Ліна Костенко » Записки українського самашедшого
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Записки українського самашедшого

Роман
Написано: 2010 року
Розділ: Художня
Твір додано: 14.05.2011
Твір змінено: 14.05.2011
Завантажити: djvu (7,5 МБ) fb2.zip (801,9 КБ) txt (621,5 КБ) txt.zip (291 КБ)
Опис: Роман написано від імені 35-річного комп'ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.
За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики. Це перший опублікований прозовий роман видатної української поетеси.
 
Відгуки читачів:
 
12.08.2013 • Levinuk
Не бабця, а великий український поет, Людина, яка має чітку громадянську позицію. Вірна Україні та її народу. Не знає часу і не хоче знати нікчемних володарів, що випливли з каламутної гнлої води Совдєпії. Роман написаний нестандартно. Світ став великим селом, інформація заповнює всі пори людського життя, впливає і формує світогляд людини. Завдання людини не бути гумкою, а залишатись творцем світу. Дякую за роман. Ліна Костенко одна з найвеличніших українок, які приходили в цей світ на протязі віків.
29.07.2011 • AndyN
Маст хев - що там казати. А чорнуха - бо така країна в нас. Бабця дає фору молодим письменникам. І розум і стиль.
27.07.2011 • galari
теж довго читала роман. Смутно йшов, інколи перевантажувалась інформаційними приводами, клаптями вражень, ностальгій про той час і події, якими і я цікавилась у той час. А зараз вони викликають, якщо не скепсис, то байдужість.
Добре, що закінчився оптимістично, якось так - дуже хотілось якогось позитиву в житті цього героя і його родини.
04.06.2011 • vitalis
Дуже важко охарактеризувати цю книгу. З одного боку це щоденник-хронологія, а з іншого — художній твір. Тонко розкрито українські реалії з 1990-х по 2005 рік, так само достеменно точно передано переживання «звичайного» українського патріота, його реакцію на всі ці події. Своєю глибиною книга безперечно сподобалася.
З іншого боку вона чорнушна, депресуюча. Дуже важко читати перші три чверті твору — це якась суцільна хронологія негараздів. Попри те, що все це факти, але позитивних моментів майже не розкрито, від чого більша частина твору створює гнітюче враження.
Кінцівка оптимістична, але з отим всюдисущим «але». Я досі сам для себе не визначився з оцінкою для книги — і оригінальна, і гнітючо-вульгарна, і цікава водночас.
28.05.2011 • sarmatianking
Костенко вже час на пенсію. Вона взялася за обзервацію незрозумілого вдвічі-молодшого покоління, яке з комп'ютером запанібрата(на відміну від авторки). Забагато згадок про дрібне і непотрібне.
Загалом на мене твір справив враження інформаційних помиїв.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.