Петро Мручковський » Етнічна структура населення західноукраїнського регіону (суспільно-географічний аналіз)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Етнічна структура населення західноукраїнського регіону (суспільно-географічний аналіз)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 04.06.2018
Твір змінено: 04.06.2018
Завантажити: pdf див. (9,7 МБ)
Опис: Мручковський П. В. Етнічна структура населення Західноукраїнського
регіону (суспільно-географічний аналіз). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія.
Роботу виконано у Чернівецькому національному університеті імені Юрія
Федьковича.
Захист відбудеться у Чернівецькому національному університеті імені
Юрія Федьковича.
Чернівці, 2018.
В дисертації отримані нові наукові положення:
вперше:
 розкриті територіальні особливості етнічної структури населення (за
лінгвістичною класифікацією) Західноукраїнського регіону загалом та в розрізі
окремих прикордонних сегментів,
 проведена бальна оцінка територіальної поширеності та рейтингової
значимості етнічних груп у розрізі адміністративних районів і міст Західного
регіону України та здійснено їх класифікацію за ступенем етнічної
різноманітності населення,
 виявлені відміни та особливості територіальної концентрації
(нерівномірності) розселення українців та етнічних меншин у залежності від
людності міст та етногеографічного положення територій,
 визначено функціональну залежність рівня етнічної різноманітності
населення від величини міст, рівня урбанізованості та етногеографічного
положення території,
 розкрито географічні аспекти етномовної ситуації як індикатора
асиміляційних процесів у Західноукраїнському регіоні;
удосконалено: 3
 методичні основи суспільно-географічних досліджень етнічної
структури населення етноконтактних територій;
отримали подальший розвиток:
 систематизація і структуризація етнороз'єднавчих та етнооб'єднавчих
процесів та їх співвідношення,
 визначення тенденцій сучасних етнотрансформаційних процесів та
динаміки етнічної структури населення.
Практичне значення отриманих результатів. Основні результати і
положення дисертаційного дослідження використовуються відділом з питань
охорони культурної спадщини, національностей та релігій Управління
культури Чернівецької обласної державної адміністрації при складанні
аналітичних та статистичних матеріалів для голови Чернівецької ОДА та
Міністерства культури України (довідка № 01/16-29 від 25.01.2018 р.),
Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації
при складанні статистичного збірника “Освіта Чернівеччини” (довідка № 01-
32/2957 від 23.11.2017 р.), Управлінням державної міграційної служби України
в Чернівецькій області при формуванні аналітичних та інформаційних бюлетнів
у частині огляду етнічного складу населення Західноукраїнського регіону, в
тому числі й Чернівецької області (довідка № 7301.4-358/73.01-18 від
18.01.2018р.). Теоретико-методичні та аналітичні розробки можуть бути
використані для проведення аналогічних досліджень в інших регіонах України.
Теоретичні положення, конкретні методики і результати використовуються у
процесі викладання курсів “Економічна та соціальна географія України”,
“Географія населення та розселення”, “Методика регіональних географічних
досліджень”, “Етнорелігійна географія України” на географічному факультеті в
Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (акт
впровадження від 16.01.2018 р.). Матеріали дослідження включені до наукових
звітів кафедри географії України та регіоналістики Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 11/42-160 від
22.01.2018 р.). 4
У першому розділі “Науково-методичні основи етногеографічних
досліджень” розкрито поняття “етносу” та етнічної структури населення як
об'єкту суспільно-географічних досліджень, географічні особливості етнічних
процесів, методику суспільно-географічних досліджень етнічної структури і
різноманітності населення.
Аналіз попередніх досліджень дозволив зробити висновок, що етноси –
складні біосоціальні динамічні системи, які мають власні закони свого
становлення, розвитку, розквіту, занепаду і зникнення або трансформації.
Виділяються декілька концепцій розуміння сутності етносу: біологічна,
соціальні (дуалістична, інформаційна, системно-статистична),
примордіалістські (природно-еволюційна, еволюційно-історична),
переніалістська, інструменталістська, конструктивістська, пасіонарна.
Більшість українських дослідників – прихильники біосоціальної концепції
етносу, згідно з якою при розкритті сутності етносу необхідно одночасно
враховувати біологічні аспекти (антропологічні особливості населення,
природно-географічні умови етнічних територій) і соціальні аспекти
(історичний розвиток, соціальний устрій, господарську діяльність, специфіку
побуту, традицій, культури). Як біосоціальні відкриті системи етноси
функціонують і розвиваються за допомогою інформаційних зв’язків двояко: а)
діахронні міжпоколінні (внутріетнічні) зв’язки забезпечують їм стійкість, б)
синхронні просторові (зовнішньоетнічні) зв’язки забезпечують інноваційність
розвитку та постійне оновлення.
Встановлено, що сутність біологічних і соціальних процесів появи,
існування, трансформації та зникнення етносів проявляється в етнічних
процесах, які фіксують послідовність розвитку етносів. За своїм змістом етнічні
процеси поділяються на еволюційні і трансформаційні, за характером прояву,
залежно від переважання доцентрових або відцентрових тенденцій, етнічні
процеси бувають роз’єднавчі та об’єднавчі.
Визначено, що особливості етнічних процесів залежать від: характеру
розселення (компактного, розірваного чи дисперсного) етнічних спільнот, їх 5
демогеографічних параметрів і етнодемографічних потенціалів; структурно-
територіальної організації етносів; наявності чи відсутності чітко виражених
границь етнічних територій; етногенетичної і мовно-культурної спорідненості
між етносами-сусідами тощо.
