Володимир Безверхній » Програміст
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Програміст

Повість
Написано: 2007 року
Джерело: archive.org
Розділ: Наукова
Твір додано: 05.07.2016
Твір змінено: 05.07.2016
Завантажити: pdf див. (280,9 КБ)
Опис: Науково-фантастична повість.

"Олег напружено вдивлявся у болючо-біле вікно монітору, намагаючись збагнути, що трапилося. Зникли невідомо куди всі розрахунки. На робочому столі - нічого. Раптом, наче якесь марево, з’явилася заставка: космічний корабель повільно плив між зірок. Та за мить все розтануло і екран став зовсім темним.
- Учора я зробив дещо дуже важливе, - захвилювався Олег. - Вирішив подрімати... І заснув аж до ранку! - промайнуло блискавкою. Він незадоволено нахмурив брови. - Таке зі мною вперше! Несподівано екран ожив і Олег побачив, як чиїсь незримі пальці видруковують речення. Літери нагадували давні ієрогліфи.
- Що за маячня, - мовив Олег й кілька разів натиснув „Esc”. Слова дивилися на нього, наче хижий павук зі своєї засідки, нікуди не зникаючи. На душі чомусь стало неспокійно.
- Кому це захотілося поспілкуватися зі мною? - голосно сказав Олег і не впізнав власного голосу.
Зненацька ієрогліфи застрибали, змінюючи колір.
“Ми - ті, кого ти давно чекаєш, - прочитав Олег. – Ти перевершив наші сподівання: зумів зазирнути за межі дозволеного людям.”
- Хто ви? - вигукнув Олег, але текст щез і світло від монітора стало настільки яскравим, що йому захотілося заплющити очі...
Олег прокинувся пізніше, ніж звичайно від яскравого сонця, яке немилосердно кидало у його обличчя пекучі промені, й мимоволі відвернувся....

- Хлопці, а не пішли б ви в інтернет, або куди подалі! - розлютився Олег. -Мені треба працювати. Сеанс демонстрації власного інтелекту з обох сторін закінчено. Я відключаюся. Бай-бай.
Одразу підвів курсор до опції відключення від інтернету й клацнув мишкою. Комп’ютер відмовлявся його слухати, а на екрані з’явився ще один напис :
- Ми не хлопці, і ми вже в інтернеті. Це не демонстрація. Це була перевірка того, на що здатний ти.
Олег швидко схилився до модему й виключив його, сердито промовивши :
- Ненормальні хакери-шмакери не дають працювати.
З острахом глянув на екран й побачив, що текст знову змінився

- Не метушися! Поки ми не захочемо, сеанс не закінчиться!
Розлючений до несамовитості, він витягнув з комп’ютера кабель й виключив монітор. Тієї ж миті екран погас, а комп’ютер затих. Нарешті Олег зміг полегшено зітхнути. Він обтер кілька крапель поту, що завмерли у нього на чолі й неначе після довгого спарингу, тяжко підвівся. Раптом він почув шарудіння жорсткого диску і екран бризнув йому в обличчя вже знайомим жовто-
гарячим світлом. Один за одним швидко виникали рядки :
- Слухай, программер, з тобою ніхто не жартує. Нам просто потрібно поговорити. Тобі не здається дивним, що при відключених модемі, комп’ютері, моніторі все працює? Твоїми курячими мізками потрібно нарешті зрозуміти,
ХТО до тебе звертається. І порада: більше ніколи не роби те, що тобі не дано, інакше тобі нічого не дасться, і твоєму виду також. Наступна зустріч відбудеться 20 травня о 16 годині 30 хвилин 45 секунд. Комп’ютер можна не включати, щоб ми знову не гралися у хакера. Наш діалог ми збережемо на диску D у папку „Порада людству”. Чекай і бійся!"
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.