Опанас Васильович Маркович » Українські приказки, прислів'я і таке інше
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Українські приказки, прислів'я і таке інше

Не визначено
Написано: 1864 року
Джерело: archive.org
Розділ: Народна
Твір додано: 27.12.2018
Твір змінено: 27.12.2018
Завантажити: pdf див. (28,1 МБ)
Опис: Опанас Васильович Маркович (1822-1867) - один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, етнограф, фольклорист, історик, громадсько-політичний діяч, музикознавець - зібрав більше 50 тисяч народних пісень, прислів’їв та приказок і систематизував цей матеріал у збірник, але сам видати не зміг і передав його для видання М. Номису, який у 1864 р. оприлюднив цей збірник, додавши до нього записи інших авторів. На той час це було майже повне видання українських пісень, прислів’їв і приказок.
Перу О. Марковича належать праці «Описание Малороссии» та «Записки о дворянском сословии Черниговской губернии», які не втратили свого наукового значення і до сьогодні. Фольклорно-етнографічні дослідження О. Марковича друкувалися у виданнях Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Амвросія Метлинського, Петра Білецького-Носенка, Михайла Симонова (М. Номиса), часописі «Основа» та особливо в губернській газеті «Черниговские губернские ведомости», де він працював.
Також він був співавтором «Народних оповідань» під псевдонімом Марко Вовчок, але йому було заборонено друкуватися.
 
Відгуки читачів:
 
28.12.2018 • Винозор
Мабуть, давно вже треба признати, що якщо над “Народними оповіданнями” працювало дві людини, Опанас Маркович і його жінка Марія, то й псевдоним Марко Вовчок, під яким вийшли ці оповідання, повинен якось вказувати і на авторство Опанаса Марковича. Умовчання ім’я Опанаса в 1850-х роках, певно, у великій мірі було зв’язане з його становищем «неблагонадійного». Його авторство “Народних оповідань” безперечне, як безперечне і те, що Марія Вілінська не могла написати творів такого рівня самостійно. На різні аспекти цієї проблеми в свій час вказували П. Куліш, І. Франко, О. Пчілка, О. Огоновський, С. Єфремов та інші. Наприклад, О. Кониський в своїй книзі “Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя” (Львів, 1901 т. 2 сс. 241-242) так описує цей факт: “В невеличкій сім’ї українських письменників, що того часу пребували в Петербурзі, значне місце займала тоді жінка одного з Кирило-методіївських братчиків, Опанаса Марковича, що теж кільки років перебував за засланню в Орсті - Маруся. “Народні оповідання” видані р. 1857 під псевдонімом Марка-Вовчка, коло яких чи не більш за підписаного автора працював сам Опанас, зажили Марковичці великої слави”.
І не меняє справу, що Марія Вілінська продовжувала використовувати цей славний український псевдонім і пізніше, в свій російский період (навіть, для своїх скандальних “Переводов лучших иностранных писателей” - дивись Вікіпедію).
Сергій Єфремов у своєму некрологу Вовчку згадує слова Омеляна Огоновського, які той написав невдовзі після смерті Опанаса Марковича:
"Коли вмер Опанас Маркович у 1867 році, то й Марія вмерла для літератури української."
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.