Проаналізовано, що оскільки етнос – це система з чітко вираженою
структурою і зв’язками, тоді поєднання в прикордонних етноконтактних смугах
численних різновіддалених за генетичною спорідненістю етносів визначають
етнічну структуру населення як дуже складну систему. Тому розробка
методики суспільно-географічних досліджень етнічної структури й
різноманітності населення прикордонних територій вимагає застосування
цілісної системи загальнонаукових та конкретнонаукових методів наукового
пізнання: системного аналізу і синтезу, діахронічного, синхронного і
ретроспективно-хорологічного аналізу, статистичного і математичних методів
дослідження, факторного аналізу, картографічного і порівняльно-географічного
методів, методів класифікації і типізації, ключів, аналізу аналогових ареалів
(ААА), індукції та дедукції, спостережень, літературного, описового.
У другому розділі “Територіальні етногеографічні системи
Західноукраїнського регіону” проаналізовані історико-географічні особливості
заселення і формування етнічної структури населення в регіоні дослідження,
етногеографічна система всього Західноукраїнського регіону, його
прикордонних “майже моноетнічних” сегментів – українсько-польського і
українсько-білоруського, “поліетнічних” Закарпатської і Чернівецької областей
та етнічно найоднорідніших Тернопільської й Івано-Франківської областей.
За даними останнього перепису населення в Західноукраїнському регіоні
проживає 9552886 осіб, які ідентифікували себе представниками 119 народів
(76 осіб належать до групи “інші” національності, 15546 осіб “не вказали” своєї
національності), об’єднаних у 22 мовні групи десяти мовних сімей, 4 етноси
розмовляють “ізольованими” мовами. Домінують українці – 92,15% населення,
найчисельнішими етнічними меншинами є титульні нації сусідніх держав –
росіяни, угорці, румуни, молдовани, поляки, білоруси, словаки, а також цигани, 6
німці, євреї, вірмени. Індекс етнічної різноманітності населення характеризує
його структуру як “перехідну” (Е р= 0,150).
Встановлено, що в українській частині українсько-польського й
українсько-білоруського прикордоння домінують українці по всій території і за
величиною Е р структура населення “майже моноетнічна”. Найчисельніші
національні меншини – три слов’янські народи (росіяни, поляки і білоруси), які
за рівнем етногенетичної й мовно-культурної спорідненості дуже близькі й
близькі до українців. Поляки є другою меншиною (після росіян) в українсько-
польському прикордонні, білоруси – другі (після росіян) в українсько-
білоруському пограниччі. 53 райони з 58 адміністративно-територіальних
одиниць низового рангу – “майже моноетнічні” і тільки 2 прикордонні райони й
3 обласні центри мають “перехідну” структуру. Величину Е р визначають рівень
урбанізованості території, величина міст, субурбанізаційні процеси і в
незначній мірі – віддаленість від державного кордону.
Чернівецька і Закарпатська області – поліетнічні території зі значною
часткою генетично і мовно-культурно віддалених від українців етнічних груп –
угорців, румунів, молдованів, циганів тощо. На рівень етнічної різноманітності
населення великий вплив має етногеографічне положення. Найвищий рівень Е р
в етноконтактних районах. Виділено 6 районів з “поліетнічною” структурою
населення, 2 обласні центри і 8 районів – “перехідні”, 10 районів – “майже
моноетнічні”.
Визначено, що на “майже моноетнічних” територіях національні
меншини у своєму розселенні зорієнтовані, насамперед, на великі та середні
міста – це підтверджують криві Лоренца. Величина Е р міст має функціональну
залежність від їх людності. В поліетнічних зонах такої чіткої залежності немає
– на рівень Е р міст більший вплив має етногеографічне положення, ніж їхня
людність.
У третьому розділі “Географічні аспекти проявів етнічних процесів і
динаміки етнічної структури населення Західноукраїнського регіону”
розглянуто вплив етнічної структури населення на формування демографічної ситуації та хід демографічних процесів, виявлені географічні особливості
етномовної ситуації як індикатора асиміляційних процесів, досліджено
географічні аспекти проявів етнічних процесів.
Встановлено, що етнічні групи володіють різними етнодемографічними
потенціалами, мають різну інтенсивність та напрямки зовнішніх міграцій, що
визначають демографічні процеси і динаміку їхньої людності.
Виділені групи найбільших етнічних груп Західноукраїнського регіону за
рівнем етномовної самоідентичності та мовної асиміляції. Визначено вплив
особливостей розселення етнічних меншин на рівень мовної асиміляції, яка
передує етнічній асиміляції, а саме: рівень урбанізованості території та
величина міст, демографічний потенціал і компактність розселення,
етногеографічне положення, ступінь етнічної різноманітності населення,
національна і мовна політика держави.
На прикладі поліетнічної етноконтактної зони розкриті особливості
проявів етнічних процесів – трансформаційних, еволюційно-трансформаційних
та еволюційних, що проявляється в зміні етнічної структури населення. Загалом
визначена загальна тенденція – зростання етнічної однорідності населення.
Ключові слова: етнос, етнічна група, етнічна різноманітність, етнічні
процеси, етнодемографічний потенціал, етногеографічна система,
етноконтактна зона, Західноукраїнський регіон.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.