Оноре де Бальзак » Модеста Міньйон
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Модеста Міньйон

Роман
Написано: 1844 року
Розділ: Художня
Твір додано: 15.05.2012
Твір змінено: 15.05.2012
Завантажити: epub (293 КБ)
Опис: Роман «Модеста Міньйон» вперше опубліковано в 1844 р. як серію фейлетонів у газеті «Журналь де Деба»: 4-18 квітня з'явилась перша частина тексту, 17-31 травня — друга, 5-21 грудня — третя. Того ж року роман було передруковано окремим виданням під назвою «Модеста Міньйон, або Троє закоханих». Твір було поділено на 75 невеликих розділів. У 1845 р. Бальзак включив «Модесту Міньйон» до 4-го тому «Сцен приватного життя» першого видання «Людської комедії».

Роман має цікаву історію написання. В лютому 1844 р. майбутня дружина письменника Евеліна Ганська переказала Бальзаку в одному зі своїх листів сюжет новели, яку написала, а потім знищила. Задум Ганської сподобався письменникові. В листі від 1 березня 1844 р. Бальзак звертається до своєї кореспондентки з пропозицією відтворити текст, який він після необхідної переробки зможе надрукувати під своїм ім'ям. В уяві письменника існує навіть план майбутнього твору. Спочатку треба змалювати буденне життя пересічної провінційної родини, в якій зростає екзальтована й романтична дівчина. Мотив листування героїні з уславленим поетом дасть змогу перейти до його характеристики. Друг поета, який продовжить листування, повинен бути одним із тих розумних людей, які звичайно бувають супутниками таланту. Ганська не наважилась прийняти пропозицію. Сам Бальзак, проте, не відмовився від теми, яка його зацікавила і в квітні 1844 р. вже закінчив роботу над першою частиною «Модести Міньйон».

Деякі сюжетні ситуації твору нагадують аналогічні епізоди з життя автора «Людської комедії»! Адже багаторічне листування Бальзака з Евеліною Ганською також розпочалося з таємничого листа за підписом «Іноземка», що його письменник отримав 28 лютого 1832 року з Одеси. Слід пригадати і першу зустріч Бальзака з Ганською в Невшателі тощо.

Роман «Модеста Міньйон» написано в період особливої творчої активності письменника. Саме в 1834-1845 рр. Бальзак створює більшість романів і повістей «Людської комедії», серед них такі шедеври, як «Втрачені ілюзії», «Пишнота і злиденність куртизанок», «Банкірський дім Нусінгена» та ін. Це твори зі складною композицією, з великою кількістю персонажів, з широким колом проблем. Письменник тяжіє до відтворення глобальних соціальних структур. Одночасно зростає майстерність Бальзака у створенні психологічно й соціально правдивих характерів. Митець ретельно вивчає середовище, в якому діють його герої. Його цікавить усе, що стосується їхньої життєвої сфери: вулиці й будинки, меблі й одяг. Він оточує їх цілим натовпом другорядних персонажів, кожен з яких зберігає здатність до активної дії, має власну роль в сюжеті твору.

«Модеста Міньйон» — роман досить цікавий і своєрідний. Незвичною є його композиція. Значну частину тексту становить листування Модести Міньйон з Ернестом Лабрієром. Епістолярна форма, надзвичайно популярна в минулому XVIII ст., дає можливість посилити психологічний аспект твору, змалювати характери героїв у всій їхній внутрішній складності. Це стосується, передусім, центральної героїні твору Модести Міньйон, образ якої займає особливе місце в галереї Бальзакових жіночих портретів.

Романтична і мрійлива Модеста підіймається над навколишнім пересічним середовищем з його меркантильними інтересами і дріб'язковою грою честолюбств. Вигідний шлюб не приваблює героїню. Вона рішуче домагається права самостійно влаштувати своє життя. Її історія позбавлена драматичного напруження і завершується традиційним «щасливим кінцем». Сюжетна лінія Модести Міньйон є, таким чином, позитивним варіантом вирішення теми долі молодої людини, з яким ми не часто зустрічаємось у творах Бальзака.

