Олексій Алтухов » Джерела з історії виникнення, становлення та розвитку біржової справи України (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Джерела з історії виникнення, становлення та розвитку біржової справи України (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 08.01.2019
Твір змінено: 08.01.2019
Завантажити: pdf див. (1,3 МБ)
Опис: Алтухов О. А. Джерела з історії виникнення, становлення та розвитку
біржової справи України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.06. – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни. – Державний заклад «Луганський національний
університет імені Тараса Шевченка» МОН України. – Старобільськ, 2018.
Дисертація присвячена аналізу, науковому оцінюванню та
використанню комплексу різних за характером і походженням джерел з
історії виникнення, становлення та розвитку біржової справи України в
другій половині ХІХ – початку ХХ ст. та виявленню їхнього інформаційного
потенціалу.
У процесі дослідження було розглянуто комплекс документальних
матеріалів, який складається з таких класифікаційних груп:
1) нормативно-правові та статутні документи вищих органів влади
Російської імперії та провідних біржових установ (законодавчі документи,
які регулювали біржову справу в Російській імперії; інструкції для учасників
біржової торгівлі з боку центральних і місцевих органів влади; статути
провідних біржових установ: Одеської, Київської та Харківської бірж);
2) діловодні документи біржових комітетів (звітна документація
біржових комітетів; рапорти та доповідні записки в державні установи щодо
шляхів підвищення ефективності діяльності бірж);
3) джерела особового походження, представлені публіцистичними й
літературними творами сучасників подій. До цієї категорії джерел можна
віднести наукові економічні праці, у яких розглядався розвиток біржової
справи у Російській імперії загалом. При цьому автори цих робіт розглядали
діяльність провідних бірж України, фокусуючись переважно на діяльності
Одеської, Київської та Харківської біржових установ. Основою їхніх 5

висновків став особистий досвід, набутий під час відвідування цих установ
для безпосереднього ознайомлення з їхньою діяльністю;
4) загальноросійські та місцеві періодичні видання, які виходили
друком у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (місцеві офіційні видання;
місцеві приватні видання; загальноросійські спеціалізовані видання).
Доведено, що матеріали, які належать до першої групи, – законодавчі
та статутні документи вищих органів влади Російської імперії та провідних
біржових установ – дають змогу висвітлити процес становлення та систему
організації, біржової торгівлі, що була для неї притаманна в другій половині
ХІХ – на початку ХХ ст. У представлених документах визначено права й
обов’язки українських біржових установ, показаний ступінь їх залежності від
загальноросійських і місцевих органів влади, представлено організаційну
структуру бірж, повноваження біржових керівних органів, зокрема біржових
комітетів і біржових громад.
Окрім того, до цієї групи належить статутна документація провідних
біржових установ України, які діяли в досліджуваний період. Саме статути
були головними регулювальними документами з діяльності біржових установ
України, зокрема Одеської, Київської та Харківської.
Матеріали першої класифікаційної групи дають змогу скласти
уявлення про організацію біржової торгівлі в українських землях у
досліджуваний період, виявити головні напрями діяльності біржових
установ, які оформлювалися відповідно до господарчої специфіки того чи
того регіону.
Разом із тим відзначено, що вивчення історії розвитку біржової справи
України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. лише на основі аналізу
нормативно-правових документів не можливе, оскільки документальні
матеріали цієї групи відображають лише формальний підхід до організації
біржової справи. Вони не дозволяють простежити реальні механізми
біржової активності, її результати та наслідки. Отже, використання цієї
категорії джерел буде ефективним лише в комплексі з іншими матеріалами. 6

