| Опис: |
Роман «Люба», як можна судити з уривчастих свідчень, Іван Багряний написав наприкінці війни, присвятивши його боротьбі УПА. Проте твір Багряний власноруч знищив «тому, що розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колишніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів». Пояснення автора стане зрозумілішим, якщо згадати його повоєнну еміграційну політичну діяльність.
Ще за війни І.Багряний співпрацював з підпіллям ОУН(б) та УПА і з делегацією Закордонного представництва Української Головної Визвольної Ради виїхав на Захід. Там у нього виникли ідеологічні розбіжності з бандерівським табором. Багряному не подобалось недостатнє розуміння західноукраїнськими націоналістами специфіки Сходу України, нехтування тими змінами в свідомості людей, які сталися за 20 років комуністичної влади в УРСР, стремління до вождизму, монопартійності, застосування психологічного і фізичного терору стосовно опонентів, що було особливо характерним для еміграційних Закордонних Частин ОУН.
Відомо, що Іван Павлович створив окрему Українську революційно-демократичну партію і часто критикував націоналістичний табір. Під «таборовими» державами тут маються на увазі табори переміщених осіб (англ. «Ді-Пі») - для біженців, остарбайтерів, військовополонених, які опинилися в Німеччині.
Отже конфлікт з бандерівцями був причиною того, що автор спалив роман про тих, з ким посварився.
Збереглося лише кілька сторінок чернетки, зміст яких опублікував літературознавець Олександр Шугай у своєму романі-дослідженні "Іван Багряний або Через терни Гетсиманського Саду" (Київ, 1996).
До нас дійшов також експромт "Любі Х", датований 7 січня 1945 р. з приміткою «В Братиславі, в редакції часопису «Нова доба», під час різдвяної вечері недавно ще партизанської молоді»:
Розцвіла б в оранжереї —
Не було б потіхи з неї,—
Та вона в боях зросла,
В буревіях розцвіла,—
Через те вона і люба,
Ця дівчина наша Люба.
В тій же чернетці, за спостереженням О.Шугая, «В іншому місці - олівцем, рукою Багряного — зазначено: «Інцидент з покоївкою (шпигункою), до роману «Люба»...». Це наштовхнуло дослідника на думку, що цей твір (як і решта прози Багряного) має автобіографічний характер.
|
