде нас І дні за днями Біжить невпинно злісний час Ми ще здорові і живі Веселі і щасливі Та недалеко хмари сиві І збунтувались чорні хвилі Ми досі є ще на землі Ми досі ще існуєм Але розчинемось в імлі І більш нічого не відчуєм Впадемо в чорну темноту Нас скосять наші рани Відчуєм дивну легкоту Й відпустимо омани Ми станем свічкою пустою Й заснемо темним вічним сном Ми станем сльозкою важком І хмарок білим молоком І нас не буде біля вас Але ми зараз поряд Тому нехай спиниться час І смерті клятий погляд _____________________________________________________________________________________Як добре було у бабусі Вона ще в парі з дідусем Сісти на теплому кожусі Знайти багато спільних тем Вони тебе чекають,люблять Та часу ти все не знайдеш І скоро вигляд твій загублять І суму їх не буде меж Цей вірш мабуть коротким буде Та не зважайте на поспіх Онук ніколи не забуде Як ваш звучав веселий сміх _____________________________________________________________________________________Мій звір поки що міцно спить Й не може вберегти мене Але він скоро прогримить І лють не скоро ця мине Ховаю його у собі Хіба ж ,люди,божевільна? Та чую скрип його чобіт Невже я скоро стану вільна? _____________________________________________________________________________________Співаш пісні про любов Й сумуєш дні за днями А ти ж бо знаєш стільки мов Як зірочок бува ночами Хіба ж так важко це сказати І вільно-добровільно геть піти Хіба ж запруть у каземати? Хіба почнуть зникать світи? Чи лист писавши дописати «I need you,darling,I love you» Хіба ж бо краще не сказати Й забуть просту любов свою? Хіба тебе спиняє страх? Хіба таку як ти щось спинить? Чи може думаєш,о жах Його побачу і мене заклинить! Ти кажеш,люба,що мені Любов людська та не відлма Що можу лиш писать пісні І від кохання все ховатись вдома Я посміюсь,й нічого не скажу Моя любов – то не людина Про неї я не розкажу Але колись настане днина І всім її я доведу Покажу й розкажу цікаво Так от,до чого я веду, Любов не біль,любов какао Як будеш сипать в неї цукор З терпіння свого й теплоти І будеш ти прощати докір То не відчуєш гіркоти _____________________________________________________________________________________Колись я відцвіту,немов весняна квітка Колись я висохну,немовби річка влітку Колись зламаюсь я ,немов сухенька вітка Колись,як і усім, мені поставлять мітку Моє життя – суцвіття з помилок Мені вже не під силу все згадати Мрії – в багаття з зламаних гілок Пройти потрібно все,потрібно все здолати А люди всі – фігури геть зі скла Один легенький рух – і можемо розбитись Не варто це робить зі зла Таку ми долю маєм – раз а разом битись. Крок другий.Погляд вниз І ось ,ти вже змирився. Стоїш біля краю прірви і дивишся вниз. У тебе немає спасіння,провалля наближається до тебе.Ти вже змирився з цією участю і впевнений – спасіння нема.Ти прощаєш усіх і прощаєшся з усіма.Ти визначаєш час і місце свого падіння з прірви.Здається,це вже кінець. Так хочеться втекти із цього світу Забуть усі проблеми,пізнать нові світи Піти в планету радості і квіту А з світу зла навіки геть піти _____________________________________________________________________________________Вже ступає на п*яти сутінь Вже не спить королева Ніч Ось її ще найперша ступінь Запалила мільйони свіч Тихо сплять величаві тополі Королева по світу бреде Стогне вітер травою у полі Ніч світанок неспішно веде Розбавляє світанок барви Увесь світ у казковім сні І б*є дощ у чарівні литаври Очищає дорогу весні _____________________________________________________________________________________Маленька фотографія,але це мій плакат Стоїть насуплений,сумний,мій старший брат Мене усе на світі вчив ,й пітримував безцінно Ніколи не казала я,як це дорогоцінно Я хочу щоб ти був щасливий,радів щоб подиху весни Щоб був усміхнений й красивий,щоби спокійні снились сни Так мрію щоб завжди веселий,й привітний з людьми був І про сестру свою молодшу ніколи не забув Не знаю,де ми будем завтра,а про роки я вже й мовчу Та ти скажи мені лиш,брате,клянусь,від всього захищу …Маленька фотографія ,але це мій плакат Стоїть насуплений,сумний,щасливий старший брат Вогні твоїх очей мене спалили Я загубилась в лабіринті снів Бо так привчили – любов щоб від колиски до могили В душі німій зовсім немає слів В моїх думках живе ще тепле літо Але в душі – давно уже зима Назовні холод,що не було зігріто А наших почуттів давно уже нема _____________________________________________________________________________________Що ж ,по життю напевне я артист Що лише грає на життєвій сцені І вирішила я писати оцей лист Щоби на вічно покласти край проблемі Попереду ніщо не майорить Й позаду вже нічого геть нема Жива іще,але мене ще мить І буду я навік сама Мабуть,отак для мене краще буде О Боже,ви простіть за все Нехай мене усяк забуде і в інше дивиться лице Люди свічки,а я перегоріла Давно розтанув весь мій віск Немов жаринка,в попелі ще тлі Та остудив її смертей всіх обеліск Колись такі зелені очі І ті на зраду потьмяніли Від того плакали щоночі Але назад не зеленіли Я думала,весна врятує Від вражої холодної зими Та надто дуже смерть лютує Я і не бачила весни А ви до мене не приходьте Й не тратьте марно своїх сліз І виправдань ви не знаходьте Бо мій тягар – каміння віз Не зліться,ви не винуваті Це просто я слабка була І не горюйте ви,забувшись у цій втраті Я квітка,я вже відцвіла Є люди за якими плакать варто Щоправда,я напевно не з таких Ти вже порвата,щастя мого карто Життя оце зовсім не для слабких _____________________________________________________________________________________Так багато в цім світі історій То смієшся,то плачеш,облиш Покидаючи світ теорій Ти мене лиш у ньому залиш Ми так вірили.. Боже,нащо?