Доведено, що джерельні матеріали другої класифікаційної групи, які
складаються переважно зі звітних документів біржових комітетів, мають
важливе значення не тільки для дослідження біржової справи, а й вивчення
соціально-економічної історії України в досліджуваний період. Це пов’язано
із тим, що у звітах біржових комітетів, які друкувалися раз на рік та
відправлялися до провідних державних установ, були представлені тенденції
розвитку провідних господарчих галузей регіонів, у які були залучені
провідні біржі України.
Думки представників біржових комітетів з цих питань друкувалися як
доповнення до загальних звітів та являли собою рекомендації щодо змін тієї
чи тієї торгівельної чи логістичної кон’юнктури, які, на їхню думку,
позитивно впливатимуть на розвиток біржової торгівлі.
Доведено, що звітна документація керівних органів провідних
біржових установ України, які діяли в досліджуваний період, становить
докладне зібрання інформації комерційного характеру, якою цікавилися
комерсанти та представники біржової громади.
Усебічно проаналізовано джерела особового походження, написані на
основі особистого життєвого досвіду авторів, безпосереднього їх
ознайомлення з діяльністю провідних біржових установ України.
Доведено, що важливим джерелом з історії розвитку біржової справи
у досліджуваний період є загальноросійські та місцеві періодичні видання,
які виходили друком у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Серед них
особливо цінними виявилися місцеві офіційні та приватні видання, у яких
досить докладно висвітлювалися ті чи ті аспекти досліджуваної
проблематики.
Зазначено, що використання цього виду документальних матеріалів у
процесі наукового дослідження вимагає від ученого розуміння важливих
факторів, які впливали на подачу матеріалів та їхню характеристику.
Зокрема, важливим є визначення ступеня взаємодії конкретного видання, у 7

якому йшлося про біржові справи, із державними та губернськими органами
влади.
З’ясовано рівень достовірності опрацьованих документальних
матеріалів, їх тематичне спрямування та інформаційну насиченість.
Аналіз нормативно-правових документів дав змогу дійти головного
висновку, що організація біржової справи в Україні характеризувалася
досить високим ступенем автономії цих установ у процесі вирішення ними
внутрішніх питань. У Російській імперії фактично не існувало докладно
розробленої нормативно-правової системи регулювання діяльності бірж, що
фактично складалася з положень, які були сформульовані у біржових
статутах, найважливіші з яких навіть друкувалися у «Зібранні законів
Російської імперії».
За своїм характером статутні матеріали були майже тотожні, оскільки
були практично копіями столичної Санкт-Петербурзької біржі. Відповідно,
вони не враховували місцевої специфіки діяльності, зокрема українських
біржових установ. Для статутних матеріалів притаманний певний формалізм,
який проявлявся під час їх складання, оскільки досить часто вони
розроблялися лише для того, щоб відкрити біржу в певному українському
місті.
У звітних документах біржових комітетів аналізувалися політичні
події, які відбувалися в Російській імперії та міжнародній арені й могли
вплинути на торгівлю цукром або зерном. Також у звітах висловлювали
припущення щодо розвитку цих галузей у зв’язку із прийняттям російським
урядом тих чи тих нормативно-правових документів, ініціатив влади
стосовно збільшення чи зменшення митних зборів, обмежень щодо імпорту
та експорту, змін транспортного збору.
Водночас у звітах, за винятком коротких повідомлень про фінансову
та господарчу діяльність бірж та про кадрові перестановки в їх керівних
органах, практично не висвітлено безпосередню її діяльність за той чи той
проміжок часу. Тому, незважаючи на важливість наведеної в документах 8

інформації стосовно соціально-економічного розвитку тих чи тих
українських регіонів, наукова цінність їх відносна та дозволяє скласти
враження переважно про загальні комерційні питання, які були актуальні для
біржового співтовариства.
Принципово іншою була інформація, представлена в джерелах
особового походження. На відміну від документів офіційного характеру,
автори літературних, наукових і публіцистичних творів, могли собі
дозволити критичні висловлювання стосовно діяльності бірж та організації
біржової справи, як у Російській імперії загалом, так і окремо в Україні.
Серед головних недоліків розвитку біржової справи провідні економісти того
часу називали: надмірну забюрократизованість і залежність бірж від
державних органів влади, деформацію окремих ринкових механізмів, що
негативно впливало на діяльність біржових установ, відсутність необхідного
біржового законодавства, низькі обсяги біржової торгівлі, надмірну
спекулятивну активність при торгівлі акціями та цінними паперами,
формальний характер існування більшості бірж України. Усі ці недоліки
зрештою спровокували фактичний занепад українських бірж у період Першої
світової війни. Зокрема, остання думка була поширеною в економічній
літературі на початку ХХ ст.
Виявлено, що найбільш докладно біржова справа в Україні в
досліджуваний період висвітлена у творчості відомого письменника Шолом-
Алейхема. Багато років намагаючися стати успішним біржовим комерсантом,
автор залишив цінні свідчення про організацію біржової справи у двох
провідних центрах – Одесі та Києві, показав специфіку біржової торгівлі
різними товарами й цінними паперами, висвітлив особливості роботи
маклерів і гофмаклерів. Шолом-Алейхем у сатиричній формі критикував такі
негативні сторони біржової торгівлі, як надмірна спекуляція акціями та
цінними паперами, зловживання з боку нечесних біржових ділків та
чиновників. Його твори мають високу інформаційну цінність у процесі 9