Незважаючи на те, що в романі немає побічних сюжетних ліній — всі інші персонажі пов'язані з історією Модести Міньйон — у ньому розробляється широке тематичне коло проблем. Однією з них є тема митця, з якою ми постійно зустрічаємось у творах Бальзака. В літературу її широко ввели романтики, які надзвичайно гостро відчували ворожість буржуазного суспільства справжньому мистецтву. В інтерпретації Бальзака названа тема розробляється в реалістичному, соціально-аналітичному плані. Письменник не лише декларує несумісність митця і меркантильного суспільства. Від констатації факту він переходить до його тлумачення. В численних творах Бальзака зображено механізм зваблення таланту, розтлінний вплив жадоби багатства і марнославства на душу митця.

З Каналісом читач зустрічається в апофеозі його слави. Він — модний поет, улюбленець дам Сен-Жерменського передмістя, митець-сановник, який отримує чималу пенсію від фонду підтримки літератури, командор Почесного легіону. Суспільство остаточно розбестило його. Бальзак, проте, не зупиняється на критичному зображенні цього шанолюбця від літератури. Позбавлений ідеалів, віри в велику місію мистецтва, Каналіс сам стає розбещувачем, розтліває душі своїх численних читачів. Навіть обдарована відчуттям прекрасного Модеста не відразу розпізнала за вишуканістю віршів Каналіса душу ремісника.

Не випадкове й те, що Бальзак робить Каналіса епігоном романтизму. В кінці 30-х — на початку 40-х років у естетиці письменника посилюються антиромантичні тенденції. Бальзак систематизує і розвиває теоретичні положення, які вже містили в собі такі його статті, як «Романтичні акафісти» (1830), «Романтичні салони» (1830) та ін., критикуючи романтиків за їхній суб'єктивізм, зневагу до реальної дійсності.

Важливою в романі є також тема проникнення буржуазних принципів, буржуазного способу життя в дворянське середовище. Узагальнено-типовою є в цьому плані доля батька Модести Міньйон Шарля де Лабасті. Зубожіння дворянства зображено на прикладі родини д'Ерувілів. Мотив втрати дворянством своїх суспільних позицій є наскрізним у творчості Бальзака («Музей старожитностей», «Втрачені ілюзії», «Темна справа» та ін.).

З ім'ям головної героїні роману читач зустрічатиметься також в інших творах Бальзака. Вона відвідує буржуазний салон пані Попіно, її приймає аристократка мадам д'Еспар («Кузина Бетта»). Про Модесту Міньйон згадують персонажі «Депутата із Арсі». Художнє значення цей персонаж має, однак, лише в межах названого роману.

Більш значущим в загальному масиві «Людської комедії» є образ барона Каналіса. Барон буває на обідах у банкіра-вбивці Тайфера («Шагренева шкіра»). Ми бачимо його в салоні мадмуазель де Туш («Музей старожитностей», «Другий силует жінки»). Цей поет-аристократ нічим не гребує заради своєї кар'єри. Він стає коханцем герцогині де Шольє («Секрети княгині де Кадіньян»), яка допомагає йому отримати звання командора Почесного легіону. Співець Сен-Жерменського передмістя — обдарований поет, проте, йому дуже бракує моральної стійкості й відданості літературі. Творчість для нього — засіб досягнення життєвого успіху. Суспільство осипає поета почестями і титулами, розбещуючи його. В «Перших кроках в житті» Каналіс — уже пер Франції, в «Комедіантах, які самі того не знають» — впливовий політик-консерватор.

З'являються в інших творах Бальзака і деякі другорядні персонажі «Модести Міньйон». Так, герцог д'Ерувіль є однією з дійових осіб «Кузини Бетти». На той час він уже має досить солідний статок. Герцог стає коханцем співачки Жозефи, яка заради нього залишає барона Юло. Ім'я герцогині Елеонори де Шольє, п'ятдесятишестирічної коханки Каналіса, згадується в таких творах, як «Музей старожитностей», «Ежені Гранде», «Пишнота і злиденність куртизанок» тощо.
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.