Олена Лисенко » Жертва, свідок чи виконавець? Кримінальна справа на співробітника УНКВС по Чернігівській області Я. Баутіна
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Жертва, свідок чи виконавець? Кримінальна справа на співробітника УНКВС по Чернігівській області Я. Баутіна

Стаття
Розділ: Історична
Твір додано: 16.03.2020
Твір змінено: 16.03.2020
Завантажити: pdf див. (807.8 КБ)
Опис: "З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №2 (50) 2018


На підставі документів архівно-кримінальної справи, матеріалів службового розслідування та особової справи колишнього начальника 4 відділу УНКВС по Чернігівський області Я.Баутіна досліджено перебіг масових репресивних операцій під час Великого терору. На прикладі біографії конкретної постаті визначено варіативність стратегій, до яких вдавалися чекісти з метою уникнення покарання за звинуваченнями у «порушені соціалістичної законності» або його мінімізації.

Відтворюючи основні етапи біографії Я. Баутіна, авторами використано антропологічний та просопографічний підхід. Для реалізації означеної мети були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, лінійно-хронологічний методи, методи психологічної та історичної реконструкції.

Автори на підставі виявлених архівних матеріалів, що запроваджуються до наукового обігу вперше, розкривають нові нюанси в організації та реалізації масових операцій у 1937–1938 рр. Основними методами фальсифікації кримінальних справ були маніпуляція інформацією, психологічний тиск, катування, використання підставних свідків, корекція протоколів допитів тощо. Ці методи слідчої роботи були санкціоновані керівництвом НКВС СРСР та НКВС УРСР.

Досліджено базові стратегії поведінки співробітників держбезпеки, які прагнули убезпечити себе від обвинувачень у порушенні «соціалістичної законності» і у такий спосіб мінімізувати покарання: від заперечення власної провини та перекладанні її на безпосереднє керівництво та колег до показового каяття та запевнянь у особистій лояльності до вищого партійно-державного керівництва. У повоєнний період та наступні десятиліття вище партійно-державне керівництво не було зацікавлене у реальному покаранні співробітників державної безпеки. Суворо покарали (зокрема, розстріляли) лише одіозних керівників, які входили до найближчого оточення союзного чи республіканського наркомів. Всі інші колишні співробітники держбезпеки були або арештовані, або ув’язнені на нетривалі терміни, або позбавлені посад в органах НКВС, але при цьому продовжили свою кар’єру чи на господарському, чи на низовому партійному поприщах.
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.