дослідження розвитку біржової справи України у другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст.
Доведено, що незважаючи на інформаційну насиченість, літературні
твори мають суб’єктивний характер і досить часто відображають не реальний
стан справ, а особистий досвід їхніх авторів, яким довелося брати участь у
біржовій торгівлі. Твори Шолом-Алейхема, зокрема, насичені переважно
негативною інформацією, для них характерно спрощення важливих і
складних процесів, пов’язаних із біржовою торгівлею. Вони відображають,
передусім негативний досвід роботи письменника на біржі і саме тому
діяльність цих установ піддана у його творах суворій критиці.
Місцеві й загальноросійські періодичні видання містили інформацію
про тенденції розвитку тих чи тих господарчих галузей краю, пов’язаних із
біржовою торгівлею, аналіз перспектив урожаю цукру та збіжжя та
встановлення майбутніх цін на ці товари. Також у бюлетенях повідомлялося
про ситуацію із фрахтом кораблів, ступінь наповненості складів, плани
російського керівництва щодо будівництва нових гілок залізниці,
нововведення уряду стосовно фіскальної та митної політики. Висвітлено й
події міжнародного життя, що могли вплинути на біржові ціни на товари та
цінні папери. Загалом представлена в бюлетенях інформація була тотожною
тій, яку подавали біржові комітети в щорічних звітах, тільки більш
детальною. Цей пласт джерельних матеріалів дозволяє простежити
особливості соціально-економічного розвитку різних регіонів України,
виявити ті його тенденції, які найбільш цікавили біржовий світ її провідних
центрів.
Зі свого боку приватні періодичні видання істотним чином
доповнюють офіційні. Інформаційна цінність означеного виду джерельних
матеріалів зумовлена тим, що на сторінках цих газет і журналів публікували
критичні статті, у яких розглядали ті чи ті негативні сторони та недоліки
біржової торгівлі в Україні. Серед найбільш обговорюваних тем були
недієздатність більшості бірж, що діяли в українських землях, формальний характер їхньої діяльності. Також особливо критикували надмірну
спекуляцію цінними паперами й акціями, виникнення завдяки діям нечесних
маклерів «мильних бульбашок», які сприяли завищеному ажіотажу та паніці.
Залучено комплекс неопублікованих, архівних матеріалів, які вперше
вводяться в науковий обіг. Для реалізації мети й завдань дисертації
використано документи з фондів Центрального державного історичного
архіву України (м. Київ). Особливо цікавими виявилися архівні справи щодо
відкриття в досліджуваний період нових біржових установ, зокрема про
створення та затвердження Київської біржі. Цей пласт джерел дає змогу
розглянути законодавчий порядок заснування провідних біржових установ
України, розглянути значення в цьому процесі місцевої комерційної громади,
губернських і місцевих органів влади, а також провідних міністерств.
Доведено, що кожне зі схарактеризованих у дисертаційній праці
джерел має різний інформаційний потенціал і насиченість. Проаналізовані
матеріали висвітлюють різнобічні аспекти розвитку біржової справи в
Україні в досліджуваний період. Документальні матеріали дають змогу
розглянути такий аспект, як юридичний статус біржових установ України;
звітна документація – інтереси біржового світу щодо певних комерційних і
торгівельних питань, наративні матеріали та наукові праці сучасників подій –
ставлення до біржової торгівлі з боку певних верств суспільства; матеріали
тогочасної преси – негативні тенденції розвитку біржової справи у другій
половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Отже, для повноцінного розкриття проблеми, що вивчається, важливе
комплексне поєднання всього пласта документальних матеріалів.
Ключові слова: біржова справа України, нормативно-правові акти,
діловодна документація, джерела особового походження, періодичні
видання.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.