Тимур Литовченко 
 
ПАНІКЕРИ, ЗАСПОКОЙТЕСЯ! 
 
Оповідання 
------------------
 
		Колишньому мiнiстровi 
		охорони здоров'я УРСР 
		тов. Романенку О.Є. 
		ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
	
	
	Вася увiмкнув телевiзор. Екран спалахнув, зробився строкатим, потiм зображення стало бiльш чiтким. На Васю позирала офiцiйна особа у модерних окулярах. Пихату фiзiономiю пiдпирала темно-синя краватка з бездоганно трикутним вузликом, бiла сорочка майже не вiдрiзнялася кольором вiд стiни студiї.
	
	- ...тепер стабiлiзувався. Нагадую, що перiод напiврозпаду цезiя-137 становить двадцять рокiв.
	
	- Брешеш, тридцять, - сказав Вася. Тої ж митi офiцiйна особа якось розгублено кахикнула, наморщила чоло i повела далi:
	
	- Перепрошую, тридцять рокiв. З часу вибуху на атомнiй електростанцiї рiвень радiацiї вiд цього iзотопу навiть теоретично мав знизитися у десять разiв. Практичне ж зниження рiвня значно перевищує прогнози. Крiм того, якщо врахувати, що початкова кiлькiсть цезiя була незначною...
	
	- Брехло, - пробурмотiв Вася.
	
	- ...то на тлi сказаного поведiнка деяких осiб, якi сiють панiку у тридцятикiлометровiй зонi, є, вiдверто кажучи, аморальною...
	
	Голос офiцiйної особи задрижав, губи чомусь засiпалися. Втiм, усе це швидко припинилося. Особа впевнено продовжувала:
	
	- Дехто залишає зону з явно надуманих приводiв. I все це вiдбувається в той час, коли зону необхiдно долати... себто, засвоювати...
	
	Очi офiцiйної особи глянули у рiзнi боки. Особа мугикнула.
	
	- Перепрошую, ми повиннi керувати ситуацiєю в зонi, скажiмо так. Для цього я сам, особисто перебуваю тут, у зонi i запевняю вас, що вiдчуваю себе цiлком...
	
	Офiцiйна особа заклякла iз роззявленим ротом i таким виразом в очах, немов перед нею з'явився зголоднiлий тиранозавр. Секунд за десять незмiнно лагiдний диктор повiдомив з екрану:
	
	- Шановнi телеглядачi, перед вами у прямому ефiрi виступав мiнiстр охорони здоров'я Ескулап Дохтуров. На превеликий жаль, з технiчних причин подальша трансляцiя неможлива. А зараз ми покажемо вам короткометражний фiльм "Золотава гiлка".
	
	А у телестудiї двоє технiкiв кинулися до закляклої офiцiйної особи, розстебнули "блискавку" на його спинi, вiдкрили невеличку кришечку i витягли пошкоджений блок.
	
	- Що там сталося? - спитав голос iз селектора.
	
	- Схеми знов вийшли з ладу, - зi злiстю повiдомив один з технiкiв.
	
	Проте Вася усього цього не бачив. На екранi крiзь золоте листя сяяла яскрава монетка сонця.
	
	- Васю, що там таке? - долинув з кухнi голос дружини.
	
	- Iнтерв'ю з Дохтуровим. Агiтував не кидати зону. Перервали.
	
	- Це не про нас, - твердо сказала дружина. - Ми i не збираємося, так, Васю?
	
	- Авжеж, - пiдтвердив чоловiк. - Тут зовсiм непогано. Щоправда, подейкують, нiби-то цезiй значно знижує стiйкiсть мiкросхем, але це не дуже важливо. Головне, масло регулярно видають i без талонiв. Так?
	
	- Звiсно, так. Iди їсти, - покликала дружина.
	
	Вася попростував на кухню, взяв маслянку, половину її вмiсту вичавив до рота, а рештою заходився змащувати шарнiри.
 
--- КІНЕЦЬ ---
 
Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво":
www.chtyvo.org.ua