Пропустили слова поміж вух Мабуть справді таки я пропаща Ти прости мене,вірний мій друг _____________________________________________________________________________________Кажуть люди,що ми тут гості Ті пішли,а ті ще прийдуть Мені люди промили всі кості Я сховаюсь,мене не знайдуть Проклинаю себе,що поробиш Якщо день швидко згас в темноті? Ти мені вже нічого не зробиш Ти не тут,не в моєму житті Силуете,що згас в далині Ти як брак на життєвій картині Не топися в дешевім вині І без мене лишайсь в самотині Проклинайте мою ви гордість! Проклинайте,а я посміюсь Дописала життя свою повість Тому слів ваших вже не боюсь _____________________________________________________________________________________Їдь далеко,сідай на потяг НЕ дивись мені більше в очі Бо в твоїй теплоті я протяг Ти світанок у моїй ночі Їдь далеко,і більш не вертайся Вже згоріли останні ости Про любов свою вічну не кайся Я благаю тебе,відпусти Їдь далеко,і більш не дзвони І я більш ніколи,клянусь,не напишу ..Ох ці слова,які лукавії вони Хіба тебе я просто так облишу _____________________________________________________________________________________Пам*ятаю красиві обличчя І закриті навічно серця За вікном зашуміла столиця від пера молодого митця Його слухають люди тихо Хтось кричить,що він диво читець Та в устах його сховане лихо А в душі – він давно уже мрець Його вірші,пісні і сонети Не врятують його від дощу Його творчість крадуть поети Він ховається в складках плащу Не цінує він свого таланту А лиш хоче втекти від журби Його кроки бринять по асфальту Плащ ховає його від юрби Він не вірить,що хтось його любить І що ллє за ним сльози гіркі Мабуть сам він себе і погубить Його вірші стають громіздкі І якщо навіть щастя зайде В його серце ,таке неторканне Він всміхнеться і тихо піде Тут і щастя не є бездоганне _____________________________________________________________________________________Звернися до мене,ну хоч привітайсь Мені і того буде досить Схмелілий від болю отак не шатайсь Любов і стійкіших косить Не знаю я слова «кохаю» Воно лиш керує людьми Вдивляючись в весну зітхаю Вона ж бо не краща зими Ті самії люди,що лиш пусто дзвонять Клянуться про вічне,чи тут,чи то там Я знаю,мені вже навряд чи подзвонять Тому я ганяю по сивим дахам _____________________________________________________________________________________А як це,жити на межі? Шнирятися від брами і до брами В світі сучасному ми є лише бомжі Які живуть,розігруючи драми Гаряча кава холодного міста Палкі зізнання льодяних сердець Книжки цікаві,та нажаль без змісту І побрехенькам всім прийшов уже кінець _____________________________________________________________________________________Надто багато є слів про любов Віддану,чесну,фальшиву Надто багато дарую розмов Нехай мене бачать щасливу Слова не стихають,та серце мовчить Воно говорити не буде Та іноді щиро так сильно кричить Що біль розриває груди Та ні,не надійтесь мовчать я не буду Бо тиша-отрута з*їдає мов міль Можливо,колись я усіх їй забуду Тих слів,що старанно ховають весь біль Мільйони масок,істини нема Слова усі тут закрасиві Вона блукає,мов лиха чума Зібрались в чистім небі хмари сиві Комусь- любов,комусь образу Можливо пустить гіркую сльозу Та щиро очі ще не плакали ні разу Не щиро ж – немов хмари у грозу То ж що ж в ній є,якщо не фальш І що ж у неї в грудях замість серця? Мабуть і тут існує люди фальш Здається,що кришталь . Насправді – залапані подертії люстерця -_____________________________________________________________________________________ Зараз. Бабуся одягне пухнасті капці Нарве піоній. Рожеву, білу й ще якусь Погляне.Стоїть труна на ганці І розуміє «Я більше не проснусь» «Життя пройшло неначе хвиля І рідні давно кличуть із даля Попереду моя остання миля Й прийме мене холодная земля» _____________________________________________________________________________________ Крок третій.Крок назад І ось,ти вже заплющив очі.Ти примружився і готовий до останнього кроку.Але в останній момент,тебе хтось міцно хапає за руку «Якщо ти стрибнеш,то я стрибну слідом».І ти розумієш,що увесь цей час ти не був самотній.Поряд з тобою завжди є і були невидимі,але такі вірні і щирі друзі. Ти не один,а значить є для чого жити. Ти плачеш біля вікон Тане біля ікон Як нам тоді казали «Життя короткий сон» Так важко не проснутись Так важко все забути Так важко повернутись Так важко поряд бути Нехай мене не побачать Нехай мене не спитають Хай краще мене пробачать І скажуть,що знову кохають Сліпони ще досі в моді Любов давно вийшла з неї Сховай весь свій біль у комоді Від болю нема панацеї Папір не спитає «Нащо?» Не ховай у шарфі обличчя І вір,скоро стане краще Ти країна,а він столиця Слухай музику,а не людей Слухай музику,але не серця Так багато закритих дверей І людське серце також дверця ___________________________________________________________________________________